В Києві завершився Ukrainian Fashion Week, вже четвертий від початку повномасштабної війни. За чотири дні на подіумі UFW та на окремих локаціях дизайнери представил понад 40 модних колекцій сезону осінь-зима 2026/2027. Всі ці колекції створені під час цієї надскладної для нашої країни зими.
Дизайнерка Христина Рачицька (засновниця бренду етноодягу Khrystyna Rachytska. - Авт.) так сказала про свою нову колекцію:
"Це вибір світла навіть у найтемніші часи. Створена в період тривоги, холодних днів і постійної напруги, колекція виростає з щоденного рішення не здаватися. Одяг стає жестом опору, а краса – способом збереження себе".
Цей сезон Ukrainian Fashion Week мав відбутися ще у лютому, та дати перенесли на березень, і останньою краплею для такого рішення стали масовані обстріли 20 січня. Зі світлом в країні стало зовсім погано. Тож вперше за 29-річну історію Тижня організатори перенесли дати проведення. Рішення було непросте, бо, як в одному з інтервʼю зізналася співзасновниця UFW Ірина Данілевська, навіть її бойовий дух трохи похитнувся, “були вагання чи зможе українська мода протистояти загальному депресивному стану в країні, чи зможуть всі, хто причетний до проведення UFW, донести свою віру в майбутнє та перемогу”.
Але, як сказав Коротко про генпродюсер UFW Володимир Нечипорук, «все що не робиться - воно на краще» - так всі дизайнери змогли підготувати нову колекцію навіть за умов знеструмлення.
“Дух бажання змінюватися, і завдяки одягу зокрема, залишився”
Корреспондентка Коротко про побувала на fashion-показах UFW, які традиційно проходили в “Мистецькому Арсеналі”.
Для української моди це місце намолене. Сотні й сотні модних показів бачили ці стіни за довгу історію UFW. У довоєнні часи “Мистецький Арсенал” в такі дні нагадував окрему густонаселену планету, яка так і магнітила любителів вишуканого одягу. Нині всього стало менше - і подій, і людей. Але дух мистецтва моди, дух передчуття нового та бажання змінюватися, і завдяки одягу зокрема, залишився.
Для київських модниць “Мистецький Арсенал” в ці дня став в велетенською променадною зоною, на якій вони демонстрували свої розкішні весняні луки. Правда, холод, що застиг в старезних стінах, додав світським левицям відчутного дискомфорту, але вони вперто вистукували по камʼяній підлозі підборами своїх босоніжок, взутих на голі ніжки, - краса вимагає жертв. На кожному кваратному метрі площі кожної хвилини хтось комусь позував на телефон чи камеру. UFW перетворився на велетенську інсталокацію, з якої кожна фешнблогерка/блогер, які себе поважають, мали привітатися зі своїми фоловерами.
Старожили UFW з приводу цього трохи бурчали, що дехто з гостей приходив на події не заради того, щоб дивитися колекції, а щоб зробити фото з подіуму. Але більшість все ж таки розуміла, що кожна колекція в наших умовах - це виклик, який змушений прийняти наші дизайнери.
Так, десь за лаштунками і зовсім тихо дизайнери зізнавалися: “Робили колекцію з останніх сил, а про кошти взагалі не питайте”. І це при тому, що всі ми знаємо, що жодна колекція ніколи не окупається. Тут мова про мистецтво, яке вимагає виходу до людей попри все.
“Замість розкоші - драматичність та чуттєвість”
В цих колекціях було дуже мало натяків на розкіш, а більше візуальної стриманості та драматичності, поєднаної з чуттєвістю, як, наприклад, у дизайнерки Анни Назарян (Nazarelli), чи жіночність, яка зберігає внутрішню архітектуру в передчутті змін, як у Vorozhbyt&Zemskova.
Бренди DOBROVA та Saiman El Sabari досліджували в своїх колекціях моменти, коли зникнення звичної опори чи відчай стали не точкою особистої катастрофи, а відправною точкою для формування нової ідентичності. Красива і сильна колекція бренду PRZHONSKA, який повернувся на UFW після довгої перерви, дала всім зайвий раз можливість осягнути, що мистецтво в будь-якому прояві - це потужний засіб опору і відродження.
