Призначення міністром Віталія Кіма багато ветеранів сприйняли в штики. Не те щоб проти колишнього очільника Миколаївської облдержадміністрації були якісь упередження. Фронтовиків обурило, що їхнє міністерство знову очолює тиловик, байдуже, що з репутацією ефективного регіонального менеджера. Ветерани воліли б бачити свого - випробуваного війною. Навіть на "картонкових майданах", що розгорнулися через відставку Михайла Федорова, знайшлося місце для гасел “Ветерана, а не Кіма”.
Однак питання вже вирішене, новий міністр приступив до справ. Чого чекають від Віталія Кіма на новій посаді - у матеріалі Коротко про.
«Поки придивляємося…»
Каденція Віталія Кіма почалася з установчих зборів Ради ветеранів війни за незалежність України. Цей консультативно-дорадчий орган був створений у кінці січня цього року, а сформований і розпочав роботу вже після відставки Наталії Калмикової. До складу Ради увійшли 27 представників всіх областей України, Києва, Севастополя та Криму. Повідомлялося, що делегати були обрані та проголосовані ветеранами на відкритих регіональних виборах.
Випадковий збіг чи продуманий хід, але ця подія зіграла на руку новому міністру. Вже саме існування дорадчого органу сприймається як готовність Віталія Кіма спілкуватися з ветеранами. Втім, є побоювання, що захід традиційно перетвориться на формалізм, коментатори пишуть, що голосування не були прозорими, області представлятимуть люди, яких мало хто знає, а тому не дуже довіряє. Загальні настрої залишаються настороженими.
- Перше, що має зробити новий міністр, це спланувати чергу зустрічей з ветеранами на місцях, щоб не у загальних рисах, а від конкретних людей дізнатися, у якому він світі, з ким і з чим має працювати, - каже колишній десантник, засновник громадської організації «Міцні 300» Андрій Кучер. - А за тим ми хочемо почути від Віталія Кіма, як міністерство бачить подальший розвиток ветеранської політики. Зрозуміти, куди йдемо, які нові напрямки. При цьому має бути збережена системність - щоб не забувалися, не руйнувалися, а розвивалися ті позитивні зрушення, які вже були.
Наш співбесідник належить до тих, хто впевнений, що на п’ятому році війни проблеми ветеранів має вирішувати людина, яка теж воювала. Втім, Андрій визнає, що попередниця Кіма - Наталя Калмикова також не була ветеранкою, але виявилася достатньо сильним менеджером.
- Вона могла організувати роботу. Були питання до якості, але й діяти доводилося в певних рамках, зокрема, фінансових. Яким менеджером стане Кім, ми ще маємо побачити. З нами ніхто не радився, ніхто не пояснив, не обґрунтував це призначення. Маємо почути програму розвитку Мінвету - це ключове. Буде зрозуміло, новий менеджер - технократ чи людинорієнтований. Поки придивляємось…
Сформувати своїх конкурентів
Міністерство у справах ветеранів досі називають «молодим», хоча від моменту створення скоро мине 8 років. За цей час у головному кріслі змінилося п’ять міністрів, Віталій Кім став шостим. Якщо йому вдасться втриматися принаймні на кільки років, клубок проблем, з якими доведеться працювати, весь час наростатиме. Станом на 1 травня 2026 року статус ветеранів мають більше 2 мільйонів людей. Після завершення війни очікується, що ветеранів та членів їх родин може бути 5–6 і більше мільйонів. Це дуже суттєвий прошарок суспільства, який вимагатиме, щоб з ним рахувалися, зокрема, в державному управлінні.
І от сталося так, що Кім ненароком сам себе підставив. У соцмережах ганяють цитати з інтерв’ю «Главкому», де він закликав військових не йти в політику, бо вона їм не цікава, бо більшість з них мають ПТСР, завищені очікування та загострене відчуття справедливості, що буде заважати політичній роботі. «У нас мають бути інтелектуальні керівники та депутати, які зможуть повноцінно, а не однобоко функціонувати». Зараз ці слова трактуються як зневага до ветеранів, приниження їх потенціалу. Мінімум - вибачитися, максимум – виправитися, - вимагають в соцмережах від нового міністра.
- На майбутнє бажано сформувати більше ветеранів, які б стали беззаперечними конкурентами таким менеджерам, як Кім. Для цього треба більше освітніх лідерських програм, більше довіри з боку влади на різних рівнях, - переконаний Андрій Кучер. - Щоб коли йшлося про відповідальне призначення, не виникало отого вакууму між ветеранами і ефективними менеджерами з тилу.
«Перестати робити гарну картинку»
Полишаючи посаду, Наталя Калмикова склала солідний список того, чим пишається: фахівці супроводу ветеранів, цифровізація послуг, ветеранські простори…
- У мене одне побажання: перестати робити гарну картинку з нульовим наповненням, - каже голова правління ГО «Ветерани російсько-української війни «Честь Маю» Сергій Головко. - Взяти той же ветеранський простір. Ніби все правильно: фахівець зі супроводу ветеранів сидить і чекає, поки до нього прийде юрба колишніх фронтовиків. А воно так не працює.
