Сенсаційна перемога жіночої національної збірної України з регбі-7 над потужною командою Італії з рахунком 24:10 в першому турі чемпіонату Європи довела: наші спортсменки готові боротися за найвищі титули. Одну з ключових ролей у цьому зіграла капітан команди Наталія Мазур, яку організатори визнали найкращою гравчинею туру. Напередодні вирішальних поєдинків у Кишиневі, де з 26 по 28 червня пройде останній етап чемпіонату Європи, лідерка збірної розповіла журналісту Коротко про - про смак перемог, залаштунки «нежіночого» спорту, боротьбу зі стереотипами та про те, чому регбі так схоже на жіночий настрій.
- Наталіє, розкажіть нам про українське регбі. Чим воно живе сьогодні?
- Перед тим як говорити про регбі, хочу подякувати нашим Захисникам і Захисницям, які стоять на фронті за нашу країну і дають нам цю можливість - відстоювати прапор України на міжнародній спортивній арені. Без них все це було б неможливо…
- Які емоції у вас залишилися після фіналу? Уже прийшло усвідомлення перемоги на першому турі чемпіонату Європи?
- Ми поставили високу планку як для себе, так і для інших збірних. Усвідомлення прийшло лише з фінальним свистком арбітрині в полі. Тоді я вперше за досить довгий час дійсно згадала і відчула, що таке смак перемоги і ті емоції, які просто нереально стримати.
- Який момент був найважчим особисто для вас на турнірі?
- Один з найважчих - це домовитися із самою собою, що іноді дійсно ти вже зробила максимум на полі і потрібна заміна. Весь турнір проходив у боротьбі характерів, і мені здається, це й було одним із найважчих протягом усіх ігор. А ще встати з ліжка вранці третього ігрового дня - це завдання із зірочкою (посміхається. - Авт.).
- Що було головним чинником цього успіху збірної: фізична готовність, тактика чи атмосфера в команді?
- Ми нарешті всі ці моменти зібрали разом і вийшли справжньою командою на поле.
- Після перемоги відчуваєте більше радості чи вже думками в наступних матчах?
- Навіть досі ще є приємне відчуття, що ми це зробили. Але вже готуємося до другого туру, буде досить важко, всі команди будуть боротися, і ми маємо підняти вже й так високу планку ще вище!
Регбі – як жіночий настрій, змінюється щосекунди
- Ви одна із найдосвідченіших гравчинь збірної. Коли вперше відчули, що стали не просто гравчинею, а лідеркою команди?
- Досить важке запитання, капітаном команди мене обрали саме дівчата-гравчині, тому, напевно, це й було поштовхом для мене, що вже час робити більше для команди.
- Що ви говорите команді перед важливими матчами? Як налаштовуєтеся на такі поєдинки?
- Кожна гра особлива і різна. Є суперники, з якими потрібно більше налаштовуватися морально, а є суперники, з якими має бути чітка, вибудувана стратегія і гра, тому тут завжди потрібно зважати на суперників та ситуацію.
- Чи є у вас традиції або ритуали перед виходом на матч?
- Перед виходом ми обовʼязково дивимося в очі одна одній у колі, це налаштовує нас на одну хвилю.
- Хто в команді головний жартівник, а хто мотиватор?
- Щодо жартів та мотивації, тут усі дівчата беруть безпосередню участь. Це ж жіночий колектив, тому тут досить часто все під настрій.
- Ви прийшли в регбі після легкої атлетики та танців. Що вас зачепило в ньому так сильно, що залишилися саме в цьому виді спорту?
- Регбі - це команда, підтримка, тут немає «я», тут є «ми», і саме це кардинально відрізняє цей вид спорту від легкої атлетики. Тут є відчуття, що ти потрібен команді так само, як і вона тобі. Емоції, які діляться на всіх і цим самим посилюються. Перемоги, які стають ще яскравішими. Достатньо всього лише раз це відчути, наповнитися цією енергією - і далі все як у тумані, відмовитися неможливо.
- Якби тоді хтось сказав вам, що гратимете за збірну, повірили б?
- Так, повірила б, бо досить швидко потрапила до лав збірної. У мене була досить хороша фізична підготовка і хороша швидкість, потрібно було перелаштуватися і навчитися саме грі в регбі.
- Які стереотипи про регбі дратують вас найбільше?
- Як і всіх, що це «американський футбол», хоча більшість, хто так каже, не знають нічого про цей вид спорту.
- Регбі – це часто жорстко і боляче. Як ви справляєтесь із цим? І вам особисто це до вподоби?
- Регбі - це як жіночий настрій. Гра змінюється щосекунди. Іноді це дійсно жорстоко та боляче, але ми готові до таких моментів.
- Що потрібно для розвитку регбі в Україні?
- Для розвитку все досить банально - фінансування. Так, у нас є базовий мінімум, який дозволяє зібратися команді на чемпіонат Європи. Але кожен гравець готується до збірної самостійно, у своїх клубах і найчастіше за власні кошти або кошти клубу. Але зараз однозначно більше дитячих команд зʼявилося. Проте через війну в країні важко якось оцінювати ситуацію з розвитком спорту.
Моделінг – це нудно
- Що допомагає перезавантажитися після важких матчів?
- Для мене регбі - це і є перезавантаження. Від роботи, якихось буденних справ. Тому тут ще одне перезавантаження не потрібне, хіба що фізично - трохи полежати та виспатися після важких ігор.
- Яка риса характеру найбільше допомогла вам у регбі?
- Впертість. На тренуваннях, навіть коли було дійсно дуже важко, мені це допомагало продовжувати.
- Що вам цікаво в житті, крім спорту?
- Дуже люблю подорожувати, кудись їхати. Нові гарні місця. Ще зустрічі з друзями, вони в мене чудові.
- У соцмережах ви багато викладаєте контенту із залу. Як багато часу проводите, працюючи із залізом?
- В залі я двічі-тричі на тиждень, не так багато. Але це база, яка тримає мене в формі.
- У вас дуже яскрава зовнішність. Чи не думали ви колись про моделінг?
- Мене вже запитували, але ні, чомусь мені здається, що це досить нудно.
- Про що ви мрієте поза регбі?
- У мене завжди було багато різних мрій, але зараз, напевне, є одна найважливіша, і вона обʼєднує всю Україну - мирне небо.