«Це той священник, якому я би покаялася…» - такі коментарі залишають під відео та фото молодого отця Олександра Стародубова. Він лише усміхається у відповідь і запрошує всіх на Службу Божу до храму в Запоріжжі. Про те, як потрапив у священництво у свої 30 років, чи має бути церква у соцмережах, отець Олександр розповів Коротко про.
Відео зібрало тисячі переглядів
Грав на гітарі у рок-гурті, працював музикантом у Китаї, займався графічним дизайном… А тепер має свою паству у Кафедральному соборі Святої Трійці у Запоріжжі.
Отець Олександр Стародубов «працює» священником лише рік, але за цей короткий час встиг сподобатися вірянам і здобув певну популярність у соцмережах.
Одне з відео, де він енергійно та щедро кропить святою водою великодні кошики і вірян, зібрало тисячі переглядів. Сам отець Олександр на таку увагу реагує спокійно і, у відповідь, запрошує всіх до свого храму на богослужіння.
До уваги публіки священник звик, ще коли виступав як музикант.
- Все це так, але почнімо з того, що я з дитинства був навчений ходити до церкви, - розповідає Коротко про отець Олександр Стародубов. - Церква у моєму житті була завжди. З 2016 року я паламарював. Також мав багато інших захоплень. Одне з них – музика. Я грав на гітарі в кількох групах і навіть їздив виступати до Китаю. Після завершення контракту повернувся додому, думав трохи відпочити і поїхати туди знову, але завадив коронавірус.
Тоді, каже, було не до гітари. Олександр покинув музику і зайнявся графічним дизайном, відеомонтажем. Але при цьому, уточнює, продовжував відвідувати церкву, допомагав священнослужителям, брав активну участь у церковних справах. І у 2025 році чоловікові запропонували рукоприкластися у сан, тобто пройти таїнство поставлення у священнослужителі.
- Хоч це дуже велика відповідальність, але я відчував, що вже готовий до неї, - каже отець Олександр. – Моє рішення підтримали усі мої близькі. Я третя дитина в сім’ї, і мама завжди мені казала, що «третя дитина Богу». Так і сталося.
Значний мінус соцмереж - гординя
Отець Олександр служить у Кафедральному соборі Святої Трійці (ПЦУ) у Запоріжжі, в 20 км від лінії фронту.
Незважаючи на важкий час у країні і близькість до передової, каже, на богослужіннях людно. І є багато молоді.
- Теперішні парафіяни – свідомі люди, йдуть до церкви не тільки тому, що бабуся так робила, - говорить отець Олександр. – Люди цікавляться, самостійно досліджують питання релігії, історію, як у цій сфері на нас впливали наші горе-сусіди. Звісно, на це суттєво впливає війна в нашій країні. А ще – розвиток технологій.
Тут отець Олександр зізнається: він не тільки «за» соцмережі, а й сам полюбляє гортати стрічку. Каже, церква має бути і у тіктоці, і у фейсбуці, і у тредс.
- Це вже необхідність нашого часу, бо там, у соцмережах, є наші віряни, - пояснює. - Особисто я слідкую за багатьма своїми колегами і парафіями. Слідкую, щоб у соцмережах був наш храм. Але є і значний мінус соцмереж: це гординя. Як не крути, та коли багато підписників, вподобайок, переглядів - це часто призводить до гріховної гордині.
А прагнути треба не до популярності у соцмережах, а до чистоти думок. Бо ж спочатку людина правильно «будує» свої думки, а пізніше – і дії.
Давайте відверто: в тих же соцмережах так хочеться інколи написати осудливий допис чи коментар. Але…
- Не треба цього робити, бо осуд оскверняє наш розум, - каже священник. - Як ми можемо дарувати любов ближньому, як заповідав Всевишній, якщо в наших думках осуд… Земне життя тимчасове. Нас очікує життя вічне. І маємо робити так, щоб не було соромно за свої дії ані в цьому, ані в наступному житті. Наша людська справа - любити, пробачати, захищати.
- Отче Олександре, а що вам особисто дає силу не втрачати віру у складні часи? – запитую.
- Молитва і позитивний настрій, - усміхається священник. – Що б не сталося, намагаюся зберігати спокій, бо вірю у Господа. Пам’ятаєте, як Бог сказав апостолу Петру: «Іди по воді!», а він засумнівався і впав? Тому не сумнівайтеся в Божих заповідях, живіть, дотримуючись їх. І найтемніша ніч закінчиться.