Сергій згадує, що у своїй Черкаській області особисто робив запити по громадах, скільки ветеранів у них хоч раз звернулися до такого простору по послугу, скільки її отримали, скільки працюють в органах місцевого самоврядування.
- У деяких ОТГ навіть не знають, скільки у них ветеранів зареєстровано. То як можна говорити про ефективність, коли ми не знаємо, скільки людей тої ефективності потребують? Приміром, витратили 2 мільйони на рік на ветеранський простір, а надали послуги десяти ветеранам. Охоплення мінімальне – 1-2 відсотки. Люди часто нікуди не йдуть самі, замикаються. Людей треба шукати, простягати їм руку, підтримувати, розповідати, що вони можуть. А таке виникає враження, що проблемами ветеранів займаються всі, тільки самі ветерани в цей процес не включені.
Нормально працевлаштованих фронтовиків, за оцінкою Сергія, одиниці. Так, держава дає гранти на розвиток бізнесу, але взяти гроші - не означає, що автоматично отримуєш базу для життя.
- Поясню на особистому прикладі. Ми з дружиною взяли такі гранти у службі зайнятості ветеранам, велика подяка за це, допомагають складати бізнес-проєкт. На цих етапах без проблем. Але власне бізнес починається, коли проєкт працює. От у нас магазин квітів. Через кілька будинків теж магазин - мереживний. Чому люди мають іти до мене, а не туди? Держава не сформувала меседж, що ветеранський бізнес треба підтримувати, ніяк не виділила його рекламою. Невже важко створити наліпки, що б привертали увагу, рекламний ролик, який би заклався у підкірці? Держава хоче, щоб ветерани брали більше грантів, але для цього потрібні успішні кейси. Зараз же хлопці не дуже беруть, бо не вірять, що зможуть розкрутитися. Справи у більшості не так щоб дуже.
…і надпроблема НВМК
Окрім бізнесу, ветеранам пропонують працевлаштування на комунальних підприємствах, але зарплати там низькі.
- Суто теоретично: може, варто було б запровадити ветеранські доплати? - міркує Сергій Головко. - Так, фронтовики мають пенсію, але вона майже вся йде на ліки. Перелік безкоштовних не рятує, бо то або недієві копійчані препарати, або дуже специфічні. Задекларовані медичні пільги для ветеранів фактично не працюють. "Ви вже не військові, а цивільні", - кажуть на місцях щодо пріоритетної госпіталізації. Щоб лягти в лікарню, бува, місяць-два чекати доводиться.
Є питання, за словами Сергія, і до психологічної допомоги. Так, держава її гарантує і оплачує. Але психологи - цивільні особи і далеко не завжди фахові.
- Буває, що приходиш до психолога, а це молода дівчина. Починаєш розповідати - плаче. У нас була ініціатива, і я хотів би, щоб її підтримали: готували психологів з числа ветеранів. У когось освіта є, хтось має хист і хоче цим займатися. Можна ж організувати навчання, курси. Це буде діалог між людьми, які одне одного розуміють. Психолог, який сам пройшов через стресові моменти війни і подолав наслідки, реально допоможе іншому ветерану. І ще не секрет: у багатьох після фронту є проблеми з алкоголем. Потрібна нормальна програма подолання. Бо не знаю, як де, а у нас в Черкасах наркодиспансер - це суцільний жах. Людина, яка не може побороти наслідки одної травми, отримує нову.
Низку проблем, які треба взяти в роботу, поставила перед міністром Рада родин загиблих захисників і захисниць при Мінветеранів. Звернення від 19 липня складається із трьох сторінок і охоплює законодавчі ініціативи, які мають подолати в певних питаннях несправедливість. Подібні листи, вочевидь, надходитимуть і від інших громадських об’єднань.
І є ще одна надпроблема, яка вперлася в глухий кут і яку однаково колись доведеться розв’язувати, - це функціонування Національного військово-меморіального кладовища, яке обросло скандалами і судами. Навесні цього року через високі ґрунтові води і рясні дощі меморіал зазнав підтоплення, як і прогнозували незалежні експерти. Наприкінці січня Верховний суд визнав незаконним передачу ділянки землі в Мархалівському лісі під створення НВМК, але поховання продовжуються.
«Новому очільнику Мінветеранів хочеться побажати мудрості, обачності та політичної мужності - не наступати на граблі попередників і мати сталеву гідність визнати очевидне: НВМК необхідно переносити, доки чиновницька впертість та свавілля не перетворили поховання героїв на остаточне кощунство - коли захисників України ховають у воді та болоті, а державні мільярди топлять разом із ними», - йдеться у зверненні Київського еколого-культурного центру до нового міністра.