Переможниця шоу "Неймовірні дуети" iSKra 4 липня святкує день народження. Артистка активно працює над новими треками та планує міцно закріпитися в українському шоу-бізнесі. Втім не піснями єдиними.
У цьому році 23-річна Олександра Клименко закінчила Національний медичний університет Богомольця та отримала диплом лікаря. Перед iSKra стоять дві глобальні цілі — стати відомою співачкою та хорошим лікарем. Про це ми і поговорили з артисткою напередодні її персонального свята.
- На початку червня ви презентували кліп на пісню «Вишеньки-черешеньки». Як прийшла ідея записати такий ностальгійний сингл та чому обрали саме цей вірш Лесі Українки?
- В шкільні роки вірш "Вишеньки-черешеньки" був моїм улюбленим. Я досі пам’ятаю, як стою перед класом та декламую його. Часто цей вірш виринав в моїх спогадах, саме ці два рядочки. І в якийсь момент, я подумала: «Вау, можна зробити класну пісню». В мене було на меті зробити легку пісню, яка б засідала людям в голову. Мені захотілося повернути всіх в дитинство, коли починаються літні канікули, ти приїжджаєш до бабусі з дідусем в маленьке містечко і єдине бажання, яке хочеться здійснити — це поласувати полуницею з грядки.
Мені бабуся дуже часто варила в дитинстві вареники з полуниці або з вишні, а після сніданку я йшла гуляти з друзями, каталася на велосипеді та грала в м’яч. Відеоробота до пісні вийшла з моїми дитячими відео не просто так. Я схильна до ностальгії, тому часто люблю передивлятися свої архівні фото та відео.
- В мережі немає точної інформації, де ви народилися. Розкажіть яким ви пам'ятаєте своє дитинство?
- Я народилася в невеликому місті Миронівка Київської області. Коли мені виповнилося шість років, з родиною переїхала до Києва. Моє становлення як особистості відбулося саме в українській столиці. Попри творчість і життя в Києві, я приїжджаю до Миронівки, тут мене чекають бабуся з дідусем та найкраща подружка. Намагаюся приїздити раз на місяць, ми збираємося всією родиною за великим столом, бабуся готує свої найсмачніші страви. Після вечері ми завжди ділимося своїми перемогами та переживаннями. Це наша сімейна традиція.
Зі своїми родичами в Латвії, на жаль, через коронавірус та повномасштабне вторгнення бачимося не так часто. Проте спілкуємося за допомогою меседжерів та соцмереж. Зі своїм дядьком бачилася у 2023 році, коли брала участь у пісенному конкурсі «Голос країни». Тоді зйомки проходили у Варшаві, він спеціально приїхав на декілька днів, щоб побачити мій виступ.
"Дуже засмучуюся, коли пісня не залітає"
- У 2024 році ви перемогли у шоу "Неймовірні дуети". Які плюси та мінуси принесла вам впізнаваність?
- З плюсів — це, звісно, впізнаваність. Нещодавно зайшла в заклад, і там мене впізнав офіціант та презентував тістечко. Мені було дуже приємно. На вулиці підходять люди, деякі можуть написати в Instagram: "Ой, я з вами їхав разом в метро. Ви маєте прекрасний вигляд". Артистам важливий цей обмін енергією зі своєю публікою, це дуже мотивує.
З мінусів, це, напевно, шалена відповідальність, навіть не відповідальність, а тиск з боку суспільства, бо люди вимагають, щоб я якомога частіше випускала пісні. Іноді не вистачає ресурсу, наприклад, нещодавно було таке емоційне перенавантаження, що не змогла написати пісню. Я думала, що люди зможуть розчаруватися в мені, але я змогла взяти себе в руки і все поступово почало налагоджуватися.
- Після перемоги на шоу в інтерв'ю нашому виданню ви розповідали, що можете написати Меловіну о першій ночі, і він завжди відповість. Чи досі ви підтримуєте зв'язок?
- Він мене нещодавно запрошував на свій сольний концерт сольний концерт, ми співали спільну пісню "Обиратиму себе". Ми не спілкуємося кожен день, але підтримуємо зв’язок як колеги по цеху.
