Одна із найцікавіших локацій в межах Київської області - це приватний зоологічний парк «ХІІ Місяців», який називають парком щасливих тварин. Про цю місцину в селі Демидів я багато чула, читала, навіть писала, і зрештою сама вирішила пересвідчитися, чи справді тамтешні мешканці почуваються щасливими. Про це - у репортажі для Коротко про.
Леви: до 20 годин спання
Якщо немає власного авто, дістатися до парку можна маршруткою №355, що вирушає від станції метро «Героїв Дніпра». Дорога займає приблизно 50 хвилин, мікроавтобус довозить просто до воріт. Разом із жетонами на вхід ми з подругою отримуємо карту звіринця і рушаємо до кіоску, де продають корм.
Годувати тварин сторонньою їжею категорично заборонено - це аксіома. Про те, що це може зашкодити їм аж до смерті, є попередження на кожному вольєрі. Паперовий стаканчик з корисним перекусом коштує 150 гривень. Ми вибрали частування для мешканців контактного зоопарку. Забігаючи наперед, скажу, що це поні, кізочки, мінісвинки і віслючки. Сюди обов’язково треба зазирнути хоча б заради кумедного сірого вуханя, який з наближенням людини на повну ширину роззявляє свою пащеку і простягає голову вперед - мовляв, клади! У ту прірву в нас і пішла вся капуста з морквою.
Відвідання зоопарку, чесно скажу, це лотерея. От, наприклад, білі леви - диво з див, чисті, білесенькі, як випрані: Людвіг, Іванна та Айша. Подивитися б, як вони граційно ходять, стрибають по колодах у вольєрі… А ні! Валяються на траві під сонечком і тільки лапою можуть смикнути, скільки біля них не стій. У такому стані, виявляється, ця волохата трійця здатна перебувати до 20 годин на день.
Не поталанило нам побачити і блакитні очі білого бенгальського тигра - штучно виведеної спеціально для зоопарків популяції. Зате його спиною, вигадливо розмальованою чорними смужками, ми намилувалися.
Зірка парку і природний унікум
«Не бачиш мене тут? Шукай в іншому вольєрі» - гласять розвішані зоопарком таблички. А в іншому теж нема! Зоопарк - це вам, друзі, не цирк, де звірі відпрацьовують витрачені на квитки гроші. Тамтешні мешканці мають достатньо простору і затишних куточків, де можна і погуляти, і усамітнитися. Вони тут хазяї, хочуть - влаштовують прийомний день, не хочуть - мали гостей на увазі.
Розгублено стоїмо біля двох великих вольєрів, де має бути подружжя Піфагор та Шуша - руді амурські тигри. Аж раптом помічаємо, що у критому відсіку ворушиться велика тінь. «Ну вийди, вийди хоч на хвилинку», - молимо подумки і… спрацювало! Судячи з розмірів, на наші прохання милостиво відгукнувся Піфагор - ох і здоровенська звірина! Амурські, вони ж уссурійські, тигри - це найбільші кішки на Землі. Походив, показав себе і назад у барлогу, де затінок.
Зробити власні якісні світлини, особливо хижаків, через клітку дуже важко. От, наприклад, Гера на знімку виглядає просто чорною плямкою. А яке ж це в реалі чарівне створіння! Нам пощастило побачити, як котенятко бавиться з молодим працівником зоопарку - лащиться, викручується, стрибає.
Гера - це зірка «ХІІ Місяців», справжній унікум. Плід кохання плямистих леопардів Сальми та Геркулеса має чорне забарвлення внаслідок генетичних мутацій. У зоопарках світу таких звіринок дві чи три, в дикій природі народження не підтверджене, та й шансів вижити немає, бо втрачається маскування. Гера народилася 20 серпня 2025 року. Через інфекцію котеня забрали від матері на лікування і штучне годування, воно виросло серед людей, а тому майже ручне для своїх вихователів. Але для відвідувачів це вже хижак, і він має власний вольєр.
Чемний Микола Степанович
Територія парку надзвичайно красива - багато дерев, трави, кущів. На початку червня все це цвіте і повнить повітря ароматами. Єдине, що через прохолоду африканських звірів ще не вивели з теплих вольєрів, а тому бегемота - одну з головних цілей нашої поїздки - довелося вітати в закритому басейні. Така величезна непорушна колода з вухами на ім’я Хіполіт і вагою 3,5 тонни.
Друга наша ціль знаходиться в іншому кутку парку - жирафи… Але спершу мавпи, і знову «порожній номер». Знаменита пара орангутангів - Йося та Магда - лежать на гілках, накрившись ковдрами. От просто з головою! Доведеться дома дивитися відео, де вони показують різні витівки. Павичі ж порадували - порозпускали розкішні хвости. Це ж треба, щоб природа витратила стільки барв, вигадливості і смаку, аби спокусити сіреньку куцу самочку.
У зоопарку парами живуть чорний, білий, рудий, сірий вовки, є велика колекція копитних тварин і маленьких екзотів, серед яких найцікавіші африканські трубкозуби - єдина в зоопарках України пара. Це тваринки, подібні до свинок з довгими «віслючими» вухами і видовженим писком. Не менш кумедно виглядає мара патагонська - ніби суміш оленятка із зайцем. Про всіх тварин одразу не розповісти - треба бачити. Але в зоопарку можна почитати про характеристики мешканців, їх звички та улюблені розваги.
….У мене голова запаморочилася, коли я її задерла, щоб роздивитися. Але Микола Степанович - чемний, нахилився сам. Оксамитові ріжки, великі глибокі темні очі, «леопардове» вбрання. Я нарешті побачила жирафів - найчарівніших, найфантастичніших тварин! І дізналася ще одну історію кохання.
Микола Степанович приїхав у «ХІІ Місяців» з Німеччини, коли йому виповнилося 7 років. Добре адаптувався, але засумував через розлуку з вірною Марі. Співробітникам парку довелося просити колег, щоб пара возз’єдналася в Україні. Відновлений шлюб увінчався народженням малюка Віто, якого в паспорті прописали як Віктора Миколайовича. Поки щаслива сім’я знаходиться в закритих вольєрах, але з настанням стійкого тепла перебереться у відкритий. Так само, як і сусід жирафів - білий носоріг Арчибальд. Трохи моторошний на вигляд, але з добрим і спокійним норовом.
Прогулянку завершуємо біля озера з качками та фламінго. У зоопарку радять купити корм для тутешніх риб, щоб добре їх роздивитися. Скажу по секрету: можна зекономити. Ці риби - а вони великі, плямисті, білі, чорні, червоні - й без корму зібралися коло нас щільною зграєю.
Наостанок скажу, що розвага не з дешевих. Дорослий квиток коштує 650 гривень, дитячий та для УБД - 450. Але враження і відчуття релаксу того варті.
З історії
Засновником і керівником «XII Місяців» є підприємець та меценат, зооколекціонер Михайло Пінчук. У 2013 році він з дружиною придбали ділянку колишнього колгоспного поля в Демидові, а власне парк відкрили у 2015 році. Відтоді парк постійно розбудовувався і розширювався за європейськими стандартами утримання тварин.
На початку повномасштабного вторгнення парк зазнав окупації, обстрілів, але відновився. Пережив кільки важких зим з блекаутами, але продовжує розвиватися. На цьому майданчику цілий рік проводяться свята, фестивалі та концерти. У теплу пору року відкривається басейн.
Територія парку займає площу в 16 гектарів. Колекція тварин та птахів налічує понад 100 видів.