Останніми днями помічник російського президента Юрій Ушаков все частіше з'являється в новинах, а його слова трактуються як голос Путіна у переговорному процесі з Україною і не тільки. Коротко про – про те, хто такий Ушаков та чому зовнішню політику робить він, а не МЗС.
Двадцять років невідомості
Біографія Юрія Ушакова починається з моменту народження 1947 року, а наступний пункт у його резюме – «закінчив МДІМВ». Чим займався перші двадцять три роки – приховується.
Після МДІМВ Ушаков поїхав працювати до посольства Данії. Цей пункт теж викликає інтерес: «зеленого» радянського випускника-дипломата відправляють не до дружніх країн Африки набиратися досвіду, а до серйозної капстрани, яка до СРСР ставиться, м'яко кажучи, прохолодно. Які вміння продемонстрував молодий дипломат для такого закордонного відрядження, навряд чи дізнаємось. Через сім років Ушаков повернувся і одразу написав докторську дисертацію з філософії на тему "Проблема європейської розрядки у зовнішній політиці скандинавських країн".
Уся рання кар'єра Ушакова була пов'язана саме із Заходом. У 1990-ті, після повернення з Данії, він очолив департамент загальноєвропейської співпраці МЗС, який відповідав за відносини з НАТО, ЄС, ОБСЄ та Радою Європи. Пізніше був постпредом Росії при ОБСЄ, потім – заступником міністра закордонних справ.
Але головним етапом його біографії став Вашингтон.
Вмів дружити з усіма
1999 року Ушаков приїхав до США новим російським послом на десять років. Стосунки Росії та США тоді були дуже поганими: Москва злилася на Вашингтон через удари по Іраку. Ушакову вдалося згладити особливо гострі кути, маючи репутацію людини обережної, професійної та дуже добре поінформованої, навіть іноді занадто. Він вільно розмовляв англійською, відвідував корисні заходи, влаштовував дипломатичні прийоми та вмів дружити і з чиновниками, і з бізнесом.
Штати оцінили дружелюбність Ушакова по-своєму і навіть приставили до нього свого розвідника – другого секретаря посольства РФ у США Олега Смоленкова. І він працював в посольстві при Ушакові і потім у Москві – у команді Путіна із зовнішньої політики. Щоправда, інформація про шпигунську роботу Смоленкова з'явилася набагато пізніше, у 2016 році, коли він заявив про спроби втручання Росії в президентські вибори в США. А потім зник у Чорногорії.
Скандал не вдарив по репутації Ушакова, але, кажуть, після цього в нього сильно зіпсувався характер, який і так був не з простих. Особливо це виявлялося на тлі Лаврова, який колись вважався серед дипломатів зразком виховання та етики. Ушаков став його повною протилежністю.
Більше, ніж дипломат
Його посада звучить скромно – помічник президента, і іноді ще «спецпредставник». Але фактично саме він координує зв'язок між Кремлем, МЗС та Радбезом, бере участь у ключових переговорах і має те, чого немає майже ні в кого в російській системі влади, - прямий доступ до Путіна.
Заслужив він таку преференцію багатьма роками вірного служіння "престолу": посада помічника президента була створена спеціально для нього в апараті уряду. Точніше, це місце обладнав для нього Путін ще в ранзі прем'єр-міністра за часів правління ерзац-президента Медведєва.
Після цього Ушаков перестав бути просто дипломатом. що гіршими ставали відносини Москви і Заходу, то більш закритим ставав помічник президента, який колись намагався навести мости між РФ і хоча б США. Більше закритим – і більш необхідним.
Відтепер він говорить та робить зовсім інше – він робить російську політику. Поки Лавров вважає, що, очолюючи Міністерство закордонних справ, він на щось впливає (у його речника Захарової впливу більше), Ушаков уже став людиною, яка формує зовнішню політику Росії.
Ушаков часто перебуває поруч із Путіним під час важливих дипломатичних зустрічей, а його коментарі для преси після зустрічей зробили свого роду перекладачем зовнішньополітичних цілей російського президента. І добре, якщо тільки перекладачем, а не тлумачем чи навіть автором.
Натяки на «договорнячок»
Коли у травні 2025 року Москва та Вашингтон два дні обговорювали можливе перемир'я до Дня Перемоги, про це повідомив саме Ушаков. Він же пропонував евакуюватися мешканцям Києва на 9 травня, мовляв, «Росія закликає всіх максимально відповідально поставитися до попередження Міноборони про відповідь на атаки ЗСУ у День Перемоги».
Коли обговорювалася гіпотетична зустріч Володимира Зеленського з Володимиром Путіним, саме Ушаков вимовив фразу, яка моментально розлетілася світовими ЗМІ: «Зеленський може приїхати до Москви, якщо він хоче зустрічі з президентом Росії, йому буде гарантована безпека».
Саме він на торішніх переговорах з американцями у Ер-Ріяде заявив: «Мені здається, американці цілком могли б реально натиснути та вплинути на Київ. Може, я відкрию секрет, але саме це ми закликаємо зробити наших американських колег».
Зараз Ушаков славиться фразою про те, якщо Україна хоче переговорів, то вона має вивести війська з Донбасу. Одні бачать у цьому непохитну впевненість РФ у перемозі, інші – дипломатичне випрошування хоч якогось «договорнячка». І якщо щось піде не так – це не Путін сказав, а його помічник, не судіть суворо!
Дуже багато знає
Ушаков – наступник? Міг би, але навряд – Ушакову 79 років. Він і так давно переступив 70-річний рубіж для держслужбовців у Росії. Його недолюблює маразматик Лавров, який остаточно впав в опалу, але при цьому він пильно стежить за кожним проколом Ушакова, будь то провалені переговори Росії та України навесні 2022 року чи відмова вірменського президента Пашиняна підписати підсумкову декларацію саміту ОДКБ у Єревані.
Проколів в Ушакова вистачає. У відставку ЗМІ його відправляли не раз, ще далекого 2016-го. 2022-го знову ходили розмови, що він піде разом з іншими "важкоатлетами" зовнішньополітичного блоку. Але щоразу він залишався: у нового покоління зовнішньополітичних «вовкодавів» кишка тонка на колишнього посла!
Тому що Ушаков – не силовик і не ідеолог, яких поряд із Путіним як собак нерізаних. Він людина, яка надто довго жила всередині західної системи, щоб сприймати її примітивно, на рівні «америкоси-пендоси». І, можливо, саме тому він виявився особливо цінним для Путіна. Ушаков здатний пояснювати Кремлю - Америку і водночас пояснювати Америці - Кремль. Наприклад, у США цим займається радник із національної безпеки.
Поки Лавров відповідає за загальний контроль над зовнішньою політикою Росії, Ушаков опікується питаннями, в яких Путін має бути «безпосередньо залучений». Це включає і неофіційні переговори із західними офіційними особами. Ось так йому довіряє Путін, якщо дає добро вести кулуарні переговори.
Робота ця непильна і вдячна: у 2022 році журналістське розслідування виявило у родини Ушакових нерухомість у розкішних московських висотках на мільйони рублів, а також автопарк дорогих автомобілів. У 2016 році дружина Юрія Ушакова Світлана разом із супутницею життя кремлівського прессекретаря Дмитра Пєскова - Тетяною Навкою - стала найзаможнішою із кремлівських дружин, чий дохід у 37 млн рублів перебив заробіток чоловіка всього у 8 млн.