Історія Джейсона Ардея схожа і на здійснення мрії, і на шарлатанство одночасно. Але закінчилася вона трагічно: наймолодший темношкірий професор Кембриджа, хлопчик, який не вмів читати до 18 років, знайдений мертвим у 41 рік. Що відомо про стрімкий злет і трагічне падіння вундеркінда — зібрали в «Коротко про».
У Британії великий скандал: 14 серпня 2026 року в будинку на півдні Лондона знайшли мертвим 41-річного Джейсона Ардея — колишнього професора соціології освіти Кембриджського університету, наймолодшого темношкірого професора в історії вишу, повідомляє Reuters. За дев'ять днів до цього він пішов у відставку через звинувачення в плагіаті та фальсифікації біографії.
У 11 років не міг говорити, у 37 став професором Кембриджа
У три роки Джейсону Ардею поставили діагноз «аутизм» і глобальна затримка розвитку. Лікарі та фахівці попереджали сім'ю: йому може знадобитися довічна допомога. Він не говорив до 11 років, а читати й писати навчився лише до 18. Ці дані вказував сам Кембридж в офіційній біографії майбутнього професора.
Перелом стався в підлітковому віці. Ардей вступив на спортивну програму в Merton College у Лондоні. І після цього почався стрімкий кар'єрний злет. Отримав ступінь бакалавра (перший офіційний диплом) з освіти та фізкультури в Університеті Суррея, потім магістерський ступінь в Університеті Святої Марії та докторський ступінь у Ліверпульському університеті у 2015 році. Викладав фізкультуру, потім соціологію. У Даремі став доцентом і навіть заступником декана.
У березні 2023 року сталася подія, яку британські ЗМІ назвали історичною. 37-річний Джейсон Ардей став професором соціології освіти Кембриджського університету — наймолодшим темношкірим професором в історії цього університету.
Ардей став публічним спікером, коментатором і автором робіт про нерівність. Його запрошували виступати перед фахівцями з аутизму. У 2024 році Національне аутистичне товариство Великої Британії представило його як професора Кембриджа, який мав розповісти про власний досвід і системні бар'єри.
Історія виглядала надто ідеальною, щоб бути правдою, і справді, у громадськості та преси почали виникати запитання.
Перша проблема: звинувачення в плагіаті
Журналісти та дослідники почали виявляти збіги між фрагментами докторської роботи Джейсона Ардея та більш ранніми науковими публікаціями.
Справжній вибух стався в липні 2026-го. Натан Кофнас — колишній співробітник Кембриджа, — опублікував детальний аналіз: понад сто фрагментів дисертації Ардея практично дослівно збігалися з роботою іншої дослідниці, Паули Звоздьяк-Майерс, захищеною шістьма роками раніше. Іноді збігалися навіть помилки.
Сам Ардей заперечував, що навмисно займався плагіатом, в інтерв'ю The Times він визнав помилки, але категорично відкинув звинувачення в брехні. «Я не брехун, — говорив він. — Я людина з аутизмом, яка навчалася через наслідування. Мені не вистачало нормального наукового керівництва».
Раніше Ліверпульський університет імені Джона Мурса вже розглядав звинувачення щодо Ардея і не знайшов підстав для висновків про плагіат. Пізніше в Кембриджі почали власне розслідування обставин його призначення та академічної діяльності.
У результаті одне розслідування не підтвердило звинувачення, а нове розслідування лише розпочалося і не було завершене до смерті професора.
Але одна підозра породила нові — журналісти почали перевіряти й інші частини біографії Джейсона.
Виникли підозри у правдивості заяв про його минуле, починаючи від бігу на довгі дистанції та благодійного збору коштів до академічних посад, співпраці з іншими вишами, його кваліфікації та авторства публікацій, повідомляє Guardian.
Сам Ардей заявив, що «безперервні звинувачення, спекуляції та публічні коментарі завдали глибокого удару мені та тим, кого я люблю».
Але репутація вже була підмочена, і тепер кожен крок професора-вундеркінда піддавався сумніву.
Друга проблема: цькування та расизм
Після призначення в Кембридж Джейсон Ардей розповідав про погрози, листи з расистським змістом і необхідність фільтрувати електронну пошту. Університет надав йому додаткові заходи безпеки, зокрема тривожні пристрої та контроль повідомлень.
Його прихильники стверджують, що після призначення в Кембридж проти нього почалася справжня кампанія цькування.
Після смерті сім'я Ардея заявила, що він став жертвою багаторічної кампанії образ: «Кампанія дезінформації виявилася нестерпною для Джейсона, який був доброю людиною і завжди хотів бачити в кожному лише найкраще», — йдеться в заяві сім'ї.
Але є й інша точка зору. Критики Ардея стверджують, що проблема була не в його расі й не в його поглядах на DEI (різноманітність, рівність та інклюзивність), а в тому, що професор Кембриджа зобов'язаний відповідати за достовірність своєї наукової роботи та біографії.
5 серпня Джейсон Ардей пішов із Кембриджа. Університет на той момент уже оголосив про незалежне розслідування його призначення та кар'єри.
А 14 серпня Джейсона знайшли у його будинку. Поліція повідомила, що смерть розглядається як несподівана, однак підозрілих обставин не виявлено. Таке формулювання свідчить про можливе самогубство або смерть від природних причин.
Так лише за тиждень історія про стрімкий успіх закінчилася трагедією.
Хто винен — і чому такий гучний скандал?
Чому в Британії доля Джейсона Ардея стала настільки скандальною? Справа не лише в расизмі чи можливій підробці наукових робіт, зрештою, плагіат — зовсім не рідкісне явище в академічному середовищі.
Але історія Ардея — це історія про людину, чия біографія була настільки неймовірною, що в якийсь момент сама стала вимагати доказів. Як із хлопчика, який не говорив до 11 років, він перетворився на професора одного з найвідоміших університетів світу.
І громадськість намагається з'ясувати, як одна й та сама система, одні й ті самі люди спочатку піднесли його на вершину, а потім не змогли розібратися, де правда, а де брехня.
Найвідвертіше висловився тіньовий міністр (уряд від опозиції) у справах громад сер Джеймс Клеверлі: «Низка співробітників академічних установ повинні відповісти на серйозні запитання. Вони призначали його на посади, для яких він явно не був кваліфікований, щоб мати можливість блищати, висуваючи його на перший план заради власної вигоди, — повідомляє Daily Mail. — Його викриття було неминучим, питання було не в тому, чи станеться це, а в тому, коли це станеться».