Менше місяця знадобилося, щоб петиція про надання учням 9-х класів право закінчити середню освіту в своїх школах набрала більше 25 000 голосів. Уряд відповів відмовою. Аргумент - реформа НУШ готувалася з 2017 року, було достатньо часу, щоб усе прорахувати. Контраргумент - розробники реформи не могли передбачити багато обставин, що виникли за дев’ять років, і насамперед війну.
Пристрасті не вщухають. Міністерство освіти та науки категорично проти того, щоб зупиняти перебудову, на бік стурбованих батьків та дітей встали народні депутати. Де камінь спотикання, цікавилася журналістка Коротко про.
Пряма загроза під час обстрілів
У проєкті все гарно розкладено по поличках: традиційні школи розділяють три частини - початкову (1-4 класи), базову, гімназійну (5-9 класи), і старшу профільну, академічну (10-12 класи). Кожна існує як самостійний заклад і в ідеалі - окрема споруда. А оскільки ідеал недосяжний, то початкову і базову школи дозволили об’єднувати в один комплекс, але вимогу до відокремлення профільної залишили в силі.
За дев’ять років, що минули від старту реформи, ліцеї не будувалися - через елементарний брак грошей у громадах. І до 1 вересня 2027-го, коли має бути запущена "12-річка", ці гроші не з’являться. Принаймні на велике будівництво, максимум - на косметику. В академічні ліцеї фактично перейменують звичайні школи, яким пощастить зберегти I-ІІІ рівень акредитації. А мережа таких закладів в Україні уже скоротилася і скорочується через брак дітей, особливо у селах.
Школярам, які в 2027-му вийдуть з "9-річки", доведеться шукати, де закінчувати освіту. І може статися так, що це місце буде за багато кілометрів від дому. Навіть якщо організують підвезення, повітряні тривоги і ворожі снаряди не зроблять дорогу безпечною,
Страх батьків розділяють і представники місцевих громад. «Реформа передбачає створення академічних ліцеїв із щонайменше 300 учнями у 10-12-х класах. У прифронтовій Тростянецькій громаді це фактично означатиме, що діти із сільських населених пунктів щодня долатимуть і 25-30 км до місця навчання. Маршрути шкільних автобусів пролягатимуть через дороги без укриттів, що створює пряму загрозу безпеці дітей під час обстрілів», - йдеться в зверненні до президента, голови Верховної Ради та прем'єр-міністра, яке було ухвалено на сесії Тростянецької міської ради.
Подібні листи надійшли від Івано-Франківської обласної ради, Мукачівської міської та інших. Представники місцевої влади звертають увагу не тільки на проблеми безпеки, а й на те, що держава фактично усунулася від фінансування передбачених реформою змін, переклавши весь комплекс проблем на локальні бюджети.
Не у всіх доля визначена
- У громаді вже вирішили, що буде один ліцей на базі нашої школи, решта закладів матимуть статус гімназій, - розповіла нам директорка закладу загальної середньої освіти селища Гусятин (Тернопільська область) Олександра Демкура. - Були зустрічі з батьками, обговорення з педагогами, були підрахунки, скільки і яких дітей у нас є за віком. Розуміння досягнуто, ми просто не маємо іншого виходу, бо школярів стає все менше.
Гусятинська громада у досить вигідному становищі, бо по площі компактна, проблем із добиранням до місця навчання не стоїть.
- До нас уже приїздять із довколишніх сіл випускники 9-х класів. Школа має чотири автобуси, добре обладнане укриття. Пандуси і спеціальний ліфт забезпечують вимоги інклюзії. Зараз у школі навчаються 13 дітей із особливими освітніми потребами, і ми готові брати ще, - продовжує директорка.
Адаптацію випускників гімназій полегшить і те, що Гусятинська школа не бере участі у пілотному проєкті НУШ. Тобто діти навчатимуться, як і навчалися, - за старими програмами.
Але така більш-менш упевненість далеко не всюди.
- Що буде з нами, ми не знаємо, сподіваємося, що збережемо старші класи принаймні на два роки, - міркує директор ліцею імені Сергія Дармофала в селі Колона Павлівської сільради Волинської області Віталій Богун. - Реформа торкається тих, хто в цьому році закінчить 8-й клас. Десятикласники і одинадцятикласники, які не йдуть по пілотних програмах НУШ, мають довчитися у своїх школах.
До недавнього часу Віталій Богун був директором гімназії у своєму рідному селі Жашковичі, звідки переходять до ліцею в Колоні учні старших класів.
- Своїх автобусів ліцей не має, але від Жашковичей до нас всього два кілометри. Дітей довозять батьки, гуртуються із сусідами: одні везуть вранці, другі забирають після уроків, люди організовуються. А от якщо ліцей понизять у статусі і зроблять гімназію, то проблема постане. До Павлівки, де також є ліцей, уже шість кілометрів, та й невідомо, залишиться він чи ні. А до Івановичів 18 кілометрів - це добиратися дорогами, які геть розбиті і під повітряними тривогами. От у мене дитина зараз йде до 7-го класу в Жашковичах. І я всерйоз думаю, якщо в Колоні не буде ліцею, то вона краще піде у фаховий коледж - у Луцьку чи Володимирі. Два роки повчиться - і вступить на третій курс у ВНЗ.
За словами педагога, зараз так міркують багато батьків.
- Але знову ж таки, які ми матимемо наслідки від міграції в міста: громади втрачатимуть своїх дітей, села ще більше старітимуть. Однозначно, поки війна, реформу треба призупиняти.
