В італійський Неаполь їдуть заради чудотворних мощів та давніх святинь, серед яких особливою силою наділяють образ "Чорної Мадонни", який захищав місто під час облог у Середньовіччі. Але нещодавно у передмісті Неаполя з'явилася нова святиня, яка нерозривно пов'язана із сучасною трагедією України, - ікона «Київська Мадонна». Знакова подія сталася навесні 2022 року, коли полотно офіційно освятили та встановили прямо на церковному вівтарі, а саму ікону благословив Папа Римський Франциск. Зараз вона знаходиться у Муньяно-ді-Наполі, у церкві при католицькому Інституті Святого Серця (Istituto Sacro Cuore), яка з початку повномасштабного вторгнення прийняла десятки українських біженців. Це зображення з тих, що вийшли далеко за межі художнього проєкту і стали частиною сучасної релігійної символіки війни.
В основі святині лежить графічна робота художниці з Дніпра Марини Соломеннікової. Вона розповіла журналістці Коротко про історію створення образу, про подорожі його копій світом, а також про пошуки тієї мами з підземки Тетяни Близняк, знайомство з нею та автором фото, яке стало основою ікони, Андрашем Фельдешем з Угорщини.
Фото з підземки врятувало від розпачу
Спочатку художниця назвала свою роботу «Українська Мадонна». Наприкінці лютого 2022 року мистецтво стало для неї єдиним захистом від жаху, що навалився. Марина згадує ті дні так:
- Було страшно - ми з друзями та чоловіком жили у приватному секторі, і поряд не було жодного бомбосховища. Весь час лунали вибухи. Потрясіння було таким, що практично ніхто не їв, не спав, ми лише гортали стрічку новин. Мені потрібно було кудись спрямувати всю свою лють, страх і переживання на той момент, тому я почала малювати все, що викликало у мене емоції.
Перегортаючи чергову добірку військових хронік, Марина наткнулася на знімок, який змусив її зупинитися. На фото молода жінка, привалившись до холодної стіни київського метро, годувала грудьми немовля. Поки нагорі рвалися російські снаряди, у підземці тривало життя. Художницю цей кадр вразив до глибини душі.
- Він сяяв навіть без ілюстрації. Ще знімок дуже нагадував за композицією «Мадонну з немовлям», тому так впадав у вічі. На той час в інтернеті було не так багато професійно зроблених фото, а ця фотографія була просто вражаючою, - згадує Марина.
Сила інтернету та благословення Ватикану
Приступаючи до роботи, Марина вирішила будь-що знайти героїв знімку. Завдання здавалося майже нездійсненним, адже під вірусним фото у соцмережах спочатку не було жодних позначок.
- А потім сила інтернету нас усіх звела, і я довго листувалась і з Андрашем Фельдешем, і з Танею Близняк, - усміхається Марина. - Вони дуже приємні. Наразі, правда, не знаю, як у них справи, але в інстаграмі у нас взаємні підписки! Я навіть Андрашу надсилала ілюстрацію з підписом.
Робота Марини розлетілася інтернетом. Знаковий момент настав, коли ілюстрацією поділився помічник Папи Римського у зв'язках із громадськістю, консультант ватиканського Секретаріату у справах комунікацій отець Джеймс Мартін. Тоді ж із художницею зв'язалися італійські журналісти та священник, який повідомив, що хоче роздавати у храмі листівки із цим зображенням на підтримку України. Незабаром сталася і зовсім історична подія. Саму ікону офіційно благословив Папа Римський Франциск. Але що зрештою в Італії роздрукують таку велику роботу та розмістять просто на вівтарі - Марина навіть не підозрювала.
Не всі сприйняли релігійний статус
Хоча технічно робота є високоякісним принтом цифрового малюнка, у стінах італійського храму вона набула статусу ікони. Біля неї запалюють лампади, приносять синьо-жовті квіти, а сама «Київська Мадонна» (на німбі якої Марина тонко промалювала схему станцій Київського метрополітену) стала головним символом підтримки для всієї української діаспори на півдні Італії.
Сама художниця зізнається, що такий релігійний статус роботи сприйняли не всі.
- Коли я побачила у ФБ її реальні розміри, я була в шоці, - ділиться художниця. - Насправді ця ілюстрація не є іконою, а скоріше образом її. Через це я отримала багато хейту. Біля неї у храмі проводили службу на підтримку України, вона уособлювала у собі всіх матерів, людей та загалом нашу країну.
Крім італійського храму, географія «Київської Мадонни» дійшла і найбільших європейських музейних залів. Роботу офіційно включили до експозиції знаменитого Музею Боде у Берліні на виставці «Поза часом. Українське мистецтво під час війни». З швидкоплинного малюнка в соцмережах полотно перетворилося на історичний документ епохи.
Марина згадує, що у ті страшні дні вона інтуїтивно відчувала, що за допомогою графіки може донести до світу все горе, яке переживають українці в той час, коли було зовсім незрозуміло, чи взагалі нас чує міжнародна спільнота.
- І коли люди з усього світу почали мені особисто писати слова підтримки, я зрозуміла, що все це недарма, - підсумовує Марина Соломеннікова.