"Мене кинули й поцупили частину грошей": звільнений із полону захисник Маріуполя розлучається з дружиною

Захисник Маріуполя, якого РФ засудила до довічного ув’язнення, повернувся з полону після майже чотирьох років.

facebook.com/Kaniv.college.culture.arts

Український морський піхотинець із Черкащини Мирослав Чорномор, командир розвідувального відділення 36 окремої бригади морської піхоти та оборонець Маріуполя, повернувся з російського полону під час обміну військовополоненими у лютому 2026 року. Військовий провів у неволі майже чотири роки і був одним із чотирьох українців, яких у РФ незаконно засудили до довічного ув’язнення. Про це пише hromadske.

За словами Чорномора, він довгий час не вірив, що його дійсно обміняють, адже знав випадки, коли полонених привозили на обмін, але повертали назад через відсутність у списках. Усвідомлення того, що він нарешті повертається додому, прийшло лише після перетину українського кордону. Після звільнення військовий зіткнувся і з особистими проблемами. 

Мирослав одружився у вересні 2021 року. Востаннє він зустрічався з дружиною 14 лютого 2022 року в Маріуполі. Після двох років полону вони почали переписку, проте з вересня 2024 року листів від неї більше не надходило.

- Я писав і чекав. Лишався на зв'язку до останнього дня. Востаннє привітав із новим 2025 роком — і ніякої відповіді. Коли вже повернувся, вона подзвонила аж на третій день [після обміну]. Я розпочав процес розлучення. Треба просто закрити це питання і думати, як жити далі, - розповів Мирослав. 

Мирослав зазначає, що фізично йому нічого не болить, а після пережитого полону ставлення до багатьох речей змінилося. Водночас виникли фінансові питання, оскільки його дружина протягом певного часу отримувала всі його виплати. Йдеться про суму понад 700 тисяч гривень. Дружина оформила виплати на себе та пів року отримувала повне грошове забезпечення чоловіка - оклад та бойові, приблизно 125 тисяч гривень щомісяця, витрачаючи їх на власний розсуд.

Новий закон, що діє лише рік, передбачає, що половина грошового забезпечення полонених розподіляється між родичами, а інша частина зберігається в підрозділі до повернення військовослужбовця.

- Мене кинули й поцупили частинку грошей. Друзі кажуть: “Борися, вимагай, щоб вона їх тобі повернула”. Але я не хочу витрачати на це свій час, - додав чоловік.

Мирослав Чорномор потрапив у полон у квітні 2022 року під час оборони Маріуполя. До повномасштабного вторгнення він служив у морській піхоті та навчався у сфері національної безпеки. До війська прийшов у 2016 році після строкової служби, згодом підписав контракт і пройшов підготовку як розвідник. До цього чоловік професійно займався хореографією та гастролював із танцювальним колективом за кордоном.

На момент початку повномасштабного вторгнення його підрозділ перебував на позиціях біля Маріуполя. Після інтенсивних боїв та оточення українські військові були змушені відступити на територію заводу імені Ілліча. Через брак боєприпасів та продовольства частина бійців, зокрема і Чорномор, у квітні 2022 року потрапила в російський полон.

Перші півтора року неволі, за словами військового, були найважчими. У слідчому ізоляторі у РФ українських військовополонених регулярно били та катували. Чорномор розповів, що за цей час сильно схуд, а умови утримання були надзвичайно жорстокими. За його словами, під час перебування в ізоляторі двоє його побратимів загинули внаслідок побиття.

Згодом російський суд виніс йому вирок - довічне позбавлення волі. Українського військового звинуватили у нібито наказі вбити цивільних у Маріуполі, хоча, за його словами, доказів у справі не було. Після оголошення вироку Чорномора етапували до колонії особливого режиму "Полярна сова" за полярним колом. Там серед ув’язнених були засуджені за особливо тяжкі злочини, зокрема серійні вбивці та терористи. Військовий провів у цій колонії близько півтора року.

Після повернення в Україну Чорномор проходить реабілітацію. Медики діагностували у нього проблеми з опорно-руховим апаратом, однак загалом стан здоров’я оцінюється як задовільний.

Він розповів, що найближчим часом планує пройти курс лікування, відвідати рідну Лисянку на Черкащині та побачити батьків. У більш віддалених планах - завершити навчання, отримати два військові дипломи та вирішити питання з житлом. Маму він зустрів одразу після обміну, тоді як батько поки що не бачився з сином через службу на Харківському напрямку. За його словами, він ще не був вдома і не обіймав батька, який уже два місяці мобілізований і не має можливості приїхати.