Що таке пансіон
Від типової старшої школи академічний ліцей має відрізнятися тим, що розвантажить дитину від предметів, які багато в чому повторюють базову школу, і дасть поглиблені знання з обраного профілю - гуманітарного або технічного. Обов’язковими для навчання є тільки шість предметів, зокрема мова, математика, «Захист Вітчизни», решту старшокласник обирає сам, свідомо готуючись до вступу у вищий навчальний заклад.
- А чи так легко визначитися у 16 років, чого саме ти хочеш у житті? Припустимо, дитина обрала гуманітарний напрям у 10-му класі, а у 12-му вирішила, що він неперспективний, і захотіла в технічний виш? - розмірковує мати семикласниці Олена Ковтонюк. - Припустимо, математику в старшій школі вона вивчатиме, а від фізики раніше відмовилася. Чи зможе наздогнати програму з вчителями, чи треба буде окремо вчитися? Я взагалі сумніваюся, що вчорашні учителі звичайної школи раптом стануть «академіками», які забезпечать ліцеїстам такі знання, що не треба шукати репетиторів.
Від реформи мали б виграти професійно-технічні коледжі, і, мабуть, так воно й буде. Але не кожна сім’я зможе це потягти. Навіть коли між селом та містечком ходить транспорт, ціни на позаміські перевезення можуть бути до 80 гривень в один кінець. Отже, дитину треба влаштовувати в гуртожиток - по-модному пансіон - або знімати їй квартиру. Себто відпускати 16-річку в цілком доросле життя з усіма його ризиками.
До речі, пансіони мають бути і при ліцеях, принаймні, це передбачає Постанова Кабінету міністрів від 3 листопада 2021 року, але існування таких шкільних містечок - це фінанси, які ніким ніде не передбачені, і навантаження на адміністрацію закладу, до якого ніхто не готовий. Ось що розповідає про пансіони освітній експерт Ігор Лікарчук, посилаючись на особистий досвід директора профтехучилища і очільника обласного управління освіти:
«…У моїй щоденній роботі гуртожиток займав не менше 60% часу. В основному – вночі. І не лише для мене. Всі заступники раз на тиждень чергували упродовж доби в гуртожитку, щоб не сталося біди. З гуртожитку розпочинався і ним же закінчувався робочий день майстрів виробничого навчання і класних керівників. Навчати прати шкарпетки та міняти білизну, чистити зуби і прибрати після себе в туалеті, підтримувати елементарний порядок у кімнаті – це пансіон. Заміна і прання постільної білизни, особиста гігієна вихованців, їхнє харчування – це також пансіон. Попередження протиправної поведінки, паління тютюну та вживання алкоголю – це також пансіон. Організація дозвілля, психологічна підтримка, супровід у складних життєвих ситуаціях – це також пансіон. Боротьба із тим, що сьогодні називається булінгом, прогнозування та усунення конфліктних ситуацій різного рівня складності та загрози – це також пансіон…».
Ну і навряд хтось зараз скаже, як і куди евакуювати заспаних мешканців пансіону під час нічних повітряних тривог.
Безкоштовна освіта більше не гарантована
Реформа старшої школи - це не тільки проблема села, а й великих міст. На цьому наголошує директор Вінницького ліцею №9 Олександр Козлов: «У містах вона готує ґрунт для інфраструктурного колапсу та освітньої сегрегації. Обмежена кількість академічних ліцеїв у містах автоматично робить якісну освіту привілеєм. Для тисяч дев’ятикласників вступ до 10-го класу перетвориться на лотерею або битву гаманців через репетиторів. Школи, що стають гімназіями (до 9-го класу), втрачають професійні колективи. Вчителі, які десятиліттями готували учнів до університетів, опиняються перед вибором: декваліфікація або звільнення».
- Є ще один момент, про який воліють не говорити. Сьогодні після 9-го класу дитині гарантована старша школа, якщо вона не захоче йти до профтехколеджу. Гарантоване безкоштовне свідоцтво про повну середню освіту. Після реформи ті, хто не зможуть пройти до ліцею по конкурсу, будуть вимушені закінчувати якесь училище, - зазначає освітній юрист Віталій Наумчук. - У більшості коледжів теж є конкурс і паралельно з бюджетним є комерційний набір. Сім’ям доведеться або платити, або "притикати" дитину аби куди.
Сьогодні ціни в передвищих закладах освіти варіюються від 15 000 гривень (технічні) до 27 000 (медичні, економічні) і 50 000 (творчі) на рік. Юрист прогнозує, що може повторитися ситуація, яку ми зараз бачимо в університетах: кількість бюджетних місць скорочуватимуть, ціни на платне навчання підвищуватимуть.
Надія на депутатів
Позиція Міністерства освіти оптимістична. З трибуни Верховної Ради очільник МОН Оксен Лісовий повідомив, що реформу підтримують 85% батьків учнів 10–11-х класів і 78% батьків учнів 5–6-х класів, освітню мережу активно реформують 91% громад. І лише 9% не ухвалили відповідних рішень. Для модернізації виділено 3 мільярди гривень держсубвенції, і лише в окремих випадках процес гальмує «політична риторика». На неї у міністра є в запасі аргумент, що європейські партнери можуть перекрити нам фінансування в разі відмови від реформи НУШ.
Активно підтримує видозміни і освітній омбудсмен Надія Лещик, апелюючи до того, що 12-річна освіта - це європейська модель, 11-річна лишається тільки в деяких пострадянських країнах. Але ж ніхто, як кажуть, і не сперечається. Йдеться лише про те, щоб не гнати коней і врахувати всі виклики затяжної війни.
Днями група народних депутатів подала законопроєкт, щоб діти, які почали навчання в 2017 році, могли отримати атестат в тому закладі, в якому навчаються. Тепер все залежить від Верховної Ради.