Вже зовсім скоро - 1 березня - на екрани кінотеатрів вийде романтичний фільм-фентезі “Мавка. Справжній міф”, який ми всі дуже очікуємо.
Після неймовірного успіху повнометражного мультфільму "Мавка. Лісова пісня" прийшло розуміння, що ця історія дуже заходить молоді, тому студія FILM.UA взялася за розширення всесвіту Мавки. Так і народилася ідея зняти повнометражний фільм, де класична історія буде розказана сучасною мовою.
Точніше, сюжет фільму не копіює «Лісову пісню» Лесі Українки – це вже зовсім інший міф, який вигадав сценарист Ярослав Вайцешик (“Сторожова застава”, “Конотопська відьма”). Але що точно залишилося в історії, так це те, що містична лісова німфа Мавка покохає людину, звичайного хлопця, а до цього вже додається містика, ревнощі і всілякі пристрасті людські та потойбічні.
Він - студент-біолог Лукʼян (Іван Довженко), який прийшов у ліс разом з іншими студентами в складі наукової експедиції. Вона - дівчина-утоплениця, яка мала б бути холодною і безжальною, але одна випадковість змусила її піти проти власної природи. Ці двоє зустрінуться, покохають одне одного і далі вже будуть разом боротися за своє щастя. Роль Мавки у фільмі грає 20-річна акторка Львівського театру ім. Л. Курбаса Аріна Бочарова. Для неї це дебют в повнометражному кіно, крім того, вона була наймолодшою акторкою на майданчику.
Кореспондентка Коротко про поспілкувалася з Аріною в останній знімальний день фільму “Мавка. Справжній міф”.
Після третіх проб стала підозрювати, що мене таки візьмуть
- Аріно, Мавка - це ваша перша велика роль?
- У кіно у мене досвід був, але так, це перша головна роль у першому моєму повнометражному фільмі.
- Я вас з цим вітаю і хочу запитати, які відчуття від знімального процесу?
- У мене дуже багато емоцій. Навіть можу сказати, що я емоційно перезбуджена, тому що в голові купа думок, купа відчуттів та аналізу зіграних сцен. І я постійно думаю тільки про це. Ну, реально про щось інше якось мені і не хочеться думати, бо я щиро щаслива, що у мене така гарна команда. А це, напевно, найкрутіше в акторському досвіді, тож мені пощастило. І це я кажу взагалі про всі складові - і про своїх партнерів акторів, і про знімальну групу. У фільмі “Мавка” всі були суперкруті.
- Розкажіть, як ви потрапили в цей проєкт. У вас був складний кастинг?
- У мене кастинг проходив у три етапи. І першим етапом були живі проби, які ми робили разом з Іваном Довженком. А ми з ним добре знайомі в житті, навіть можна сказати, що ми - друзі. Тож я була суперрада, що саме він став моїм партнером. Після тих перших проб я якось ніякого результату для себе не очікувала. Та і взагалі я всіми думками була у навчанні, тож для себе після кастингу вирішила: спробувала і ок - для досвіду, а далі хай як буде.
А потім були другі проби, після яких я вже почала трохи замислюватися, що не все просто так. Ну а після третіх проб ми разом з Іваном вийшли геть ошелешені - бо почали підозрювати щось для себе добре. Не знаю, як Іван, але я собі почала реально уявляти, що мене візьмуть на головну роль. І все думала: боже, якщо це станеться, якщо я зіграю Мавку… І це сталося (посміхається).
- Ні, ну ви ж повинні вірити в себе.
- Я вірю. Я завжди знала, що у мене в житті буде все добре, просто не думала, що головна роль трапиться так швидко.
- А звідки ви це знали?
- Не знаю, просто дійсно я в себе вірю і вважаю, що в акторстві мене чекає цікавий шлях. І мене в цій вірі підтримують мої хороші друзі і рідні люди, тож коли я на проби “Мавки” йшла, мене ніхто не зупиняв, всі казали - іди і доведи їм, що ти найкраща. І власне з цією підтримкою я і відчуваю свою цінність і віру в себе.
Емоційні сцени виявились найскладнішими
- Ви дивились анімаційний фільм “Мавка. Лісова пісня”, можливо, якось себе асоціювали з цією героїнею?
- Мультфільм я дивилася, але Мавка в анімації геть інша. Ні, правда, бо є взагалі Мавка в “Лісовій пісні” - вона дуже глибока та чуттєва, але в ній немає чогось такого, що є в моїй Мавці. А в моїй Мавці, у фільмі, немає чогось такого, що є в мультяшній Мавці. При цьому нас всіх щось поєднує. Моя Мавка має свою власну історію, і вона дуже глибока та трагічна. І вона з цим якось намагається жити і ставить дуже багато запитань. А Мавка у мультику у мене все ж таки асоціюється з дитинством, з чимось дуже світлим.
- А ваша Мавка з чим у вас асоціюється?
- Асоціюється зі спектром різних відчуттів, тому що Мавка з Лукʼяном одна, з русалками - зовсім інша. Вона - істота з дуже тонкою душевною організацією, яка відчайдушно бореться за право жити та любити. І для мене весь час було цікаво аналізувати цю внутрішню боротьбу моєї героїні та розуміти, звідки в ній стільки сил, щоб боротися за право просто відчувати.
- А що для вас було найскладнішим у цій ролі?
