В Україні підвели підсумки масштабної державної ініціативи “Тисячовесна”, яка має підтримати український культурний продукт. Ідея започаткування належить президенту Володимиру Зеленському, він же запропонував і назву.
Ідея хороша, а реалізація, як виявилось, дещо підкачала. Кореспондентка Коротко про розбиралась, за що критикують «Тисячовесну» і за що хвалять. А також розповість про деякі найцікавіші (на її думку) кіно- та телепроєкти.
Фінальний етап: мрія президента і бліц-пітчинги
Нагадаємо, мета «Тисячовесни» - гроші на культуру, щоб українці створювали, дивилися, слухали і споживали своє. Бюджет ініціативи – 4 млрд грн, який експерти мали розподілити на культурні проєкти за напрямками: ігрові фільми та серіали; неігрові (документальні) фільми та серіали; анімаційні фільми та серіали; фільми та серіали для дитячої аудиторії (незрозуміло, чому деякі дорослі та дитячі категорії об’єднали); сучасна музика, перформативне мистецтво (тобто театр); візуальне мистецтво; аудіовізуальні шоу та відеоролики для соціальних мереж (ці категорії потім теж об’єднали, що призвело до більшої конкуренції). Література туди чомусь не потрапила, хоча ця галузь якось теж би не відмовилась від підтримки.
Діячі культури сприйняли ініціативу з ентузіазмом - на конкурс було подано 2634 заявки. До третього фінального етапу дійшло 1215. Їх оцінювання відбувалось у формі відкритих пітчингів, які пройшли в Івано-Франківську і тривали 320 годин. Під час пітчингів творчі команди публічно презентували концепції своїх проєктів та потенціал їх реалізації. На кожну презентацію було відведено всього 5 хвилин (+ 3 хв на питання-відповіді), і оцінювали її 180 українських і міжнародних експертів.
Тож можна лише уявити, який масовий движ відбувався у Франківську. Туди навіть Президент України завітав, все ж таки "Тисячовесна" - це ініціатива Зеленського. А ще «у нього є мрія»: виявилося, що Володимир Олександрович мріє про появу історичного серіалу про часи Київської Русі на кшталт "Вікінгів" - про те, звідки пішла наша держава і чому. Президент так і сказав, що подавався б на "Тисячовесну" саме з таким проєктом.
Але і без нього на цей конкурс було подано багато цікавих проєктів, із них 20% - дебюти. От тільки більшість із них у фінал так і не пройшла.
Трохи цифр…
За результатами відбору фінансування отримали 545 культурних заявок.
Найбільше грошей "забрали" ігрові фільми та серіали - 1,9 млрд грн (всього 92 проєкти з 290 поданих). Анімація (доросла та дитяча) та проєкти для дитячої аудиторії - 490 млн грн (30 проєктів зі 129 поданих). Перформативне мистецтво - 400 млн грн (133 проєкти з 217 поданих). Проєкти в галузі сучасної музики (143 проєкти з 214 поданих) та візуального мистецтва (77 проєктів зі 136 поданих) отримали на розвиток по 300 млн грн. Проєкти в розділі "документальні фільми та серіали" забрали 240 млн грн (70 проєктів з 241 поданої). І ще один напрямок (аудіовізуальні шоу та соцмережі), в якому розгляд проєктів проходив лише в два етапи, отримав 260 млн грн.
Зрозуміло, що самих цифр замало, щоб осягнути навіть лише проєкти-переможці. Бо це пів тисячі креативних історій, які виллються в реальні мистецькі твори. А ще зрозуміло, що в цій історії немає лише тріумфаторів. Навіть якщо брати півфіналістів ініціативи, то 670 заявок залишилися без підтримки. І в цьому списку багато сильних і актуальних проєктів від талановитих та іменитих представників індустрії.
Тому вже зараз у соцмережах повно постів, у яких так чи інакше відчувається образа. Але, як сказала з цього приводу одна режисерка, "те, що всі, хто не отримав, ображаються, це нормально, бо на кожному пітчингу Держкіно так. Отримують одні - ображаються інші".
Експерти проголосували за власні проєкти, чи буде внутрішнє розслідування Мінкульту?
Найбільше нарікань з боку представників індустрії викликала робота експертів. Виявилося, що більшість з них - йдеться про "Ігрові фільми та серіали" - подалися на “Тисячовесну” з власними проєктами, тобто оцінювали власні ж заявки. Однак увага: правилами ініціативи це не було заборонено. Зрозуміло, що оцінювали експерти собі на користь. З відкритих джерел нині вже відомо, що 39 із 92 проєктів-переможців напряму пов’язані з експертами. Це приблизно 42% (інформація приведена на ФБ-сторінці режисерки Ольги Журби).
