У ході останньої масованої атаки по Україні в ніч на 5 серпня жодної балістичної ракети не було збито ППО. Офіційні заяви вищих українських посадових осіб та військові аналітики вказують на те, що в цій атаці, окрім власне російських балістичних ракет «Іскандер» з комплексів С-400 та протикорабельних надзвукових ракетна на кшталт «Циркон» та «Онікс», противник застосував і північнокорейські квазібалістичні ракети. І вони ще більше ускладнили роботу української ПРО.
Коротко про - про те, чому саме ці ракети такі небезпечні.
Росія розмістила на кордоні з Україною північнокорейських ракетників
Ще тиждень тому президент Володимир Зеленський, реагуючи на масштаби цієї балістичної загрози, заявив: «Альянс між Москвою та божевільним режимом у Північній Кореї існує заради ракет. За попередніми даними, росіяни застосували північнокорейську балістичну ракету». І жорстко дорікнув західним партнерам за критичний дефіцит систем протиракетної оборони, через який балістику не вдається перехоплювати.
А після сьогоднішнього нічного обстрілу представник ГУР МО України Андрій Черняк офіційно підтвердив повернення північнокорейських ракет у небо України. «За даними розвідки, РФ отримала свіжу партію до 40 балістичних ракет. І останні обстріли стали першими зафіксованими випадками застосування північнокорейських балістичних ракет після серпня 2025 року. Для них було використано ракети з нової партії у 40 одиниць», - заявив він.
Крім цього, Черняк заявив про розгортання корейського підрозділу на заході Росії, ближче до українських кордонів, щоб максимально ефективно використати отриману зброю. Десь до 90 військових КНДР базуються у Воронезькій області у складі 112-ї ракетної бригади ЗС РФ. І корейський персонал прибув для обслуговування 6 пускових установок. Загальний арсенал північнокорейської балістики під їх керуванням може становити до 120 ракет.
Сама корейська ракета KN-23 зовні схожа на російський «Іскандер» (найімовірніше, саме він послужив прототипом), але її двигун у 1,5 раза більший. КНДР використовує менш якісне тверде паливо, тому інженерам довелося збільшити обсяги баків. Через це корейська ракета летить далі за російську - до 690 км (проти 500 км у «Іскандера»). Вага бойової частини KN-23 досягає 1000 кг, що несе величезну загрозу при прямому влученні.
Особливість KN-23 - «маневр підскоку»
Відповідно до офіційних даних та термінології розвідок США і Південної Кореї, а також профільних оборонних інститутів (американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень CSIS і профільного ресурсу 38 North), це так звана квазібалістична ракета, яка використовує «притиснутий політ».
KN-23 спочатку конструювалася північнокорейськими інженерами як копія російського "Іскандера". Вся суть концепції «Іскандера» та KN-23 - летіти не високою дугою в космос, а "притискатися" до стратосфери (висота 50 км). Міжнародна військова спільнота класифікує такий профіль польоту саме як квазібалістичний.
Звичайна балістична ракета летить високою параболою, йдучи в космос на 100–150 км. Але у березні 2021 року Південна Корея та США зафіксували на своїх радарах, що під час випробувань корейська ракета на фінальному етапі зробила різкий «нирок» вгору перед ударом. На Заході цей маневр відхилення від ППО назвали терміном pull-up maneuver ("маневр підскоку").
Тобто це здатність здійснювати активне ухилення перед ціллю. На кінцевій ділянці польоту вона здатна різко змінити курс або зробити різкий стрибок вгору, через що протиракети часто промахуються.
І саме ця непередбачуваність ракети, її крутий маневр і є головною складністю для засобів ПРО. Тому через це її можуть збити лише найпросунутіші та найдорожчі комплекси з можливістю кінетичного перехоплення - Patriot PAC-3 та SAMP/T, антиракет до яких зараз критично не вистачає Києву. А звичайні системи на кшталт С-300 проти таких ракет безсилі.
Падає та збивається з курсу кожна друга
Український інженер-ракетник та колишній співробітник КБ «Південне» Олександр Кочетков частково спростовує ці твердження. За його словами, північнокорейська ракета KN-23 є не покращеним, а навпаки - погіршеним варіантом російського "Іскандера".
«Усередині цих ракет встановлені сучасні цивільні мікросхеми західних брендів, куплені в обхід санкцій, але саме складання та пайка виконані на кустарному рівні 1970-х років. І через брак майже половина корейських ракет вибухають у повітрі або сходять із курсу, що робить їх удари хаотичними», - каже він.
Кочетков як практик оцінює реальну поведінку ракет у нашому небі, а не теоретичні викладення північнокорейських інженерів-ракетників. Тому що "збирання на коліні" KN-23 руйнує всю фізику ракети, а щоб зробити найскладніший маневр pull-up на надзвуковій швидкості, ракета повинна мати ідеальну цифрову систему управління та ювелірне балансування. На практиці корейські плати спаяні вручну за технологіями 1970-х років.
А через дефекти складання хвостові аеродинамічні керма ракети часто заклинює в польоті, і ракета фізично не здатна маневрувати. За даними українських експертів, які вивчали уламки (зокрема, аналітиків Defense Express), майже половина запущених КНДР ракет втрачають управління, розвалюються або вибухають прямо в повітрі, навіть близько не долітаючи до цілі.
Тобто у сухому залишку така картина: КНДР справді намагалася створити високотехнологічну квазібалістичну ракету з маневрами ухилення, щоб лякати США та Південну Корею. Але через санкції вони змогли зробити лише погіршену копію, яка замість ювелірних маневрів хаотично летить сплюснутою дугою і регулярно вибухає сама собою.
І тому експерти на кшталт Олександра Кочеткова справедливо називають її «погіршеним Іскандером», який небезпечний не своєю точністю чи «розумними» маневрами, а виключно тонною вибухівки,що падає на міста навмання.