Життя за кордоном не звільняє українців від сплати податків у рідній державі. Так вирішили в Мінфіні та представили на обговорення законопроєкт про внесення змін до Податкового кодексу України. Міністерство фінансів пропонує значно розширити перелік критеріїв, які дозволять зарахувати особу до податкових резидентів України – тобто зобов’язати її сплачувати податки тут.
У разі ухвалення закон набере чинності з 1 січня 2028 року.
Хто тут резидент?
Податковий резидент - це людина, яка сплачує податки до бюджету конкретної країни і звітує перед її податковою. Цей статус не залежить від громадянства і визначається тим, де людина фактично живе більшу частину року – зазвичай від 183 днів. Здебільшого місцеві резиденти сплачують податок з усіх своїх заробітків, включаючи доходи з-за кордону, але можуть скористатися пільгами. Нерезиденти сплачують податки тільки за доходи, отримані всередині цієї країни, і часто за вищими ставками. Якщо людина живе та працює в кількох країнах, вона може бути податковим резидентом одразу в кількох місцях – тобто кожна країна може її вважати своїм резидентом.
Багатомільйонна хвиля вимушеної міграції українців зробила питання податкового резидентства актуальним і для самих громадян, і для держави. Чимало українців внаслідок повномасштабної війни вже п’ятий рік живуть і працюють за кордоном, сплачують податки в країнах перебування, але водночас зберігають тісні зв’язки з Україною – мають тут житло, родичів, бізнес, банківські рахунки тощо. Тож визначення того, де людина має сплачувати податки, сьогодні має велике юридичне та фінансове значення.
Тож Міністерство фінансів вирішило суттєво переписати чинні правила податкового резидентства. В оприлюдненому законопроєкті про внесення змін до Податкового кодексу України відомство пропонує значно розширити перелік критеріїв, за якими фізичну особу можуть зобов’язати платити податки в Україні. Якщо документ буде ухвалений, нові правила почнуть діяти з 1 січня 2028 року.
Фактично йдеться про те, що українська Податкова служба матиме більше підстав вважати людину своїм податковим резидентом. А це означає, що, зокрема, біженці в більшості випадків будуть зобов’язані декларувати доходи в Україні та виконувати українські податкові обов'язки.
Платитимуть всі?
Зміни стосуватимуться українців, які виїхали з України під час війни, але залишили майно або родину в країні.
В чинному Податковому кодексі визначено, що податковим резидентом України є особа, що проживає в Україні. Якщо ж в неї також є місце проживання в іншій державі, вона має українську резидентуру лише тоді, коли в неї більш тісні економічні чи особисті зв’язки саме з Україною. Тобто так званий «центр життєвих інтересів» залишається в Україні. Якщо ж цей центр не можна визначити або особа перебувала в Україні 183 та більше діб протягом податкового року, вона має платити податки в Україні.
Тепер Мінфін пропонує відносити людину до українських резидентів, якщо вона відповідає хоча б одному з перерахованих критеріїв:
- має постійне місце проживання в Україні або ж інформацію про її місце проживання внесено до реєстру хоча б однієї з територіальних громад в Україні;
- перебуває в Україні хоча б 183 доби з будь-якого періоду, що становить 365 діб;
- має центр економічних інтересів в Україні, зокрема реєстрацію в Україні як самозайнятої особи (ФОП);
- має у власності будь-який об’єкт житлової нерухомості в Україні, який не використовується для надання в оренду або господарської діяльності;
- чоловік, дружина або малолітня дитина відповідає пункту 1 або 2.
Як бачимо, згідно з цими змінами, під українську податкову резидентуру потраплятимуть практично всі громадяни України. Якщо особа не виписалась з місця проживання, не закрила ФОП або навіть якщо в Україні, наприклад, залишився чоловік, вона буде зобов’язана сплатити 23% податків з доходів (18% ПДФО + 5% військовий збір), які отримала за кордоном.
«Україна ризикує втратити ще більше українців»
За словами аналітика Данила Моніна, це старий проєкт Мінфину, який зараз отримує «друге дихання».
- Перебування в країні 183 дні протягом року є міжнародним стандартом для визначення податкового резиденства у більшості країн світу, - зазначив аналітик у розмові з Коротко про. – Також цілком можливо, що Мінфін може донараховувати податкові обов’язки, якщо ставка ПДФО в країні нижче, ніж в Україні, причому за бажанням це можна робити і зараз. Та й стягнення податків в обох резиденціях також виглядає ймовірним сценарієм, бо дійсно обидві країни можуть вважати громадянина податковим агентом. Щодо масового виставлення податкових зобов'язань, то, якщо це почнеться, ймовірність розриву з Україною лише посилиться, і країна ризикує втратити ще більше українців назавжди.
Водночас експерти звертають увагу, що сама по собі зміна податкового статусу ще не означає автоматичної сплати податку двічі. Україна має десятки міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, що визначають, в якій саме країні має сплачуватися податок і як зараховуються вже сплачені суми. Однак нові критерії можуть зробити процедуру визначення податкового статусу значно складнішою, особливо для українців, які тривалий час проживають за кордоном, але не втратили економічних чи особистих зв’язків із батьківщиною.
- У нас є договори про уникнення подвійного оподаткування, де все чітко прописано, - прокоментував ситуацію в розмові з Коротко про президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. – Частині українців вигідно платити податки в Україні, частині – в іншій державі, і вони так і роблять. Вважаю, що все так і залишиться, суттєвих змін не буде, бо зрештою воно нікому не треба. Скоріше проєкт закону стосується бізнесменів, а також тих, хто отримує доходи і в Україні, і в Європі. Наприклад, в Україні отримує пенсію, а в Європі працює та отримує зарплату. Або працює дистанційно та отримує доходи одразу з кількох країн. Ось тут можуть бути нюанси, але, сподіваюсь, переважної більшості українців це жодним чином не стосуватиметься.
P.S. Документ ще має пройти громадське обговорення, отримати схвалення уряду та підтримку Верховної Ради. До того ж запропоновані нововведення можуть бути істотно змінені під час парламентського розгляду. Проте вже зараз зрозуміло, що Україна поступово переглядатиме підходи до податкового резидентства, прагнучи адаптувати їх до нових реалій, коли мільйони її громадян живуть, працюють і отримують доходи за межами країни.