Все літо ворог гатить бомбами по складах та логістичних центрах українських видавництв. Три послідовні влучання у ринок біля метро «Почайна» - легендарний київський книжковий осередок - доводять, що це не помилки навідників, а конкретно визначені цілі. Для своїх дронів, «Цирконів» та «Іскандерів» країна-агресор відкрила новий фронт. Яку мету вона цим переслідує, Коротко про розповіли експерти.
Складова загального плану
Пожежа на «Петрівці», як досі називають цей легендарний ринок, завирувала в ніч на 16 серпня. Згоріли ряди в торговельних павільйонах, постраждали офіси та склади видавництв «Лабораторія» і «Наш Формат», знищено величезну кількість художньої, наукової літератури, підручників, щоденників, зошитів, інших канцтоварів, що готувалися до 1 вересня. Цьому нападу в липні - серпні передували нищівні удари по логістичних комплексах Denka Logistics, видавництва «Ранок», мереж «Книголав», «КнигоЛенд», «ФабулаКнигоманія» та інших.
- «Петрівка» - це не останній об’єкт. Вони продовжуватимуть таке робити, - каже голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський. - У ворога є загальна ціль - знищити українську ідентичність. А це не лише ракетно-дроновий терор населення, не лише війна на лінії зіткнення, а й диверсії, інформаційно-психологічні атаки, руйнування нашого духовного простору.
Михайло Сидоржевський відмічає, що удари по видавництвах та книжкових складах створюють додаткову напругу в українському суспільстві. І додаткові складнощі для сімей, де дитина готується до школи.
- Дехто каже, що книжки - це не предмет першої необхідності. Є електронні версії, є електронні підручники. Так, цифра займає свою певну нішу, але саме «жива» книжка є символом культурного збагачення - як ментального, так і матеріального. Подивіться, як це цінується у західних країнах: ледь з’являється новина про вихід у світ видання сучасного класика, як одразу вишиковується електронна черга, щоб замовити паперову версію твору. Недаремно фізичне знищення книжок називають варварством, і саме це зараз практикує Росія. Це складова її пропаганди про те, що українці - це не нація, це в кращому разі менший брат або наймит, який не має власної землі, мови та культури. І вони, на жаль, будуть це продовжувати, а ми маємо вистояти.
У кожного свої спогади
У кожного з дорослих киян і гостей столиці про «Петрівку» обов’язково є свої спогади. Як гортали книжки, спокусливо розкладені на прилавках, календарі, художні альбоми, як малеча канючила комікси… Як підбирали подарунки для друзів, купували касети та диски для модних тоді відеомагнітофонів, а потім плеєрів і - о Боже! - питали еротику. Як відмовляли дітей від зошитів, «за які лають учителі», а ті хотіли писати математику виключно під обкладинкою з Бетменом або Людиною-павуком.
З 90-х років ринок довго правив за майданчик для дозвілля, де можна було навіть нічого не придбати, але цікаво провести час, закусивши прогулянку кавою з хот-догом. Після перейменування станції метро на «Почайну» назва «Петрівка» збереглася в народі, бо видавалася веселою і трохи хуліганською. Байдуже, яке прізвище носив отой комуністичний діяч та організатор Голодомору.
Окремою історією були букіністичні ряди, де антиквари шукали раритети, обивателі купували та обмінювали детективи з любовними романами за копійки, а вчені мужі копирсалися в запилених монографіях.
Зараз «Петрівці» закидають, що вона була розсадником піратської продукції і пропагандистом російської книжки. Але це сталося через те, що після проголошення Незалежності ринок української книги опинився в стані банкрутства. Державники не почули видавців, які втратили конкурентоспроможність.
- Експорт книжок зупинився, імпорт сягнув нових вершин. У 1999 внутрішній ринок остаточно добили, і протягом кількох років книгарні або зачинилися, або… перейшли до рук росіян. «Почайна» (тоді «Петрівка») для багатьох українських видавців стала чи не єдиним місцем продажів (книгарні не брали книжки українською, інтернету не було). Так, ринок був переважно місцем продажу російської книжки, і читач чекав майже тільки на неї. Але саме тоді «Фоліо» вдалося започаткувати «Бібліотеку світової літератури», «Графіті» та інші серії книжок, багато з них продаються і зараз, - згадує гендиректор «Фоліо» Олександр Красовицький.
