Відставка головкома Олександра Сирського, до якої спочатку привели протиріччя з ексміністром оборони Михайлом Федоровим та подальші масштабні вуличні протести, створила нову інтригу. Чи зникне Сирський з політичних радарів і піде в тінь, чи продовжить службу у ЗСУ на іншій посаді, чи стане новим політичним важкоатлетом (другим Валерієм Залужним)? Володимир Зеленський вже заявив, що визначив, як в подальшому Олександр Сирський та вже ексначальник Генштабу Андрій Гнатов служитимуть захисту нашої держави, але наразі не озвучив.
Тож журналіст Коротко про проаналізував можливі сценарії майбутнього Олександра Сирського.
1. Відхід з політичної арени
Повний відхід Олександра Сирського із суспільно-політичних радарів у тінь є найбільш природним сценарієм. На відміну від Валерія Залужного, Сирський ніколи не мав народної харизми і не шукав медійності. Сирський завжди позиціонувався як непублічний «сухий» технократ та класичний штабіст.
Він усе життя провів у жорсткій армійській вертикалі, де є наказ і його виконання. А політика є антиподом для його усталеного типажу. У ній немає прямолінійних завдань та відповідей, а треба постійно лавірувати, посміхатися на камери, говорити гаслами та виправдовуватися перед виборцями. Для Сирського це абсолютно чужа та ворожа стихія.
Тому без державної посади і на тлі жорсткої критики з боку громадянського суспільства за «м'ясні штурми» та консерватизм він сам може відмовитися від політичної діяльності.
2. Дипломатична синекура
Але, як правило, фігури такого рівня не одразу зникають із кадрового резерву влади. Сирський може піти перевіреним на Залужному шляхом, тобто отримати призначення послом до якоїсь країни. Сценарій «дипломатичного зіслання» - це класичний та найбільш обкатаний Банковою інструмент. Головне завдання такої комбінації полягає в тому, щоб вивести популярну фігуру або яка стала подразником для суспільства з внутрішнього інформаційного поля. При цьому людині зберігають статус, дають імунітет і прибирають ризики того, що вона піде у жорстку опозицію всередині країни.
Так чи інакше, цей варіант не дуже відрізняється від повного відходу в тінь, оскільки за відсутності запиту на такого кандидата і без медійної розкрутки йому зовсім не світить утримання на політичному полі країни.
3. Рокіровка в РНБО
Трохи більше шансів залишатись в обоймі буде, якщо Олександру Сирському запропонують крісло у Раді національної безпеки та оборони України. В ідеалі посада секретаря РНБО - це дуже потужна позиція у системі влади, через що не постраждає його генеральська гордість.
Але за Володимира Зеленського крісло секретаря чи радника при цьому відомстві часто використовують як місце для відпрацьованих топових чиновників, яких потрібно звільнити без гучного публічного скандалу (наприклад, попередній глава Міноборони Умєров). Такий крок дозволяє Офісу Президента зберегти обличчя генералу, продемонструвати повагу до заслуг, але повністю позбавити його реальних важелів впливу.
Тут ще є нюанс. Буквально кілька днів тому Володимир Зеленський запропонував місце секретаря РНБО замість Рустема Умєрова ексголові МВС Ігорю Клименку. Указ поки не підписано, але, за словами президента, він готується.
4. Робота радником в оновленому Міноборони
Сценарій, за якого Олександр Сирський після відставки погоджується на непублічну роль радника чи консультанта в оновленому Міністерстві оборони України, здається малоймовірним.
Тому що він упирається в непереборний психологічний і статусний глухий кут, а саме в «генеральську гордість». Ну не може людина, яка одноосібно керувала всією армією під час найтяжчої війни, суто ментально і професійно спуститися на щабель нижче і підкорятися тим, ким ще вчора особисто командувала.
З тієї ж причини пішов і Залужний, чим, до речі, здивував багатьох українців, адже з генеральської гордості він залишив країну, яка потребує його військових талантів.
Олександр Сирський є представником класичної військової школи верховного командування. У цій системі головком є абсолютною вершиною піраміди. Перехід у статус радника означає, що його аналітичні записки лягатимуть на стіл людям, які нижчі за його звання, бойовий досвід і стратегічну вагу.
Окрім цього, над Міноборони в такому разі постійно тяжітиме тінь Сирського, що негативно вплине на ефективність злагодженої роботи оборонного відомства.
5. Може піти у велику політику
Незважаючи на слабку медійну популярність та розкрученість, Олександр Сирський має у своєму кейсі серйозні бонуси, які можна буде конвертувати у політику. До його безумовних заслуг можна віднести виведення військ з Дебальцевської кишені ще в 2015 році, захист Києва в перші дні війни, контрнаступ на Харківщині у вересні 2022 року, що вимотує росіян оборонну кампанію в Бахмуті 2022–2023 років та наступальну операцію2.
Сирський відомий тим, що прораховує операції до хвилини, особисто вивчає супутникові карти та регулярно виїжджає на найнебезпечніші передові командні пункти. Він також може мислити нестандартно у критичних ситуаціях. У Києві він наказав підірвати греблю в Козаровичах, чим затопив позиції ворога. На Харківщині він застосував маневрену війну малими групами без лобових штурмів, а на Курщині забезпечив безпрецедентний режим радіомовчання та маскування. І всі ці бонуси за належної медійної та пропагандистської роботи могли б стати тим рейтинговим запасом, з яким він може піти у велику політику.
Підсумок
Говорячи простою мовою, Сирський - це людина, яка все життя прожила за статутом. Швидше за все, він сам прагне першого варіанту: повного відходу в тінь на почесну пенсію. Йому не потрібні партійні списки та мітинги, адже це надто складно та обтяжливо для нього. Можливо, ідеальний фінал для нього полягає в тому, щоб від нього просто відстали та не смикали. Але парадокс у тому, що політична реальність України не дозволить йому це зробити так просто, тому йому, можливо, доведеться йти на компроміс.