Оленя Бориса збив автомобіль! Ця новина схвилювала багатьох українців. На щастя, рогата зірка соцмереж жива і навіть потроху встає на ноги. Але ця аварія ще раз нагадала про те, що дикі тварини час від часу перетинають дорогу. Часто це закінчується трагедіями і для тварин, і для людей.
Як вберегти звірів від зустрічі з авто і що робити, коли тварина потрапила під колеса - Коротко про розповіла засновниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова.
Коли дорога стає пасткою
З року в рік кількість автівок зростає, з’являється все більше швидкісних трас. І будують їх, розрізаючи ліси і природні ареали диких тварин. Про їхні міграційні шляхи в Україні не думають. А навесні та восени, в період міграції, тварини часто перетинають дороги, шукають їжу або партнерів. Особливо небезпечні нічні години, коли видимість обмежена, а швидкість висока.
- Було б добре, якби швидкісні траси були обгороджені сітками, були спеціальні переходи, для тварин, але в наших реаліях війни це навряд чи вийде зробити, - пояснює Коротко про засновниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова. – Тому залишається сподіватися лише на свідомість водіїв і дотримання ними швидкісного режиму.
Сценарій таких випадків майже завжди однаковий: на проїжджу частину серед лісу раптово вибігає тварина – лисиця, козуля чи олень. У водія є секунди на реакцію, і часто цього не достатньо. Удар і – наслідки різні. Для водія - стрес і розбитий бампер, а для тварини майже завжди смерть або важкі травми.
- Якщо така ситуація сталася, прошу, не залишайте тварину напризволяще, телефонуйте на 102, - каже Наталія Попова. – У поліції є інструкції, і вони знають, кого залучити до допомоги. По Київській області – це ми, у регіонах складніше, бо не всюди є фахівці саме по роботі з дикими тваринами.
Пані Наталія розповідає, поки на Рівненщині рятували Бориса, на Київщині під колеса автівки потрапив борсук. Зараз тварина на лікуванні завдяки волонтерам. Саме вони намагаються врятувати поранених тварин, організовують перевезення, шукають ветеринарів. І часто стикаються з тим, що тварину не можна транспортувати без чийогось дозволу, але й допомогти їй на місці неможливо. До речі, Наталія Попова була проти транспортування оленя Бориса на лікування до Львова.
- Тому що він би не вижив, - пояснює вона. – Повірте, я бачила тисячі диких тварин, і знаю, що найкраще вони відновлюються в умовах природи.
Іноді тварин все ж забирають, наприклад, якщо є ризик, що їх з’їдять хижаки. Але у випадку з Борисом його опікун Руслан Христюк пообіцяв створити для оленя безпечне середовище.
Результат уже є. Олень ходить, їсть, п’є, потроху відновлюється.
- Було і буде багато критики і прокльонів у мій бік, але я не звертаю уваги, бо стараюся захистити тварину, - додає Попова. - Мені навіть гроші пропонували, щоб я дозволила транспортування Бориса (сміється. – Авт). Але я залишилася при своїй думці. І ще одне. Я не можу заборонити чи дозволити транспортувати тварину, лише рекомендую. А вже власник чи опікун вирішує, до кого прислухатися. В цьому випадку Руслан Христюк послухав мене.
Європейський досвід
А поки олень Борис одужує у лісах Рівненщини, варто подивитися, як країни Європи убезпечують диких тварин від ДТП. Там підхід системний.
По-перше, інфраструктура. Спеціальні переходи для тварин, так звані екодуки (зелені мости над трасами) та підземні тунелі, дозволяють безпечно перетинати дороги. У Нідерландах, Німеччині, Франції такі споруди – звична практика.
По-друге, огорожі вздовж трас. Вони не дають тваринам виходити на дорогу у небезпечних місцях і спрямовують їх до безпечних переходів.
По-третє, системи попередження для водіїв: знаки зі світловими сигналами, датчики руху, які активують попередження, коли поблизу є тварина.
І, найважливіше, служби порятунку диких тварин. Це окремі підрозділи або організації, які мають:
- гарячі лінії,
- спеціально навчені бригади,
- транспорт і обладнання,
- доступ до ветеринарної допомоги.
Тобто, якби така біда з Борисом сталася за кордоном, у тій же Франції чи навіть Польщі, питання «що робити і хто рятує?» навіть не виникло б.
Що можна змінити в Україні?
Україна тільки починає усвідомлювати масштаб цієї проблеми. Рішення вже відомі, не треба вигадувати з нуля.
Передусім треба створити єдину службу порятунку диких тварин. З чітким алгоритмом дій, фінансуванням і повноваженнями. Щоб дзвінок про поранену тварину не губився між інстанціями.
Не обійтися і без інфраструктурних змін. Нові дороги мають одразу проєктуватися з урахуванням переходів для тварин. На існуючих треба визначати найбільш небезпечні ділянки і встановлювати хоча б базові засоби (огорожі, знаки, освітлення).
І найважче - просвіта водіїв. Бо навіть найкраща система не спрацює, якщо люди ігнорують знаки і перевищують швидкість у зонах ризику.
Також влада має підтримувати волонтерів, які вже зараз виконують критично важливу роботу.
Історія оленя Бориса стала своєрідним віддзеркаленням нашого відношення до дикої природи та тварини, яка не може себе захистити. І тут важливо не лише врятувати оленя. А й розпочати зміни, які зроблять українські дороги безпечнішими для диких тварин.