На окупованих територіях Донбасу чергова напасть – Донецьк, Маріуполь, Макіївка зіткнулися з масштабним блекаутом у неділю та вранці понеділка. Коротко про - про те, як до проблеми з водою на захоплених територіях додалася і проблема з електрикою.
«Незначна шкода»
До періодичних вимкнень світла мешканці так званих «ДНР» та «ЛНР» вже звикли. За 12 років окупанти не поспішали вкладатися у розвиток енергосистеми, воліючи дерибанити гроші ще на етапі планування. Так було з водопостачанням, так само відбувається і з електрикою.
Старі комунікації не витримують середньостатистичних опадів – вітру сильніше 10 метрів за секунду, злив або спеки. Трансформаторні будки все частіше спалахують, дроти рвуться, щитові заливаються – це в окупації не вважається чимось особливим. Звикли.
За електрику в Донецьку та навколо нього відповідають дві електростанції – Зуєвська та Старобешівська. Вони за кілька десятків кілометрів від міста, не так далеко від лінії фронту, проте з 2014 року їх «чарівним чином» минули обстріли та інші напасті.
Цього року чари закінчилися. За даними окупаційних адміністрацій, увечері в неділю «БпЛА атакували об'єкт критичної інфраструктури ДНР». Безпосередньо він не називався, але потім стало відомо, що йдеться про Старобешівську ТЕС.
І начебто з 10 безпілотників було збито 6, а решта «змогла завдати незначної шкоди енергооб'єкту». Пояснюється, що БпЛА несли на бортах «графітові бомби», які, розриваючись у повітрі, викидають тонкі нитки графіту, що призводять до замикань ЛЕП.
І як наслідок - «незначна шкода» залишила без світла близько пів мільйона людей у Донецьку, Макіївці, Маріуполі, Горлівці, Єнакієвому. Разом із електрикою зник домашній інтернет, мобільний телефонний зв'язок та практично зник мобільний інтернет.
На щастя, через пізній час (близько 20:00) у містах практично вже не ходить електротранспорт (та й автобуси теж), тому скупчень пасажирів на зупинках не було. Ті, хто пробирався додому пішки у темряві, як потім повідомили соцмережі, падали в ями, розриті комунальниками по всьому центру Донецька, які намагаються відремонтувати каналізацію та водопостачання. У результаті води як не було - так і немає, каналізація тече вулицями, до того ж ще й ями додалися.
Два дні без світла
Ближче до середини ночі на понеділок електрику абияк було відновлено. Але чи то відремонтували на «живу нитку», чи чергові безпілотники прокралися знову – але вранці у понеділок електролічильники в будинках мигнули і затихли. У перекличках, які активно проводяться в чи то забороненому чи ні телеграмі, жителі Донецька зазначали, що електрики немає практично скрізь.
Відключилися світлофори – і в центрі міста відразу виник величезний затор. Потім до нього додалися ДТП. Втім, і при світлофорах, коли справно працюють, у захоплених містах - неймовірна кількість аварій.
Встав електротранспорт, причому навіть після появи радісних оголошень про «повернення Свєти»: тролейбуси ще довго не могли розпочати рух – не вистачало потужності в електромережах.
Загалом, схоже, що окуповані території повинні звикнути не тільки до відсутності води в кранах, а й до того, що електрика – теж непостійне явище.
Таке вже було, але...
Цікаво, що останній масштабний блекаут у Донецьку був у листопаді минулого року. Тоді «влада» не потрудилася пояснити, що ж сталося, тому пересічні громадяни списали все на побічну реакцію аномально густих та довгих туманів, що висіли над містом кілька тижнів. Поїздки на машині в тумані при непрацюючих світлофорах перетворювалися на найнебезпечніший квест, та й на тротуарах було небезпечно.
Якщо хтось думає, що були вжиті якісь запобіжні заходи на майбутнє – той сильно помиляється. Жодних масових закупівель генераторів, введення резервних ліній – нічого цього не відбувалося і не відбувається. Просто в магазинах, коли вимикається світло, закривають каси, а на ринках просять розплачуватися готівкою. У відомствах, де зараз відбувається справжній ажіотаж: усіх змушують переоформити житло у «Росреєстрі» до 1 липня – черги та натовпи в очікуванні, коли знову запрацюють комп'ютери. Якщо врахувати, що «програми виснуть» та «бази лягають» навіть за наявності електропостачання, можна уявити, з якою швидкістю йде робота цих «відомств».
І якщо інтернет, як з'ясувалося, має якусь «магістраль» із Росії, то донецькі електромережі не включені до єдиної енергосистеми РФ, і компенсувати удари «графітовими бомбами» по ТЕС нема чим. Поділитися електрикою з Донецьком чи Маріуполем жодні умовні Ростов та Таганрог не зможуть.
Та й купити генератори хоч би для дому зможуть далеко не всі. Ціна найдешевшого, який здатний врятувати ноутбук від миттєвого вимкнення на пів години і зарядити декілька телефонів, починається від 8000 рублів (4000 грн). Інші варіанти не такі бюджетні і, судячи з тенденції, дорожчатимуть ще й ще. Тож донеччанам залишаються старі добрі свічки та спогади про ті світлі дні, коли такого не було…
Дефіцит технологій: ні «Екофлоу», ні потужних павербанків
Поки люди у воюючій Україні за роки обстрілів та блекаутів вивчили назви всіх брендів зарядних станцій та навчилися розраховувати ємність акумуляторів, в окупації час ніби застиг. У донецьких чи маріупольських магазинах побутової техніки не зустріти на полицях потужні зарядні станції на кшталт EcoFlow або їх аналогів. Про існування систем, здатних кілька годин живити квартиру, тут знають хіба що з інтернету, який теж не завжди працює.
На відміну від усієї країни, де ринок миттєво адаптувався до попиту, до так званої «ДНР» подібні гаджети масово не завозяться. У продажу можна знайти хіба що прості павербанки на 10 000 mAh, яких ледве вистачає на один повний заряд смартфона. Про жодні ємні зовнішні акумулятори на 30–50 тисяч mAh, що дозволяють залишатися з електрикою кілька днів, не йдеться.
Бізнес в окупації не ризикнув вкладатись у дорогі та специфічні товари, а логістика з Росії, де немає масового попиту на подібну техніку, не пропонує готових рішень. Тому, коли світло гасне, мешканці залишаються в інформаційному вакуумі - заряджати гаджети просто нема чим.
Для більшості донеччан цей блекаут став не просто тимчасовою незручністю, а провісником остаточного занурення у «середньовіччя». Люди всерйоз побоюються, що на місто чекає повний колапс міської інфраструктури, з якого у простих мешканців просто немає виходу. В умовах ізоляції та відсутності сучасних систем резервного живлення в окупованих містах життя перетворюється на нескінченну боротьбу за базове виживання в темряві.