Бренд TONiA у пошуках натхнення звернувся до епохи маньєризму - періоду складних форм та витонченого аристократичного стилю. А дизайнер NICK KICHKAR спробував побачити прекрасне у найтемнішому, здавалося б, сценарії життя графа Дракули, надихнувшись фільмом Люка Бессона.
Окремо в списку дизайнерів трималась колекція художниці Анастасії Подерв'янської - доньки культового письменника. Мисткиня, яка давно працює з текстилем і якимось магічним чином перетворює тканину на живу художню поверхню, представила в свою дебютну колекцію одягу в Галереї сучасного українського мистецтва MISTRIKA, де зараз проходить її персональна виставка.
Ви спитаєте, чи звучали під час показів тривоги. На щастя, в цьому сезоні вони майже оминали UFW. А нам про них нагадав показ Дарʼї Чупріной (бренд CHUPRINA) - дизайнерка представила на подіумі оновлену колекцію, яку не змогла показати в минулому сезоні через ракетну атаку на Київ. Тоді показ відбувся вже після відбою і пройшов без глядачів, але поціновувачі бренду CHUPRINA все ж таки змогли побачити легку, сексуальну та чуттєву колекцію через пів року.
“Моїм побратимам, що втратили кінцівки, такий одяг би підійшов”
Війна так чи інакше, але весь час була присутня на UFW. Кожен показ починався з хвилини мовчання в памʼять про тих, хто загинув, боронячи наші життя.
А що думають про проведення показів мод під час війни військові? Ми запитали у офіцера ЗСУ, який завітав на один з показів.
- І тут головне, щоб подібні події не перетворювалися на якусь феєрію - банкет під час чуми, - сказав нам співрозмовник. - А так ніхто не каже, що під час війни людям не можна думати про красивий одяг - життя ж продовжується. І це добре, що українські дизайнери знаходять в собі сили створювати колекції. Питання в тому, звідки вони беруть кошти на таку справу. Бо якщо це кошти державні, то це неприпустимо. Але я так розумію, що колекції створюються на приватні кошти. А ще мене дуже тішить, що дизайнери почали думать про інклюзивність, про одяг з функціями. Я був на показі JULIYA KROS і бачив класні речі, які б підійшли моїм побратимам, що втратили кінцівки і зараз не можуть носити нормальний одяг, тож дякую за це”.
І дійсно, бренд JULIYA KROS представив колекцію, яка, як каже сама дизайнерка, “не про тренд, а про здатність змінюватися, зберігаючи себе”.
В рамках колекції був представлений функціональний одяг для ветеранів з різним рівнем ампутацій. Зокрема одяг демонструвала ветеранка ЗСУ, володарка титулу "Найсильніша людина світу" Христина Саніна, яка у віці 29 років втратила на фронті обидві ноги. Христина вийшла на подіум у супроводі стронгмена Василя Вірастюка.
Адаптивний одяг для ветеранів продемонстрував в своїй колекції і модний бренд SIDLETSKIY, який співпрацює з Центром протезування військових U+SYSTEM. Вихід на подіум пʼяти військових з протезами у ролі моделей став символом сили, гідності та нової культури інклюзивності у сучасній українській моді.
P.S.
Чергова Ukrainian Fashion Week завершилася. Хтось спитає, а навіщо все це взагалі потрібно - 40 колекцій, сотні моделей та гостей?
Якоюсь мірою це все ж таки про тренди, бо своїми показами дизайнери декларують тенденції сезону осінь-зима 2026/2027.
Якоюсь мірою це все ж таки про бізнес, бо, демонструючи з колекції в колекцію ДНК власного бренду, модельєри відшукують тих, хто має схожу філософію сприйняття світу і готовий формувати свій внутрішній стан саме одягом цієї марки.
По-третє, кожна колекція - це мистецтво + позитивні емоції, яких нині не так багато, і це та естетична сила, яка несе в собі код нації.
І мабуть, це - найголовніше.