Торговельні марки компанії Home Box Office (НВО), які зареєстровані в Україні, знаходяться під арештом і можуть бути виставлені на торги, якщо відома кінокомпанія не виконає рішення суду. Процес, що розтягнувся на 5 років, стосувався рейтингового серіалу «Чорнобиль» і завершився виграшем позивачки. Чому суд кілька разів міняв позицію і зрештою став на сторону українки, що за законом важить для людини її власне ім’я - у матеріалі Коротко про.
Не знала, що про неї знімають кіно
Про те, що стала героїнею британо-американського серіалу, Людмила Ігнатенко дізналася від журналістів, які почали її буквально атакувати - обривали телефон, дзвонили у квартиру, встромляли ногу, щоб не зачиняла двері. В інтерв’ю ВВС вона скаржилася, що від такої настирливої уваги почувалася геть розбитою і навіть мусила виїхати з Києва. Це був листопад 2019 року, а в квітні 2020-го жінка подала на компанію Home Box Office (НВО) до суду через те, що її ім’я та прізвище, ім’я покійного чоловіка, а за тим і приватне життя стали предметом широкого розголосу. Дружину ліквідатора аварії на ЧАЕС, яку зіграла акторка Джессі Баклі, звали Людмила Ігнатенко, хоча з власницею такого імені компанія договір не укладала і навіть усно не зверталася по дозвіл.
Історія цієї сім’ї прозвучала не вперше. Командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять Василь Ігнатенко був одним із тих, хто першими кинулися в пекло пожежі на 4-му енергоблоці ЧАЕС. Коли сталася аварія, дружина Василя була на п’ятому місяці вагітності, але попри застереження лікарів не відходила від помираючого чоловіка.
«О том, что ночую у него в барокамере, никто из врачей не знал. Не догадывался… Пускали меня медсестры. Первое время тоже уговаривали: «Ты молодая. Что ты надумала? Это уже не человек, а реактор. Сгорите вместе», - це фрагмент з монологу Людмили, наведеного в книзі лауреатки Нобелівської премії Світлани Алексієвич “Чорнобильська молитва”... Про те, що пережила у 1986 році, жінка також розповідала в датсько-шведсько-українському документальному фільмі «Голос Людмили», який вийшов на екрани у 2001-му.
Долю справи вирішив Верховний суд
Голосіївський районний суд став на сторону компанії НВО, яка вперто заперечувала, що взяла для своїх персонажів імена реальних людей. Претензії позивачки розцінили як недоведені. Позов не задовольнила і апеляційна інстанція, але мотивувала вже до того, що «Чорнобиль» є твором документального характеру.
Верховний суд скасував обидва рішення, визнавши порушення прав на ім’я. Вдалося також підтвердити, що в серіалі є сцени, які насправді не відбувалися в житті прототипів героїв сюжетної лінії, а тому «Чорнобиль» не відповідає вимогам документального кіно.
Справа пішла по другому колу, і тут апеляція вже визнала Людмилу постраждалою, присудивши їй 144 000 гривень моральної компенсації. Верховний суд збільшив цю суму до 500 000 гривень. У своїх висновках касаційна інстанція спиралася на те, що каже закон про ім’я людини.
Авторські вигадки під забороною
Згідно з Цивільним кодексом ім’я людини належить до особистих немайнових благ і охороняється законом так само, як здоров'я, життя, честь, свобода творчості, авторство. Сама людина може розпоряджатися своїм ім’ям, як вважає за потрібне, щодо сторонніх є застереження.
Не дозволяється (ст. 296 Цивільного кодексу) використання імені фізичної особи в літературних та інших творах, де може бути присутній вимисел. Якщо автор хоче відтворити історію реального персонажа, він має отримати від нього згоду за життя, а після смерті - згоду від удови чи вдівця або від дітей. Якщо таких немає, згоду належить запитати у батьків чи братів та сестер. Якщо йдеться про дитину - у її батьків.
- Йдеться не про усну згоду, а про письмовий договір, в якому вказується вид, жанр твору, обсяг інформації, яку автор хоче запозичити з чужої біографії, право автора змінювати реальні факти та вдаватися до художньої вигадки, - консультує адвокат Максим Липовенко. - Будь-який момент, який не буде враховано в договорі, власник імені може оскаржити в суді.
Також не дозволяється і підлягає судовому оскарженню:
- оприлюднення імені особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального або адміністративного правопорушення до набуття обвинувальним вироком законної сили або постанови суду,
- оприлюднення без згоди імен потерпілих від правопорушення, імен учасників цивільного спору,
- використання імені для дискредитації особи чи поширення недостовірної інформації.
Коли можна без згоди
Втім, Цивільний кодекс і низка інших законів свідчать, що не завжди ім’я людини може належати тільки їй.
Без дозволу можна:
- використовувати ім’я людини у творах документального характеру, які засновані на реальних подіях і мають підтвердження,
- вказувати ім’я особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що ґрунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали тощо),
- оприлюднювати ім’я осіб, які знаходяться в кримінальному розшуку чи можуть становити небезпеку для оточуючих,
- називати ім’я особи, якщо воно дотичне до суспільно значущих подій,
- називати імена публічних осіб, коли це стосується їхньої професійної діяльності і не зачіпає приватне життя.
Якщо усунути неможливо - вилучити і знищити
Є ще один момент: крім моральної шкоди у справі «Чорнобиля», позивачка клопоталася, щоб автор видалив із серіалу сцени, яких насправді в житті не було і які завдають їй моральних страждань. Ці вимоги Верховним судом були відхилені на підставі того, що порушення прав уже відбулося, втручання може спотворити сенс твору як об’єкта авторського права.
Вочевидь, судді не наважилися піднімати руку на фільм, який отримав один із найвищих рейтингів в історії кіно. Бо стаття 278 Цивільного кодексу дозволяє:
- заборонити розповсюдження інформації, якщо особисте немайнове право, до якого належить ім’я, порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі, які готуються до випуску у світ;
- припинити розповсюдження випуску газети, книги, фільму до усунення порушення, а якщо усунути неможливо - вилучити з продажу і знищити.