Видавець не заперечує, що на ринку і зараз можна було купити російські книжки, видані до 2022-го або надруковані українськими піратами з крадених файлів. Але зазначає, що вже станом на 2024-й в обсягах продажів переважала українська книжка. Саме на «Петрівку» ходили бібліофіли, щоб замінити зарубіжну класику російською на українські перевидання.
Може, в цьому і криється розгадка, чому росіяни вдарили і «по собі», як пишуть коментатори у соцмережах.
В першу чергу, окупанти заходили в силові структури, в другу - до шкіл та бібліотек
У ніч на 1 серпня цього року під час російського обстрілу вибухнув складський логістичний хаб видавництва «Ранок» у Харкові. Знищено близько 600 тисяч підручників, 8 мільйонів примірників різних найменувань книг. Постраждала продукція суміжних видавництв та партнерів.
- Ворог розуміє, що без української культури не може бути України. Всі перемоги відбуваються спочатку в головах людей, а книжки - це те, що і формує наш культурний код і забезпечує його збереження в поколіннях. Ми бачимо, як багато зараз друкується українських класиків, класиків Розстріляного відродження. Без книжок Україна не відбудеться, - впевнений генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов. - Коли росіяни окуповували наші міста, вони заходили, в першу чергу, в силові структури, в другу - у школи та бібліотеки. Знищували українські книжки та підручники і завозили свою пропаганду.
Видавець згадує Валуйський циркуляр 1863 року - таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва про заборону видавати навчальну, релігійну та науково-популярну літературу «малоросійським наріччям».
- Те саме повторюється і зараз. З’явився навіть новий термін - лінгвоцид, або культурний геноцид. На сьогодні по всіх видавництвах знищено більше 10 мільйонів книжок та мільйони підручників. Росія фокусується на 1 вересні, бо діти - це наше майбутнє, яке ворог хоче унеможливити. Я був у логістичному центрі в Харкові у ніч прильотів. Їх було два - один за одним. Влучали реактивні шахеди з великою бойовою частиною, їх вартість сягає тисяч доларів. Якщо ворог витрачає такі кошти на знищення книжок, то він знає, що робить.
Що треба зробити
Очевидно, що видавнича справа потребує підтримки - і від шанувальників літератури, і від держави.
- Ми розуміємо, що страждає не тільки наш бізнес, що коштів мало, але дещо можна зробити, - каже Віктор Круглов. - Насамперед розширити на видавництва гранти на відновлення, які діють для переробної промисловості. Зараз ми таких не маємо. Друге - треба стимулювати попит на книжки. Мають бути закупівлі художніх творів у шкільні бібліотеки, бо здебільшого діти починають читати саме зі школи. І в публічні бібліотеки також. У наших публічних бібліотеках досі майже половина книжок російською мовою. Їх не прибирають, щоб не спорожніли полиці. Українська книжка - це елемент національної безпеки. Якщо не буде нашої книжки, не буде нашої ідентичності.
Ще один шлях - це популяризація державної програми «єКнижка», за якою громадяни України, яким виповнилося 18 років, отримують кошти на придбання книжок українською мовою. Оформити виплату можна через застосунок «Дія».
- Четвертий пункт - це підтримка книгарень, - наголошує гендиректор «Ранку». - Є закон, який був ухвалений у 2023 році про часткове субсидування оренди для книжкових магазинів, які працюють з касовим апаратом. Але цей закон зараз практично не діє, бо Мінфін блокує виділення коштів. Якби було багато книгарень, то книжки б не лежали на складах, а через торгові полиці йшли б до оселі українців.
Наостанок Віктор Круглов та інші видавці висловлюють вдячність усім українцям, які сьогодні купують книжки.