У фондах Києво-Печерської лаври десятиліттями зберігався артефакт, окутаний тишею та музейним пилом. Пересічному відвідувачу він міг здатися лише давнім сувеніром із пісків Єгипту, але для зоолога Євгенії Яніш та єгиптолога Миколи Тарасенка ця мумія стала ключем до розгадки багатовікової таємниці.
Їхнє дослідження перетворилося на справжній академічний детектив. Ученим вдалося не лише виявити на тілі священної тварини слід від кинджала, прихований жерцями, а й знайти спосіб розрізняти види крокодилів без аналізу ДНК - за ледь помітними деталями будови щелепи.
Про те, як вивчення давньої мумії допомогло дізнатися про нові деталі життя наших предків і чому це важливо для порятунку живої природи сьогодні, журналісту Коротко про розповіла науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена Євгенія Яніш.
Ця мумія в Україні з 1860 року
- Звідки у Києво-Печерській лаврі взялася мумія крокодила? Де вона була знайдена спочатку?
- Про те, що в Лаврі зберігається мумія крокодила, вченим було відомо досить давно, але доступу не було. У 2017 році фонди Національного Києво-Печерського заповідника вперше показали її суспільству, але потім знову сховали (що цілком обґрунтовано, оскільки музейні експонати мають зберігатися у відповідних умовах).
Інформації про походження мумії небагато. Мій співавтор і колега по дослідженню — український єгиптолог, доктор історичних наук Микола Тарасенко виявив, що цю мумію у 1860 році подарував археологічному музею при університеті Святого Володимира (нинішній КНУ ім. Т. Шевченка) його випускник Йосип Шкуратовський. Скоріш за все, він же її і привіз із Єгипту. Був період, коли як незвичні сувеніри звідти масово привозили мумії людей і тварин, а також різні давні предмети. Але де саме була знайдена мумія крокодила, невідомо.
- Чому вона раніше не досліджувалася зоологами?
- Спочатку мумія перебувала у приватній колекції; у ті часи мумії тварин взагалі не надто вивчалися. Пізніше вона потрапила до закритих фондів. В умовах браку фінансування та обмеженої кількості фахівців насамперед досліджують людські останки. Так, мумії тварин на території України до нас взагалі не досліджувалися. При цьому в музеях таких міст, як Київ, Львів, Одеса і Дніпро, до початку повномасштабного вторгнення зберігалися давньоєгипетські мумії крокодилів та інших тварин - це цікаве і «неоране поле» для досліджень.
Можна сказати, що основні дослідження почались, коли з 2020 року стартував міжнародний проєкт - Ukrainian Mummy Project - із вивчення мумій саме на території України. Керівник проєкту від Вільнюського університету - відомий антрополог Даріо Пьомбіно-Маскалі, а з боку України - єгиптолог Микола Тарасенко з Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України.
Крокодилам «допомагали» помирати
- І звідки взявся цей крокодил? Просто вбили тварину й зробили з неї мумію, щоб продати як сувенір?
- Ні, це було ритуальне жертвоприношення. У Стародавньому Єгипті крокодили вважалися священними тваринами, і їх не вбивали. Вони жили при храмах, а коли помирали природною смертю, їх муміфікували. У певний період вважалося необхідним покласти мумію крокодила майже в кожне поховання знатної людини. І ось схоже, що в якийсь момент попит перевищив природну смертність крокодилів, і їм почали «допомагати» померти раніше.
Судячи з усього, це не була загальновідома практика, найімовірніше, про це знало обмежене коло жерців. На сьогодні в інших країнах відомо про дві мумії вбитих крокодилів. Але тим крокодилам проломили голову тупим предметом, а сліди замаскували смолою. І хоча більшість дослідників вважають, що це було саме навмисне вбивство, все ж подібні сліди могли з'явитися і від інших чинників.