Список експертів, які виграли конкурс, вже оприлюднили. Як пише Ольга Журба, "мета - спонукати Міністерство культури України до проведення внутрішнього розслідування процесу вибору комісії експертів та оцінювання ними проєктів на всіх етапах пітчингів; переглянути та перевірити експертів-заявників на наявність порушень та у разі виявлення зловживання статусом і повноваженнями експерта надалі зняти з конкурсу їхні проєкти і переглянути рішення щодо фінансування".
Тобто питання тут уже не лише в якості проєктів, а в прозорості самої процедури "Тисячовесни". І враховуючи те, що ця ініціатива має бути щорічною, над цим потрібно добре попрацювати.
Експерти, які були не в темі
Друге нарікання, на яке звернула увагу в розмові з кореспонденткою Коротко про режисерка Дарія Онищенко, стосується того, що на третьому "живому" етапі пітчингу "в журі сиділи люди, які сценаріїв не читали і при цьому вони вирішували долю проєктів, над якими люди професіонали працювали роками".
Про це також написала режисерка Ірина Цілик:
- Здивувало те, що під час захисту проєктів на фінальному етапі в експертній комісії були люди, що вже добре вивчили проєкти (читали сценарії, дивилися аніматику тощо), так і ті, що вперше знайомилися з ними прямо під час захисту (зокрема іноземні експерти). На захист було всього 5 хв + 3 хв на Q&A. Звісно, можна встигнути щось відчути і якось оцінити потенціал проєкту - дизайн персонажів і фонів, анімаційний текст, майбутню дистриб'юторську стратегію тощо, вони часом багато говорять самі за себе. Але ідея фільму, його сюжетні лінії тощо - про все це можна розповісти аж надто поверхнево в такому обмеженому форматі. І це прикро, адже щось важливе і справді може лишитися непоміченим".
Комерційне кіно перемогло незалежне
Третє нарікання - це незбалансований підбір експертів, тут мова саме про секцію "Ігрове кіно та серіали". На думку режисера Івана Сауткіна, у списках експертів переважали представники виробників "комерційних" фільмів, які, зрозуміло, не голосували за проєкти незалежного кіно. Саме тому, на думку Сауткіна, надалі у майбутньому експертів має бути порівну.
- Як вам відомо, наша "ігрова" спільнота дуже поляризована. Вона розділена на два табори – виробників "комерційних" фільмів та незалежних кінематографістів. "Комерційники" добре організовані та структуровані, у їхньому розпорядженні медійні ресурси, звʼязки із політиками. "Незалежні" розрізнені та не мають таких ресурсів, але у них є міжнародна репутація та статуетки з найпрестижніших фестивалів. Всі здивовані результатами відбору "ігровиків". Обʼєктивно якісні проєкти від виробників з найкращою репутацією поступилися низькоякісній "попсі". І це стало можливим за допомогою такого старовинного "інструменту", як лобі. "Комерційників" фізично більше, і вони апріорі завжди перемагають у голосуванні та проштовхують свої проєкти. Проблема - у незбалансованому підборі експертів. Має бути порівну, і тоді буде справедливо. У контексті спільної домовленості не бути шахраями, це дуже розчаровує. І хвиля зрадоньки з боку спільноти розчаровує не менше, - пише Іван Сауткін.
Які історії ми збираємося протиставити російським і хто має їх розповідати?
Щодо битви “комерційників” та “незалежників”, то, зважаючи на чутки, що ініціатива “Тисячовесна” все ж таки буде щорічною, треба враховувати цінність кіноматеріалу з погляду культурної дипломатії, тобто презентації України за кордоном. На сьогодні це надважливо, і за це відповідають саме незалежні проєкти.
"Комерційники", як ми знаємо, прекрасно знімають фільм за підтримки меценатів з бізнесу. А незалежне кіно, навіть в ко-продукції з іншими державами, потребує підтримки з боку України. У цьому контексті варто прочитати моменти з допису режисерки Марисі Нікітюк, чиї два повнометражних проєкти про війну - "Ной" та "Ротація" - не отримали підтримки "Тисячовесни".
