Три золоті медалі, рекорд Європи та 277 кілограмів (123 кг у ривку та 154 кг у поштовху) у сумі двоборства - з такими результатами 15-річний Андрій Мельник завершив молодіжний чемпіонат континенту з важкої атлетики. При цьому спортсмен із Костополя (30-тисячне місто в Рівненській області) не страждає на «зіркову хворобу» і вважає себе простим хлопцем, для якого спорт - це насамперед дисципліна та щоденна праця.
В інтерв’ю журналісту Коротко про абсолютний чемпіон Європи розповів, як справлявся з невдачами, чим займається у вільний час і кому присвячує свої перемоги.
Присвячую медалі татові, який служить у 100-й ОМБр
- Андрію, що на молодіжному чемпіонаті Європи запам’яталося найбільше і чому?
- Нагородження та те, як лунав Гімн України. Це був момент гордості за свою країну і за те, що він пролунав завдяки моєму виступу.
- Коли ви виходили на поміст, щоб виконати вирішальні спроби, про що думали - про результат, медалі чи просто про те, щоб впевнено виконати свою спробу?
- Намагався ні про що не думати, я був налаштований підійти й підняти ту вагу, яка там була.
- Ви виграли три золоті медалі, для вас вони всі однаково цінні? Чи якась все-таки далася важче, а тому й цінніша?
- Для мене всі медалі однаково цінні - це все зусилля та праця.
- Тренер каже, що на зборах ви піднімали 130 кг у ривку та 160 кг у поштовху. Тобто на молодіжному чемпіонаті Європи це не був ваш максимум. Виходить, рекорд Європи, який ви встановили, для вас не межа, а лише чергова сходинка?
- Не можна сказати, чи був це мій максимум, чи ні, бо я не знаю, що було б, якби ми заявили більше кілограмів.
- Кому присвячуєте виграні медалі?
- Моєму татові, який служить у 100-й ОМБр.
Не вважаю себе одним із найкращих
- Ви прийшли у важку атлетику у 12-річному віці. Пам’ятаєте свій перший день у залі? Яким він був?
- Так, пам’ятаю, тоді я прийшов і лише спостерігав, навіть сумнівався, чи хочу цим займатися, а вдруге я вже пробував щось піднімати. Сподобалося!
- Чому обрали саме важку атлетику?
- Спочатку мені подобалася боротьба, але, коли деякий час потренувався, зрозумів, що важка атлетика може бути цікавою.
- За 3 роки ви досягли неймовірних результатів. Але чи був за цей час момент, який був для вас по-справжньому складним, навіть кризовим?
- Так, був. У 2025 році після першого чемпіонату Європи в Мадриді, де я посів четверте місце, повернувся додому - і результати різко погіршилися. У той момент взагалі здавалося, що нічого не виходить.
- У який момент ви відчули, що можете бути не просто хорошим важкоатлетом, а одним із найкращих?
- Я ще не вважаю себе одним із найкращих.
- Що для вас важливіше: результат на штанзі чи місце в турнірній таблиці?
- Таблиця та результати - вони взаємопов’язані, не можу сказати, що щось для мене важливіше.
- Як виглядає ваш звичайний тренувальний день?
- На зборах усе чітко: дивлюся план - і відразу в зал. Спочатку 15 хвилин розігріваю м’язи на розминці, потім плавно переходжу до основної роботи зі штангою. Завершую тренування вправами на зміцнення та прокачування м’язів, і тільки після цього йду відновлювати сили.
- Що робите в моменти, коли взагалі не хочеться тренуватися з якихось причин?
- Переступаю через «не хочу» і йду займатися. Нагадую собі, що зупинятися не можна і треба працювати далі, незважаючи на настрій.
Мрію, щоб закінчилася війна
- Чим займаєтеся поза залом, коли штанги немає поруч?
- Гуляю з друзями, відпочиваю.
- Чи є у вас захоплення, крім важкої атлетики?
- Люблю збирати «Лего».
- Який у вас характер поза спортом? Серйозний, як і на помості? Чи в житті ви більш легка й відкрита людина?
- У повсякденному житті я спокійний і відкритий.
- Чи впізнають вас на вулиці у рідному Костополі?
- Після виступу на чемпіонаті Європи люди почали впізнавати мене, вітатися, навіть фотографуватися.
- Встигаєте поєднувати спорт із навчанням? І взагалі, що вам цікаво зі шкільних предметів?
- Намагаюся встигати, але дуже важко поєднувати спорт із навчанням. А з предметів найбільше подобається математика.
- Розкажіть, будь ласка, про свій дует із тренером Олександром Бичковим. У чому секрет успіху вашої команди?
- Дует не тільки з Олександром Бичковим, я також працюю з тренером збірної України Селівановим Костянтином Олександровичем. Це мої наставники! А секрет успіху - старанна праця, дисципліна та режим.
- Як важка атлетика змінила вас як особистість?
- Я став більш упевненим і витривалим.
- Без чого не було б медалей і рекордів?
- Без тренувань і старань.
- Про що ви мрієте?
- Щоб закінчилася війна, а тато повернувся додому. А вже в другу чергу мрію стати чемпіоном світу.