- У вашої з Меловіном дуетної пісні "Обиратиму себе" маже 10 млн переглядів на YouTube. Чи засмучуєтеся через те, що наступні ваші пісні не стали такими популярними? Чи є у вас завищені вимоги до себе, що от треба написати хіт, який "залетить" так само?
- Звісно, я дуже засмучуюся, коли пісня не «залітає», в мене опускаються руки. Але потім згадую, скільки я вже пройшла, скільки за моєю спиною досягнень. Зокрема, пісня "Твоє право" за пів року подолала рубіж у 200 000 прослуховувань на YouTube Music. Це для мене велика перемога. У разі поразок, мені підтримує моя родина, моя команда, та прихильники. В такі кризові моменти вони завжди знайдуть важливі слова: "Боже, дякую, ваша пісня мене надихнула", "Ваша пісня мені допомогла пережити складний період", "Ваша пісня повернула мене в дитинство". І мене це надихає, якщо мені пишуть люди, це означає, що я все правильно роблю.
"Хотіла піти на Нацвідбір, але не було пісні"
- Багато молодих артистів йдуть на Нацвідбір, щоб ще дужче заявити про себе. Чи є у вас амбіції підкорити сцену Євробачення?
- Я хочу потрапити на Національний відбір не тільки для того, щоб показати свій проєкт людям, а для того, щоб попрацювати з професіоналами своєї справи. Минулого року я теж думала піти на нацвідбір, але в мене не було тієї самої пісні. Мені хочеться показати рівень, навіть на етапі демки, і показати, що я не просто зальотний гравець, а хочу закріпитися в українському шоу-бізнесі. Дуже важливо віддаватися роботі на всі 100%.
- З ким з українських артистів ви хотіли б заспівати у дуеті?
- Я безмежно б хотіла дует з Володимиром Дантесом і з CHEEV. Мені дуже подобається творчість цих артистів. Я, на жаль, з ними не знайома особисто, але мені здається, що вони дуже класні, відкриті, смішні, круті та професіонали своєї справи. В машині я з задоволенням слухаю їх пісні. Поки зі співачками не розглядаю співпрацювати, мені більше до вподоби, коли поєднуються чоловічий та жіночий голоси.
- Чи вдається зараз заробляти на музиці, щоб творчість повністю вас забезпечувала? Чи доводиться шукати інші джерела доходів?
- Дуже болюче питання, адже музика – це великі вкладання. В мене є додаткове джерело доходу, працюю в офісі, ці гроші вкладаю у свою творчість. Наприклад, дуетна композиція з Нікітою Кісельовим «Кайся» приносить гроші, поки не великі суми. Я йду до того, щоб музика була моїм єдиним джерелом доходу.
- Ви закінчили університет ім. Богомольця. Чи є плани працювати в медичній сфері?
- Вступити в медичний університет — це мій свідомий вибір, я хотіла ще з дитинства бути лікарем. 30-го червня закінчила шостий курс, тепер я — дипломований лікар-отоларинголог. Нарешті! Попереду мене чекає вступ в інтернатуру, на початку липня мають прийти результати розподілу. Бажають вступити достатньо, а в університеті тільки 10 бюджетних місць. Я вірю, що мені вдасться вступити, і бути фоніатром на пенсії. Мені це подобається, я свій вільний час можу провести або в операційній залі, або в студії. Всі кажуть, що мені в майбутньому доведеться обирати між музикою та медициною. Наразі мені подобаються ці два напрямки, я готова займатися цим. В моїх планах є відкриття клініки, де я могла б лікувати голосові зв’язки людям.
- Що ви можете побажати нашим читачам наостанок?
Бажаю всім попри війну, ніколи не втрачати свою власну іскорку, і ставити перед собою глобальні цілі. В кожного в нас є іскра, вона жевріє, а потім переходить в багаття. Важливо зберегти її, адже вона робить нас особистостями. Бажаю, що люди бігли на своє світло софітів, в кожного воно різне. Поки воно світить, ми живемо.