Солодкі, соковиті, запашні та сонячні абрикоси - здається вони були з нами завжди. Але мало хто знає, що шлях цього плоду до українських садів був дуже довгим. Про історію абрикосового дерева, користь його плодів, а також секрети вдалого вирощування абрикоса у своєму саду читайте у матеріалі Коротко про.
Мелітопольський ранній і Ананасний
Чотири тисячі років тому, коли в Україні тільки-но призвичаїлися використовувати металеві знаряддя праці, у Китаї вже спеціально вирощували абрикоси. Більш того, вчені стверджують, що саме абрикос є найдавнішим плодовим деревом, яке вирощує людина.
Отож, у Китаї, а згодом в інших країнах Азії буяли абрикосові сади. Поступово торговими шляхами плоди дісталися і до Європи. Європейцям абрикоси засмакували. Щоправда, тодішні плоди дуже відрізнялися від сучасних. Стародавні абрикоси були малосолодкими, дрібненькими, зі здоровенною кісточкою і взагалі без аромату.
На українських землях абрикоси почали активно вирощувати приблизно у XVII–XVIII століттях. Найкраще вони почувалися у теплих регіонах - на Поділлі, в Криму та Причорномор'ї.
Згодом селекціонери вивели морозостійкі сорти, які дозволили вирощувати абрикоси навіть у центральних та північних областях. А ще вчені помудрували і вивели надзвичайно солодкі, ароматні, великі сорти цієї рослини.
Сьогодні абрикосові дерева можна побачити майже в кожному українському саду. Але найбільшими імпортерами абрикосів є не наша країна, а Туреччина, Узбекистан, Іран, Алжир та Італія. У Туреччині, до речі, вже збирають абрикосовий врожай. Біля таких садів усі плантації засипані жовтими плодами. А турецьку провінцію Малатья узагалі неофіційно іменують абрикосовою столицею світу.
Найважливішим для абрикоса є сонце. Це дерево не любить затінку, тому висаджувати його варто на добре освітленій ділянці, захищеній від сильних вітрів.
Ще одна особливість - раннє цвітіння. Часто дерево вкривається ніжно-рожевими квітами вже у квітні, коли ще можливі заморозки. Саме через це садівники іноді залишаються без урожаю. Останніми роками українські абрикосові дерева страждали від різких весняних заморозків. Тому для посадки варто обирати морозостійкі сорти, адаптовані до місцевого клімату. Наприклад, Мелітопольський ранній, Рубіста, Ананасний, Особливий, Денисюка, Фарбелі.
Висаджуючи абрикосовий сад чи одне деревце, уникайте низин, де накопичується холодне повітря. А ще абрикос не любить надмірної вологи. Якщо ґрунтові води розташовані близько до поверхні, коріння може почати підгнивати. Тому дерево краще росте на легких і добре дренованих ґрунтах.
Також абрикосові дерева треба регулярно кропити та підливати спеціальними хімікатами, аби вберегти і саму крону, і майбутній врожай від багатьох ненажерливих комах та хвороб. Зате при правильному та виваженому догляді на 3-й чи 4-й рік після посадки абрикосове дерево дасть врожай і плодоноситиме понад 25 років.
Всього 48 калорій у 100 грамах
Абрикоси не лише смачні, а й дуже корисні. Недарма їх називають справжньою природною вітамінною аптекою.
Насамперед ці плоди багаті на бета-каротин - речовину, з якої в організмі утворюється вітамін А.
А ще в абрикосах є:
- Вітамін А
- Вітамін С
- Вітаміни групи В
- Вітамін Е
- Калій
- Магній
- Залізо
І багато клітковини та мало калорій: всього 48 у 100 грамах.
Тому абрикоси – чудовий перекус і десерт для тих, хто хоче покращити стан шкіри, налагодити роботу кишківника, знизити артеріальний тиск і загалом підвищити захисні сили організму.
Сушені абрикоси (курага, урюк) є ще більш концентрованим джерелом корисних речовин. У них значно більше мінералів, ніж у свіжих плодах.
Щоб отримати максимальну користь від абрикосової дієти, краще їсти не більше 5 свіжих плодів на день разом зі шкіркою, яка містить велику кількість поживних речовин. А от кісточку краще викинути, вона неїстівна.
Алергікам, вагітним жінкам, дітям 1-2 абрикоси на день буде достатньо. А людям із виразкою шлунку і цукровим діабетом узагалі не варто їсти ці плоди.
Як обрати смачні абрикоси?
Складно відшукати на ринку свіженький абрикос з медовим смаком. А все тому, що зазвичай ці фрукти зривають зеленуватими, щоб зменшити пошкодження при транспортуванні. Незважаючи на те, що після збору вони дозріють за кольором, текстурою та соковитістю, смак і солодкість залишаться на тому ж рівні, що й під час збору.
Тому увага: свіжі плоди мають бути без будь-якого зеленого відтінку. З оксамитовою на дотик шкіркою, ніжною до легкого тиску. Також стиглий абрикос буде мати приємний аромат.
Не купуйте ті плоди, які мають темні плями, вм’ятини.
Щодо кураги, то майте на увазі: сушені абрикоси яскраво-жовтого кольору та неапетитного коричнюватого висушені різними методами. У першому випадку - за допомогою хімікатів, у другому - за допомогою лише сонця та вітру.
Як зберігати?
Незрілі абрикоси продовжуватимуть дозрівати, якщо їх залишити при кімнатній температурі в паперовому пакеті, подалі від сонячного світла. Перевіряйте прогрес дозрівання, оскільки вони швидко зіпсуються. Після дозрівання зберігати не більше кількох днів у холодильнику.
Зате можна їх заморозити. Розріжте навпіл, видаліть кісточку, зберігайте в пакетах у морозильній камері до трьох місяців. Абрикоси також можна залити сиропом. В такому солодкому консерванті плоди зберігатимуться рік. А курагу покладіть у холодильник. Там, у прохолоді, вона залишиться смачною ще 6 місяців.
Що приготувати з абрикосів?
Запечений камамбер з абрикосами та медом
Якщо варенням або пирогом із абрикосів уже нікого не здивуєш, то цей рецепт може стати справжньою родзинкою літнього столу.
Інгредієнти:
- 1 головка сиру камамбер;
- 5-6 стиглих абрикосів;
- 2 столові ложки меду;
- жменя волоських горіхів;
- кілька листочків свіжого чебрецю або м'яти.
Абрикоси розрізати навпіл і видалити кісточки. Камамбер покласти у форму для запікання. Навколо розмістити половинки абрикосів.
Полити все медом, посипати подрібненими горіхами.
Запікати приблизно 15 хвилин при температурі 180 градусів, поки сир не стане м'яким усередині.
Прикрасити зеленню, подавати з підсмаженим багетом або крекерами. Смачного!