- Емоційні сцени - бо це мій перший досвід. Я дуже хвилювалася перед такими сценами, де мали бути щирі сльози та переживання. Ні, я можу та вмію все це робити, просто мені інколи було важко себе відпустити. Але згляньтеся, це ж перші мої серйозні знімання. Я перші дні на майданчику дуже хвилювалася, а потім вже зрозуміла, що все добре, що мене команда підтримує. І далі я уже налаштовувалася спокійно, легко та швидко.
Але я б сказала, що фізично найважчими були сцени на озері, де ми знімалися вночі, коли температура води була усього +10 °С. Ну і, звичайно, я від переохолодження захворіла. Але ці сцени на озері настільки красиві й живі, що точно варті моїх трьох днів лікування.
- Що вам цікавіше грати в кіно - героїнь, схожих на себе, чи абсолютно протилежних?
- Цікавіше, звичайно, грати протилежних персонажів. У мене ще не було просто такого досвіду, щоб я грала когось, хто взагалі був би не мною, але я мрію щось таке зіграти. Я навіть Каті Царик (режисерка фільму “Мавка. Справжній міф”. - Авт.) сказала, що моя мрія - це зіграти абсолютно некрасиву якусь мерзенну особистість. Тому що у мене такого ще не було, ну хіба що в театрі одна така роль була на іспиті. А тут я Мавку все ж таки роблю більше своєю. Ну, ми більше схожі, ніж не схожі з нею.
- Ви сказали, що давно знайомі із Іваном Довженком, а я навіть знаю, що ви подруга його дівчини. Тобто ви друзі з однієї компанії, тому хочу запитати: як вам вдавалося грати кохання? Чи вас вчать цьому в інституті?
- Дійсно так. Грати і відчувати кохання - це можна розділити спокійно. Ми, коли граємо кохання, то не те що обманюємо чи вдаємо, ми просто користуємося інструментами, які ми отримали протягом навчання. Нас дійсно вчили, як зіграти сцену, де ти нібито кохаєш людину. І це легко. Реально найлегше, що було на цих зйомках, - це партнерство з Ванею. Тому що я його відчуваю, мені з ним комфортно. І мені здається, що наша лінія пробудована так, як має бути.
Стати зіркою ще не готова
- Всі розуміють, що як тільки фільм “Мавка” вийде в прокат, ви станете зіркою. Ви до цього готові?
- Ви ж розумієте, що ні. Я просто не думаю, наскільки гучним буде цей фільм чи що мені з цього буде. Я поки що думаю, і я впевнена в цьому, що прийду в кінотеатр і буду дивитися тільки на свою гру, ловити всі свої помилки і всі свої успіхи, тобто ті речі, які я зробила правильно як акторка. Але що буде далі, це лише час покаже. І просто я зараз повністю в процесі, і мені комфортно від думки про те, що це все створюється в любові. І мені вже цього достатньо.
- Я спостерігала за вами на знімальному майданчику, ви така зібрана. Ви завжди така?
- Так. Тобто бували зміни, коли я була зовсім розгублена і навіть поплакала трохи. Це все через те, що якось я була не зібрана, якась така розгалужена. Але здебільшого я дійсно дуже зібрана та відповідальна.
- А що вас може вибити з колії?
- Просто перевтома. Ну от я відчула в якусь зміну, що дуже сильно втомилася, але мені було достатньо двох вихідних, щоб все одразу знову пішло як по маслу, як раніше.
- Я знаю, що ви студентка Львівського національного університету ім. Івана Франка, але мені цікаво, хто вас вчить акторству?
- Я зараз навчаюся у Львові і граю в Театрі Курбаса. Мій майстер - це, власне, актор цього театру Андрій Водичев. Але для мене він майстер не тільки у царині майстерності актора, тому що як людина він вчить мене багатьом людським речам. І я йому, напевно, більш за все вдячна в своєму кар'єрному шляху, тому що він мене багатьом речам навчив. І Андрій Володимирович був радий, що я буду зніматися, бо деякі майстри забороняють своїм учням зніматися в кіно. Кажуть, що "знімання у вашому житті зʼявляться лише після випуску, коли ви хоч щось будете мати, з точки зору професії". А мій майстер завжди мене підтримував в зйомках і казав, що мій шлях - це мій шлях, тому я маю робити те, що хочу, що моє серце відчуває.
- Я знаю, що на старті акторської карʼєри дуже важливо зустріти людей, які тебе підтримають і навчать професії. А от під час знімання фільму “Мавка” хто вам більш за все допомагав знаходити ідеальний варіант?
- Катя (Царик. - Авт.) мене дуже підтримувала. Передусім вона мені давала чіткі завдання. Одного разу я не могла швидко знайти стан, який мала зіграти, а це мало бути сильне розчарування, біль, зрада та несправедливість. І Катя помітила мою проблему, відвела мене в бік, і ми трішечки попрацювали - нам вистачило однієї хвилини, щоб вона мені накидала різних образів, і я одразу зрозуміла, що і як грати.
Ну от, наприклад, для однієї зі сцен вона мені дала образ, наче у мене всередині пече дуже сильно, цей вогонь розпалюється все сильніше, і мені від того дуже боляче. І від цього відчуття, від тіла, я вже вийшла на емоції.
Катя насправді все всім дуже чуттєво пояснювала, тому ми всі одразу починали співпереживати і завжди вірили тому, що вона каже. І я от зараз розумію, що успіх фільма якраз в тому, як режисер бачить і відчуває історію. А Катя на 100% цю історію відчула.