На перший погляд, здається, що це троянда: тонкі пелюстки, прожилки, плавні вигини... А коли придивитися, то й власним очам важко повірити - квітка вирізьблена з рогу лося. Такі унікальні роботи створює майстер-самоук із Дніпропетровщини Едуард Енбулатов.
Про те, як почав займатися різьбленням по рогах, які матеріали найчастіше використовує в роботі, а також про те, скільки коштує така унікальна прикраса - читайте у матеріалі Коротко про.
Саморобний бор від діда-зубника
«Це витвір мистецтва!» - такі коментарі найчастіше трапляються під фотографіями робіт Едуарда Енбулатова з Кам’янського, що на Дніпропетровщині. Майстер виготовляє прикраси із рогів тварин. І сам скромно каже, що він у такій майстерності лише середнячок.
Та навряд чи з цим погодяться ті, хто бачив його роботи. Вони вражають витонченістю та майстерністю виконання. При цьому Едуард Володимирович не навчався в художній школі, а за професією узагалі металург. Нині він пенсіонер, має «гарячий стаж» - аж 25 років пропрацював у шлаковому коридорі на ливарних колодязях. Пригадує, це була страшна робота, взимку в тому коридорі було +60°C. Дійсно, Кам’янське - місто вогню, металу, і працьовитих людей.
Різьбленням Енбулатов почав займати у 90-ті. Спочатку це було щось на кшталт хобі.
- У моєї дружини були сережки, брошка, прикраса для волосся, кулон, вирізьблені з рогів, - розповідає Коротко про майстер різьблення по рогах Едуард Енбулатов. – І я захотів спробувати зробити щось схоже самостійно. Від діда-зубника залишилась саморобна машинка - бор на 3 тисячі обертів. От нею я і на намагався щось різьбити. Звісно, виходило не дуже…
Більш серйозно почав займатися різьбленням з 2012 року. Тоді в Едуарда Володимировича вже з’явився інтернет, і йому відкрився світ різьбярства. Майстер самостійно шукав і опрацьовував інформацію з різних технік різьблення, спілкувався з майстрами і майстринями інших країн. Спочатку починав з найпростіших орнаментів, поступово все більше ускладнював свої роботи. Згодом захопився виробами Вікторіанської епохи, а також різьбленням Ербахської школи (унікальний художній промисел німецького міста Ербах. – Авт.).
- І так поступово за ці роки я виробив свій власний авторський стиль, - усміхається Едуард Володимирович. – А зараз більше споглядаю природу. Мій син – біолог, займається квітами. Вдома всюди рослини. Я роблю фотографії, щоб запам’ятати візерунки пелюсток, листя. Сам ескіз майбутньої роботи «малюю» в голові. А різьбленням намагаюся передати мелодію квітів у своїх роботах.
Бивень мамонта у подарунок
І йому це вдається. Едуард Володимирович майстерно різьбить кожну пелюстку квітки, вимальовує фрезером всі прожилки, лінії, нерівності. Над однією роботою може чаклувати від 7 днів і до місяця. Сам робочий процес розподіляє на підготовку матеріалу, різьблення, кінцеву обробку і на виготовлення фурнітури. У кожному з них – безліч тонких нюансів.
До слова, про фрезер. Саме таким інструментом, улюбленим для майстрів манікюру, працює і наш майстер над різьбленням рогів. Має багато фрезерів різної товщини і три ручки з різною кількістю обертів. Але уточнює, що не від фрезера залежить якість виконання роботи, а від рук майстра. Бо ж інструмент – це тільки продовження різьбяра.
- За роки свого захоплення різьбленням перепробував десятки можливих матеріалів, - каже чоловік. – Були мушлі, бурштин, корал, цінні породи деревини… Іноді працюю і з бивнем мамонта, зубом кашалота, моржовим іклом. Але найчастіше маю роги лося та оленя. З них якраз виходять чудові об’ємні вироби. Бо ж, наприклад, з кістки корови, яка є тонкою і крихкою, такі не вдасться зробити. Їй потрібна спеціальна обробка. Одразу уточню щодо рогів оленя і лося: тварини живі-здорові, а роги скидають природньо. І я купую або мені дарують. А от нещодавно товариш із Горішніх Плавнів, що на Полтавщині, подарував мені бивень мамонта для роботи.
А тепер уявіть: на ринку кілограм якісно збереженого бивня мамонта коштує від 1200 доларів США.
- Але я не додаю ціну матеріалу до готового виробу, - говорить майстер. – В остаточній ціні тільки моя робота, знання, час.
Вартість простенького перстня від Едуарда Енбулатова коштує 4 тисячі гривень. Майстер каже, що прості роботи купують швидко. А ось складні, такі, над якими він просидів з місяць, довго чекають на свого власника.
- Купують за кордон, наприклад, маю покупців з Японії, Австралії, США, - наголошує. – До слова, в США маю чудову подругу (позаштатна фотографка знаменитої на увесь світ рок-групи The Rolling Stones), яка вже багато років мене підтримує, купує мої роботи і надсилає цікаві матеріали. Частково завдяки їй я зростав як майстер. Також часто дарую свої роботи. Наприклад, тим людям, які активно підтримують Україну у такий важкий час.
Працює у масці з сильними лінзами
Але заробляти на хліб з маслом лише різьбленням, на жаль, неможливо. Все ж Едуард Володимирович не ремісник, а митець, за рік може виготовити не більше 20 прикрас.
- Усі процеси від "а" до "я" роблю сам, - зізнається. – Різьбярство займає дуже багато часу. Тому або ти, як ремісник, клепаєш масово, або ти майстер, але маєш ще додатковий заробіток. От вам і пояснення того, чому ми з дружиною ще й активно продаємо годинники та прикраси на «Шафі».
Різьблення вже є важливою частиною життя майстра. Буває таке, що робота затягує з ранку до пізнього вечора. При цьому так довго напружувати очі Едуарду заборонили навіть лікарі.
- Медики мені казали працювати не довше години-півтори, бо ж я погано бачу на одне око, маю поламаний хребет, - каже чоловік. – Працюю у масці з сильними лінзами. Самі розумієте, "гарячий стаж" так просто не дають. Багатьох моїх колег вже немає на цьому світі…
Та попри проблеми зі здоров’ям, Едуард Володимирович не опускає руки. Каже, йому є куди рости. І мріє, щоб в Україні різьбярі по рогах мали більше уваги як від влади, так і від пересічних людей.
- Я бував на Закарпатті і бачив, як у тому регіоні підтримують і поважають різьбярів по дереву, аж душа за них радіє, - пригадує. – З різьбленням по рогах інакша ситуація. В Україні таких майстрів можна на пальцях порахувати: Олег Дорошенко, Йосип Епштейн, Галина Мудровська… Це люди зі світовим ім’ям. На жаль, спеціалізованих шкіл у нас нема. Як і особливої підтримки. Колись я хотів зробити виставку своїх робіт в місцевому музею у рідному Кам’янському. Мені відмовили, тому що не мали змоги забезпечити охорону, виставкову залу, відповідне освітлення. На тому й усе.
- Едуарде Володимировичу, а як же учні? Можливо, навчаєте бажаючих? – запитую.
- Був у мене один учень, але таке різьблення – настільки кропітка робота, що він навіть не доробив те, що запланував, - відповідає. – Покинув свою роботу і більше не приходив. Особисто мене ніхто не вчив, я самоук. Але легко ділюся своїми знаннями. Наприклад, в онлайн-групах для майстрів показую роботу крок за кроком, відповідаю на питання, розповідаю якісь секрети з різьблення.