Американський кінопродюсер Гарві Вайнштейн, засуджений за сексуальні домагання, уперше дав інтерв'ю з в'язниці. Розмову записало видання The Hollywood Reporter на острові-вязниці Райкерс у Нью-Йорку наприкінці січня. Тут 73-річний Вайнштейн перебуває протягом більшої частини останніх шести років ув'язнення.
За цей час він був госпіталізований з низкою захворювань: діабет, операція на серці та рак. Стеноз хребтового каналу змушує його пересуватися в інвалідному візку більшу частину часу. Через свої недуги він перебуває в медичному відділенні в'язниці. З міркувань безпеки він змушений проводити в камері 23 години на добу. Адміністрація в'язниці обмежила інтерв'ю 60 хвилинами.
- Як виглядає ваш типовий день тут?
- Майже увесь цей час я проводжу в камері. Іноді я виходжу в інвалідному візку, щоб просто подихати свіжим повітрям, але це лише пів години. Здебільшого я перебуваю в камері 23 години на добу. У мене немає жодних людських контактів, окрім як з охоронцями.
- Ви не спілкуєтеся з іншими ув'язненими?
- Я просто розмовляю з охоронцями. І з медсестрами. На цьому моє спілкування тут закінчується. У моєму крилі спілкування немає.
- Чому так?
- Бо це острів Райкерс, і це пекло. Коли я був у державній в'язниці, все було інакше. Я вставав вранці, снідав, бачився з друзями, розмовляв з людьми. Ми всі разом дивилися телевізор.
- Чи хтось завдав вам фізичної шкоди?
- Одного разу, коли я чекав, щоб скористатися телефоном, я запитав хлопця переді мною, чи він закінчив. Він зліз і сильно вдарив мене в обличчя. Я впав на підлогу, увесь стікаючи кров’ю. Я був дуже сильно поранений. Копи запитали мене, хто це зробив, я не міг сказати. Не можна бути "щуром". Такий закон джунглів.
- Ви здійснюєте багато телефонних дзвінків?
- Раз на три години я маю приблизно 16-18 хвилин на телефоні. Це мій рятувальний круг. Я щодня розмовляю з трьома своїми дітьми: старшою донькою, якій зараз 30 років, та 12-річною і 15-річною доньками. Двоє інших дітей не розмовляли зі мною шість років. Я також розмовляю зі своїми адвокатами й кількома друзями. Це єдине, що допомагає мені залишатися при здоровому глузді.
- На суді вас постійно фотографували з книжками під пахвою. Як ви їх отримуєте?
- Я замовляю їх на Amazon, а вони надсилають мені FedEx. Іноді кілька разів на день. Я завжди любив читати, але тут більше нічого робити. У Райкерс ви не отримуєте Times, єдина газета тут — це Daily News. Але друг щотижня надсилає мені Sunday Book Review.
- Чи дозволено тут дивитися фільми?
- У кожного з нас є планшет, на якому можна переглянути фільми. Перегляд кожного коштує 4,95 долара. Здебільшого це великі, мейнстрімні хіти, а не артхаусні.
- Чи є люди, які більше не розмовляють з вами, чиє мовчання особливо боляче для вас?
- Близькі друзі. Члени родини. Люди, які завдячують мені всією своєю кар'єрою. Вони всі просто зникли за одну ніч. Я боюся телефонувати людям, бо не хочу, щоб їх притискали за розмову зі мною. Це божевільна культура. Це маккартизм... Але деякі люди все одно ризикують. Звичайно, я не скажу вам, хто вони.
- Ви прожили життя кінематографічних крайнощів — надмірна влада, багатство та слава, а потім - публічне приниження й ганьба. Сидячи тут, я постійно думаю, чи все це було того варте для вас. Чи відмовилися б ви від «Оскара» та визнання, якби могли уникнути цього та жити звичайним життям?
- Це дуже цікаве питання, але якщо подумати над ним — відповідь ствердна. В'язниця — це чудовий спосіб подумати про свій вибір та пріоритети. Усі «Оскари» та великі фільми — я досі дуже пишаюся ними. Але яка від них мені користь зараз? Якби мені довелося зробити це знову, я б із задоволенням пішов на цей обмін. Життя поза увагою, виховання дітей та перебування з родиною — це було б набагато кращим життям.
Падіння голлівудського продюсера сталося після того, як у 2017 році The New York Times та The New Yorker написали історію сексуальних домагань з його боку. Загалом близько 100 жінок публічно звинуватили Вайнштейна. Наступний суд у справі Вайнштейна призначений на 14 квітня.