Європа вчиться жити у спеці, до якої вона історично не була готова. Це літо принесло до Іспанії, Франції, Італії та Німеччини немислимі +40 °C і вище. Школи закрилися, потяги сповільнили рух через розпечені рейки, а жителі великих міст буквально шукають тінь квартал за кварталом. Коротко про - про те, як європейська спека перестала бути екзотикою, і тепер жителі континенту вчаться виживати в нових умовах.
Острівці прохолоди та бійки за вентилятори
Головна особливість європейської кризи в тому, що більшість міст будувалися для утримання тепла в будинках, а не для їхнього охолодження. Товсті стіни, мансарди під металевими дахами, мало кондиціонерів, вузькі вулиці та старий житловий фонд роблять спеку особливо важкою. У Франції, наприклад, близько 90% житла вважається погано пристосованим до екстремальної температури.
На цьому тлі по всій Європі з'являються десятки практичних рішень, починаючи від «кліматичних притулків» до звички переносити активне життя на пізній вечір.
У Франції головною відповіддю стали «острівці прохолоди». У Парижі відкривають спеціальні простори, що охолоджуються: бібліотеки, спортзали, школи, муніципальні будівлі і парки, де можна перечекати пік спеки. Міська влада створила цифрову карту таких місць, а кількість точок охолодження зросла більш ніж до 1400.
Особлива проблема французьких міст – мансардні квартири під цинковими дахами. Під час спеки такі приміщення перетворюються на печі. Тому мешканці масово переходять на зовнішні жалюзі, щільні віконниці та світловідбивні штори. Французькі ЗМІ пишуть, що у червні люди буквально билися в магазинах за вентилятори та мобільні кондиціонери.
Хітом продажів став blanc de meudon – звичайний крейдяний порошок, яким раніше чистили вітрини та робили побілку. Французи почали розводити його водою та покривати вікна молочно-білим шаром. Виходить тимчасова світловідбивна плівка: світло проходить, але значна частина тепла відбивається назовні. У деяких регіонах «крейдяне борошно» буквально зникає з магазинів.
Вітрила на вулицях та сон на балконах
В Іспанії багато рішень засновані на старій середземноморській архітектурі. Білі фасади, внутрішні двори, щільні віконниці та навіси над вулицями знову стають актуальними. Також і в Португалії масово ставлять зовнішні рольставні - persianas. На відміну від штор усередині квартири зовнішні віконниці не дають нагрітися самому склу. Мешканці радять закривати їх ще вранці, доки сонце не розжарило вікна.
В Андалусії та на півдні країни вулиці все частіше перекривають тканинними вітрилами – величезними тіньовими навісами між будинками. Вони зменшують пряме сонячне випромінювання та роблять прогулянки можливими навіть серед дня.
Багато мешканців верхніх поверхів влітку буквально мігрують квартирою: сплять у кімнатах без західних вікон, переносять матраци на підлогу або навіть на балкони та внутрішні двори. На півдні Іспанії досі існує звичка охолоджувати плиткову підлогу водою перед ніччю, оскільки кераміка повільно віддає прохолоду.
У Барселоні діє мережа кліматичних притулків – refugis climatics. Це бібліотеки, школи, громадські центри та спортивні майданчики з водою і охолодженням. За даними міських досліджень, понад 90% людей похилого віку знаходяться в межах десятихвилинної прогулянки від такого притулку.
Але при цьому самі іспанці все частіше скаржаться, що містам не вистачає дерев. В обговореннях на платформі Reddit жителі Севільї та інших південних міст пишуть, що за останні роки муніципалітети вирубували зелень заради паркувань та розширення доріг, а бетонні квартали стали майже нестерпними влітку.
Сієста дійшла до Німеччини
Італія робить ставку на воду та зміну ритму життя. У Римі влітку відкривають додаткові питні фонтани та тимчасові пункти з водою. Туристи та жителі ховаються в тіні історичних кварталів, а денна активність дедалі більше зміщується на вечір та ніч. Дослідники вже називають це новим життям європейських міст: люди уникають полудня та повертаються на вулиці після заходу сонця.
У багатьох країнах знову обговорюється майже забута південноєвропейська практика сієсти. Будівельні компанії в Німеччині, Італії та Іспанії вже переводять робітників на ранні ранкові зміни, іноді з п'ятої-шостої ранку. Великі компанії видають співробітникам прохолодні набори, воду і навіть фрукти з високим вмістом рідини.
В Австрії, Нідерландах та Німеччині швидко з'являються громадські простори, що охолоджуються: бібліотеки, станції метро, музеї та торгові центри, куди люди приходять просто пересидіти спеку. В Амстердамі та Відні обладнані тимчасові соoling zones з питною водою та розпилювачами води у громадських місцях.
У країнах, які не знали пекельної спеки, наприклад, у Німеччині та Австрії, також популярне нічне продування: люди відкривають вікна лише пізно ввечері або під ранок, коли температура зовні стає нижчою, ніж усередині. Вдень квартира повністю запечатується: вікна, штори та жалюзі щільно закриті, і житло нагадує термос, головне завдання якого – не впустити всередину спеку.
Британці вигадали «кондиціонер для бідняків»
У Британії під час спеки знову стали популярні саморобні відбивачі з фольги та картону. Їх кріплять до вікон із сонячного боку, особливо в мансардах. На форумах радять розміщувати захисні матеріали максимально близько до скла, щоб сонячне тепло не потрапляло всередину кімнати.
Також у Сполученому Королівстві популярним є старий південноєвропейський лайфгак – вологі тканини на вікнах. Вішають мокрі простирадла або рушники перед відкритим вікном вночі: повітря, що проходить, охолоджується завдяки випаровуванню води. У британських медіа цей спосіб вже називають "кондиціонери для бідняків".
Ще один бюджетний прийом, що перекочував з півдня на північ, – крижаний вентилятор: перед вентилятором ставлять миски з льодом, пляшки з морозилки або акумулятори холоду. Повітря стає помітно прохолоднішим хоча б на кілька годин. Люди також масово заморожують мокрі рушники та кладуть їх на шию, зап'ястя чи простирадла перед сном.
Охолодити місто до того, як нагріється будинок
При цьому Європа досі залишається континентом без масового кондиціювання. У США кондиціонери є приблизно в 90% будинків, а в Європі – близько 20%, причому у Німеччині показник примірно до 3%, а у Великій Британії – до 5%. Історично вони просто не були потрібні. Зараз ситуація змінюється, але старі будівлі погано підходять для встановлення кліматичних систем, особливо якщо йдеться про історичну архітектуру, що охороняється.
Архітектори та урбаністи кажуть, що головний європейський тренд зараз – не так масова установка кондиціонерів, як спроба охолодити місто до того, як нагріється будинок. Тому влада робить ставку на дерева, тінь, воду, світлі фасади та зниження автомобільного трафіку. Париж, Відень, Мадрид та Франкфурт уже перебудовують вулиці з розрахунком на спеку як на нову кліматичну норму.