- Обидва ці проєкти вже мають міжнародне визнання, партнерів і фінансування з-за кордону. Але не з України, - пише Марися Нікітюк. - Тим часом за кордоном перемагають російські наративи. Європейські фестивалі й ринки повні російських проєктів, створених за великі гроші. Росія десятиліттями вкладала в культуру як у зброю. Ми вкладаєм, по ходу, - у вибори, які можуть ніколи й не відбутися. Я мала багато відмов і вмію ставитися до них як до робочого процесу. Але ця не вкладається в голові. Не тому, що держава зобов’язана фінансувати саме мене. А тому, що я хочу зрозуміти: якою є наша культурна стратегія під час війни? Які історії ми збираємося протиставити російським і хто має їх розповідати? Якщо не ті проєкти, які вже пройшли міжнародний відбір, знайшли іноземних партнерів, часткове фінансування і говорять про нашу війну зсередини - то які? - обурюється режисерка.
І це останнє питання має нині звучати максимально голосно.
Замість висновку
Фінал "Тисячовесни" - це історія про те, що ми досі не навчилися бачити національно важливі цілі, не навчилися бути разом, коли цього потребує час. Не навчилися боротися з кумівством та просуванням чогось заангажованого і слабенького в той час, коли світ потребує історій, які б чітко, правдиво та мистецьки сильно розповідали б про те, що з нами відбулося, за що ми боремося і чому про цю війну ніхто не має права розповідати замість нас. Але підсумки "Тисячовесни" вже оголошені, і навряд щось у розподілі коштів зміниться.
Дюжина найцікавіших фільмів та серіалів, які перемогли на "Тисячовесні
Як бонус кореспондентка Коротко про відібрала (на її погляд) найцікавіших переможців в ігровому та документальному кіно + один серіал. Ось трохи про них. З повним списком переможців можна ознайомитись на сайті Мінкульту.
“Всьо чотко!” - байопік про фронтмена гурту "Брати Гадюкіни" Сергія Кузьмінського. Режисер Сергій Кулибишев (“Ховаючи колишню”), продюсер Сергій Лавренюк.
"За двома зайцями. 90-ті" - ремейк, який є сучасним переосмисленням класичної п’єси Михайла Старицького, перенесеної у реалії українських 1990-х років. Продюсер Сергій Лавренюк.
"Золотий лев на Івана Купала" - присвята режисеру Юрію Іллєнку та його фільму "Вечір на Івана Купала", в якому мова йде про реальні події 60-х років. Режисерка Дарія Онищенко ("Істальгія", "Малевич"), продюсер Пилип Іллєнко.
"Фехтувальниця. Головний поєдинок" - байопік про Ольгу Харлан, кульмінацією якого має стати її протистояння спортивній системі під час війни, коли вона на Олімпіаді в Парижі відмовляється потиснути руку суперниці з країни-агресора. Проєкт від Starlight Media.
"Вірський" - байопік про хореографа Павла Вірського, який створив перший український Національний ансамбль танцю, що в майбутньому здобув всесвітнє визнання. Від творців серіалів "Мама" та "Хазяїн".
"Мигдалеве дерево" - фільм, який розповідає про те, як у консервативній кримськотатарській сімʼї віра матері у традиції проходить випробування, коли її єдиний син робить камінг-аут, змушуючи обох переосмислити любов та приналежність.
"Чому Боря не знав горя?" - драмеді про "нульові" від творця серіалу "Перші ластівки" Євгена Туніка.
"Дитина війни" - від оскароносного боснійського режисера Даніса Тановіча з Іванною Сахно у головній ролі.
"Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію" - фільм за мотивами роману Майка Йогансена, у якому сам письменник буде одним із героїв.
"Листи чужостранки" - драма про листування Оноре де Бальзака з польською графинею Евеліною Ганською від Одеської кіностудії.
"Війна суконь" - костюмована драма з гострим жанровим хребтом трилера про світ укрмоди від ТОВ "Мамас Продакшн" ("Дільничий з ДВРЗ", "Крашанка"). Це фільм про владу, але не ту, що тримає шаблю. Владу, яка живе в розрізі мереживного коміра, у висоті каблука, у тому, чи надягне оперна прима на виставу вишиванку чи корсет від Відня. Це гострий, чуттєвий, іронічний і водночас пронизливо серйозний фільм.
"Бурштинові діти" - детективний фольк-нуарний серіал про серійного вбивцю, події якого відбуваються у поліському селищі Вовчі Луки на Рівненщині, де бурштин – не лише джерело заробітку, але й причина страху, мовчання та вбивств. І це також історія про людей, які застигли у своїх травмах та образах, як у бурштині.