Європейська федерація гімнастики ухвалила рішення повністю повернути російських і білоруських спортсменів на міжнародні турніри. Європейські чиновники від спорту не стали сперечатися з рішенням Міжнародної федерації (FIG) і просто продублювали його, повернувши атлетам із РФ та РБ право виступати зі своїми прапорами та гімнами. Таке рішення виглядає безмежно цинічно на тлі того, що українські міста продовжують щодня обстрілювати.
Олімпійський чемпіон Олег Верняєв поділився з Коротко про своїми поглядами на те, чому міжнародні спортивні структури намагаються дистанціюватися від реальності війни, як українські атлети знаходять у собі сили тренуватися після безсонних ночей через сирени і чому юридична та інформаційна боротьба не повинна зупинятися.
Міжнародний спорт удає, що нічого не відбувається
- Олегу, яка ваша думка з приводу цього рішення?
- Звісно, ця новина для нас дуже болюча й несправедлива. Рішення допустити командні виступи ще й під прапором та гімном країни-агресора виглядає для мене абсолютним нонсенсом. Особливо зараз, коли в Україні щодня гинуть люди, коли наші міста перебувають під постійними обстрілами. Щоночі українці прокидаються від сирен, вибухів і новин про загиблих та поранених. У той час, коли Росія продовжує війну проти України, міжнародний спорт поступово все більше вдає, ніби нічого не відбувається.
Для нас це не просто політичне питання чи спортивна дискусія. Для українців - це про справедливість, про пам’ять про загиблих, про повагу до людей, які сьогодні захищають нашу країну на фронті. І тому бачити повернення російських команд під прапором держави-агресора - дуже важко морально.
- Що це рішення Європейської федерації означає для українських атлетів?
- У нашому ставленні до своєї справи це нічого не змінює. Ми так само будемо тренуватися, представляти Україну та виборювати медалі. Але психологічно це, безумовно, складно.
Тому що ми живемо в реальності війни. Багато спортсменів тренуються під звуки повітряних тривог, після безсонних ночей через обстріли. У когось рідні служать на фронті, у когось зруйнований дім, хтось втратив друзів, близьких через війну. І на цьому тлі бачити повернення росіян до міжнародного спорту - дуже боляче.
Але водночас це дає нам ще більшу мотивацію. Ми маємо бути сильнішими, щоб перемагати на міжнародній арені і щоб саме український прапор був вище. Сьогодні кожна наша перемога - це не лише про спорт. Це про Україну, про силу нашого народу і про те, що нас неможливо зламати.
Головний інструмент - не мовчати
- Чи буде це рішення оскаржуватися?
- Що стосується можливих судових процесів чи оскарження рішення - це вже зона відповідальності федерації. Спортсмени такими питаннями не займаються і не можуть офіційно займатися. Це робить саме українська федерація разом із юристами та профільними організаціями. Звісно, спортсмени підтримуватимуть цей процес публічно, але потрібно розуміти, що подібні справи дуже складні. Це великі юридичні процеси, які потребують сильних міжнародних юристів, часу та значних фінансових ресурсів.
На жаль, сьогодні Україна щодня витрачає колосальні ресурси на боротьбу за життя людей, на оборону країни, на ліквідацію наслідків постійних атак. І в цих умовах вести масштабну юридичну боротьбу на міжнародному спортивному рівні дуже непросто. Але я впевнений, що українська сторона робитиме все можливе, щоб нашу позицію почули.
- Можливо, є якісь інструменти для боротьби з такою несправедливістю?
- Я думаю, що головний інструмент сьогодні - не мовчати. Українські спортсмени, федерації, журналісти, міжнародна спортивна спільнота мають постійно нагадувати світу, що війна триває. Щодня Росія обстрілює українські міста, вбиває мирних людей, руйнує лікарні, будинки, спортивну інфраструктуру.
Дуже важливо доносити правду міжнародній аудиторії, тому що з часом у багатьох країнах з’являється втома від новин про війну. Але для українців ця війна не закінчилася - ми живемо в ній щодня. Також важливо, щоб міжнародні спортивні організації мали чіткі й однакові принципи. Спорт не може повністю існувати поза реальністю. Тому боротьба має тривати на всіх рівнях - юридичному, інформаційному, дипломатичному та спортивному.
Тим часом
Уже 28 травня відбудеться Позачергова генеральна асамблея Європейської федерації гімнастики, де вирішуватиметься доля ратифікації цього скандального рішення. Українська сторона зараз веде активну дипломатичну роботу, щоб заблокувати повернення агресора. Ситуацію журналісту Коротко про прокоментувала віцепрезидентка Української федерації гімнастики, головна тренерка збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна:
- Поки що ми не маємо інформації стосовно формату проведення Асамблеї. Вона запланована на 28.05.2026. Для прийняття рішення потрібна проста більшість. Ми сподіваємося, що голосів для блокування нам вистачить. Зараз ми розглядаємо різні варіанти дій, переважно юридичного характеру. Остаточне рішення буде ухвалено залежно від позиції інших федерацій.