Холодний, солодкуватий, із легкою кислинкою та характерним хлібним ароматом. Квас! Про історію цього напою, його користь, а також рецепт корисного домашнього квасу читайте у матеріалі Коротко про.
Дешевий і добре вгамовує спрагу
Спогади з минулого: влітку на центральній вулиці кожного українського міста стояла велика бочка з написом «Квас», до якої шикувалася черга.
Сьогодні квас так не продають. Та й сам напій не є таким повсякденним, як колись, бо ж має сотні конкурентів: мінеральна вода, кока-кола, лимонади, холодний чай, комбуча, енергетики. Але тільки-но температура повітря піднімається вище +25 градусів - пляшки з квасом знову змітають з полиць магазинів.
Популярність напою зрозуміла: дешевий, доступний, добре вгамовує спрагу, ще й нібито корисний. Схоже, українцям досі подобається саме це поєднання простоти й смаку. Тому квас і залишається в топі освіжаючих напоїв впродовж багатьох століть.
Але почнімо з історії, яка у цього напою доволі давня. Квас пили ще за часів Київської Русі. Тільки от коли саме людина вперше здогадалася залишити хліб або зерно у воді, щоб воно перебродило, невідомо. Може, й не здогадалась. Може, випадково залишила на декілька днів, а потім побачила неочікуваний результат у вигляді цікавого напою.
Одна з найвідоміших письмових згадок про квас пов'язана з подіями 988 року. У «Повісті минулих літ» розповідається, що після хрещення князя Володимира людям роздавали їжу, мед і квас. Звичайно, це не означає, що саме тоді квас «прийшов» в Україну. Він, очевидно, існував значно раніше, а письмова згадка лише показує, наскільки звичним напоєм він уже був на той час.
Готували квас із житнього хліба, сухарів, борошна, солоду, буряка, фруктів, ягід, меду. До напою могли додавати трави та інші ароматні інгредієнти. Особливе місце займав хлібний квас - сирівець. Сухий хліб заливали водою, додавали інгредієнти для бродіння і залишали настоюватися. Мікроорганізми поступово перетворювали цукри на молочну кислоту, спирт і вуглекислий газ. Готовий напій виходив кислуватим, трохи газованим і мав той самий характерний смак.
Цікаво, що традиційний квас не завжди був повністю безалкогольним. Під час бродіння утворюється етиловий спирт, його кількість залежала від рецепта, температури, тривалості ферментації.
Наші предки використовували квас у кулінарії. На ньому готували холодні супи, зокрема різні варіанти окрошки. Та й зараз тривають баталії – яка окрошка смачніша: на квасі чи на кефірі. Квас міг бути основою для інших страв і просто стояти на столі замість води. Фактично це був один із способів зберегти продукт і одночасно отримати новий.
І такі переваги квасу оцінили і в інших країнах. Напій популярний у Польщі, країнах Балтії та інших частинах Східної Європи. Та навіть у деяких регіонах Китаю. Рецепти відрізняються, але принцип схожий: зернова основа, вода і ферментація.
Частина раціону, а не ліки
Про квас можна почути стільки захоплюючих історій, що складається враження, ніби це еліксир здоров'я. Насправді все скромніше.
Квас - ферментований напій, а ферментація справді змінює склад продукту. Під час неї утворюються органічні кислоти, вуглекислий газ та інші сполуки.
У нефільтрованих і непастеризованих ферментованих продуктах можуть залишатися живі мікроорганізми. Але тут важливо не плутати поняття: не кожен ферментований продукт автоматично є пробіотиком, а наявність певних мікроорганізмів ще не означає доведений лікувальний ефект.
Тому твердження на кшталт «квас очищає організм», «лікує кишечник» чи «виводить токсини» варто сприймати скептично.
Квас може бути частиною нормального раціону, але це не ліки. Дорослим достатньо смакувати склянку-дві на добу. І краще пити його у першій половині дня або перед їжею. А ось вагітним, жінкам, які годують, а також дітям вживати не варто – газований напій може дати не завжди приємний результат.
Перш ніж смакувати квасом, треба згадати, що корисний домашній напій і солодка пляшка з магазину з добавками, ароматизаторами, довгим терміном зберігання все-таки не одне й те саме. На смак вони можуть бути схожими, а от харчова цінність різна. Тому, обираючи пляшковий квас в магазині, звертайте увагу на склад напою. Скільки там цукру? Чи є справжня ферментація? Чи пастеризований продукт? Який термін придатності?
Чим більше цукру, тим менше підстав вважати такий напій корисною альтернативою воді.
Натуральний квас містить невелику кількість вітамінів групи B, органічних кислот та мінеральних речовин, склад яких залежить від рецепта, сировини, способу ферментації. Хоч і не «вітамінна бомба», та все ж у напої є:
- вітамін PP,
- вітамін E,
- вітамін C,
- калій,
- магній,
- кальцій,
- фосфор,
- залізо.
Склянка квасу покращує травлення завдяки пробіотикам, зміцнює захисні сили організму, допомагає боротися із втомою та додає сил. Але нагадуємо, що усю цю користь можна отримати, лише вживаючи живий, домашній або бочковий квас природного бродіння.
Рецепт домашнього квасу
Інгредієнти:
- 200 г житнього хліба,
- 2,5 літра води,
- 50–70 г цукру,
- 2 г сухих дріжджів.
Хліб нарізають і добре підсушують у духовці. Він має стати ароматним і золотисто-коричневим, але не згоріти. Отримані сухарі перекладають у чисту трилітрову банку, додають цукор і дріжджі та заливають теплою водою.
Важливо: вода не повинна бути гарячою, інакше дріжджі можуть загинути.
Банку накривають марлею або чистою тканиною і залишають приблизно на добу-дві при кімнатній температурі.
Коли з'являються бульбашки, легка піна та характерний кислуватий запах, квас проціджують.
Після цього його можна перелити в чисті пляшки, поставити в холодильник.
Там ферментація сповільниться, а напій стане холодним і освіжаючим. Під час подальшого бродіння утворюється вуглекислий газ, тому в герметично закритій пляшці може накопичуватися тиск. Відкривати таку пляшку потрібно обережно.
До домашнього квасу можна додавати м'яту, родзинки, яблука, ягоди або інші інгредієнти.