Заплановане на 5 травня засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради за участю голови Національного банку України (НБУ) Андрія Пишного має ознаки політичної маніпуляції та може розглядатися як спроба збереження його на посаді. Ініціатива щодо публічного заслуховування очільника регулятора в парламенті ймовірно є механізмом надання йому «парламентської індульгенції» після згадок його прізвища у резонансних «плівках Міндіча».
Таку думку у своєму блозі на інформаційному порталі «Цензор.НЕТ» висловив політичний експерт Андрій Міселюк.
За оцінкою аналітика, позиції керівника центробанку суттєво послабилися через публікацію записів розмов осіб з оточення бізнесмена Тімура Міндіча. Експерт вказує на дисонанс між публічною комунікацією НБУ та неформальними обговореннями.
«Після того, як у «плівках Міндіча» прозвучало прізвище голови НБУ Андрія Пишного, трон «незалежного регулятора» захитався. Розмови про відставку звучать все гучніше. І цілком обґрунтовано. Бо одна справа – розповідати про макрофінансову стабільність і довіру партнерів на брифінгах. І зовсім інша – коли в розмовах людей з орбіти Міндіча раптом виникає питання: чи не можна «викликати Пишного»», - зазначає Міселюк.
У цьому контексті автор публікації розглядає виклик голови НБУ на ТСК, ініційований народним депутатом Ярославом Железняком, не як захід об’єктивного контролю, а як заздалегідь спланований сценарій публічного «відбілення». За прогнозом експерта, засідання матиме формальний характер, де на запитання щодо причетності до ОЗУ Міндіча-Єрмака пролунають заперечення, що дозволить формально закрити питання.
«І все: відмили, легалізували і видали парламентську довідку про політичну невинуватість. А потім нам пояснять, що «всі питання зняті», «відповіді були вичерпні», «не треба розхитувати НБУ під час війни»», — наголошується у тексті.
Крім того, аналітик ставить під сумнів самостійність дій парламентаря Железняка, пов'язуючи його з головою фінансового комітету ВР Данилом Гетманцевим. Експерт називає їх «тандемом, який роками крутиться навколо фінансового комітету, податкової удавки для бізнесу, грального ринку, лотерей». За його словами, ця система потребує лояльного керівництва в Нацбанку для подальшого функціонування.
Загалом ситуацію навколо очільника НБУ Міселюк характеризує як прояв ширшого протистояння всередині владних структур, метою якого є не боротьба з корупцією, а перерозподіл сфер впливу.
«Ця історія вже давно не тільки про Пишного. Вона про внутрішню війну кланів у владі. Й ситуація цілком зрозуміла: клан Арахамії-Гетманцева ситуативно переграв клан Єрмака, вступивши в тимчасовий союз із НАБУ», - стверджує автор матеріалу.
Підсумовуючи, політичний експерт наголошує, що з'ясуванням обставин фігурування прізвища Пишного у «плівках Міндіча» мають займатися компетентні антикорупційні органи, а не лояльні народні депутати.
Ключовими питаннями до очільника НБУ, за словами Міселюка, залишаються: хто і в якому контексті згадував його в історії Міндіча, а також чи мали місце неформальні контакти та прохання від осіб, пов'язаних з Міндічем, Умєровим, «Сенс Банком», компаніями Fire Point та «Фінмон», Кабінетом міністрів або Офісом Президента.
«І це питання мають ставити слідчі НАБУ, а не добрі друзі пана Пишного», — резюмує він.