Тоді як «наша» мумія крокодила унікальна тим, що нам вдалося знайти слід від рани, залишеної кинджалом. Цим кинджалом було перерізано хребет у шийному відділі крокодила. Мені навіть вдалося реконструювати, як саме його тримали в момент убивства, а також форму та розмір кинджала. Він виявився дуже схожим на загальновідомі кинджали Тутанхамона. Подібними також користувалися жерці. Тож поки всі частини пазлу сходяться в одну картину. А наша знахідка вперше у світі довела, що священний крокодил був навмисно заколотий холодною зброєю для подальшої муміфікації.
У нас хибне уявлення про чисельність нільських крокодилів
- На ваше дослідження пішло цілих 4 роки. Що саме вивчали і чому так довго?
- Самі дослідження тривали менше, але публікація наукової статті за результатами зайняла довгі чотири роки. Цьому "посприяла" і війна, що суттєво ускладнила умови роботи.
Взагалі, з нільським та західноафриканським крокодилами пов'язана ціла детективна історія, що почалася понад 200 років тому. У 1803 році відомий французький зоолог Етьєн Жоффруа Сент-Ілер, який брав участь в експедиції Наполеона до Єгипту, вперше описав західноафриканського крокодила як окремий вид. Він вказував, що добре розрізняє за морфологією (будовою) цей вид і нільського крокодила. Ще Геродот писав, що ці два види добре розрізняє місцеве населення, і вони відрізняються характером: західноафриканський крокодил спокійніший за нільського. Тому на фермах при храмах воліли тримати саме їх.
Але після смерті Сент-Ілера його послідовники вирішили, що він помилявся, і насправді це лише підвид нільського крокодила. Така ситуація зберігалася приблизно до 2018 року. Коли сучасними методами досліджували давньоєгипетські мумії та зробили ДНК-аналіз, з'ясувалося, що частина з них - саме західноафриканський крокодил, і це окремий вид! Через 200 років справедливість було відновлено. Постало питання - навчитися відрізняти їх без аналізу ДНК, над чим зараз працюють науковці в усьому світі.
- У чому суть вашого способу розрізнення видів без ДНК?
- У ході досліджень ми провели морфометрію крокодила, зробили заміри. З'ясували, що особина була відносно молодою. Також ми звернули увагу на форму отвору в нижній щелепі мумії. За нашими спостереженнями, форма цього отвору у «нашої» мумії, а також у низки інших закордонних екземплярів, відрізняється від усіх інших крокодилів, алігаторів і навіть гавіалів. Ми описали та запропонували спосіб, як за цією формою відрізнити західноафриканського крокодила. Тепер потрібно, щоб колеги перевірили цей метод на великій кількості матеріалу.
Нам дуже пощастило, що «наша» мумія була без бинтів і покривів. Інакше довелося б застосовувати тільки неінвазивні методи, а вивчати саму мумію безпосередньо набагато результативніше. Саме завдяки цьому ми знайшли слід від кинджала. Протягом 100 років його ніхто не помічав - отвір був замаскований якоюсь речовиною, скоріш за все, смолою. Виявити цю замасковану рану вдалося лише при прицільному пошуку, спочатку лише у косому світлі. За основним фахом я археозоолог і часто досліджую ритуально вбитих тварин. Я не знала, що давні єгиптяни ніколи не вбивали крокодилів, тому почала шукати, «як убили», - і знайшла.
- І як це відкриття може змінити хід науки?
- Підтвердження того, що давні єгиптяни все ж навмисно вбивали крокодилів, змінює уявлення про традиції та соціальні взаємодії того часу. Це важливо для істориків та єгиптологів.
Якщо наш метод підтвердиться, це дозволить розрізняти два види без ДНК, що заощадить час і гроші. Але це має і серйозний екологічний підтекст. Зараз нільський крокодил не вважається таким, що вимирає, на нього дозволено полювання. Але якщо частина цих крокодилів - насправді західноафриканські, то яка реальна чисельність обох видів? Де межі їхніх ареалів і чи не потребують вони захисту? Саме на ці запитання допоможе відповісти наш метод.