Острів Літтл-Сент-Джеймс – один із гряди Віргінських островів США у Карибському морі – хоча і виглядає райським куточком, але туристи навряд чи поспішатимуть туди найближчим часом. Місцеві жителі називають його "Острів оргій" або " Острів Епштейна ". Це дуже погана реклама, але він нещодавно був викуплений. Коротко про – про таємниці маленького острова.
Занедбаний і самотній
Літтл-Сент-Джеймс – приватний острів площею близько 0,291 кв. км, розташований за дві милі від узбережжя Сент-Томаса, серед Віргінських островів США. З 1998 року і до 2019-го він належав фінансисту, мільярдеру та злочинцю Джеффрі Епштейну.
Виглядає острів саме так, як має виглядати карибський рай із рекламного буклету: бірюзова вода, пальми, пагорби, що ведуть до моря, і абсолютна тиша… Колись тут гомоніли туристи, гіди водили острівцем екскурсії, а місцеві непогано заробляли. Тоді на острові вже були головний будинок, гостьові котеджі, овальний басейн, бунгало та будиночок наглядача.
Зараз там майорить самотній прапор США на високому флагштоку, а на причалі, пляжах та на дорогах немає слідів життя. Сьогодні туристи вважають за краще фотографувати острів здалеку, а місцеві досі морщаться, згадуючи, яку репутацію заслужив їхній «карибський рай». До речі, є в нього ще одне прізвисько – « Острів педофілів ». А сам Джеффрі Епштейн, за спогадами острів'ян, називав його «Літтл-Сент-Джефф».
Без сторонніх очей
До Епштейна острів належав венчурному капіталісту Арчу Камміну і був виставлений на продаж за 10,5 млн доларів. Купівля острова 1998-го виглядала цілком легально: компанія LSJ LLC, де Епштейн вважався єдиним власником, заплатила 7,95 млн доларів і отримала острів у приватне володіння.
Літтл-Сент-Джеймс не був покинутим, він навіть рекламувався в буклеті для продажу, а також у березневому номері популярного та солідного журналу House & Garden Magazine за 1996 рік та в The Villa Report журналу Condé Nast.
Дуже швидко цей острів став автономним світом у Карибському морі: було прокладено дороги, висаджено десятки високих пальм, збудовано додаткові вілли, обладнано вертолітний майданчик та причал, а також прокладено підводний силовий та волоконно-оптичний кабель з Сент-Томаса. Так острів отримав стабільну електрику та виділені лінії зв'язку, без генераторів та сторонніх очей. За словами місцевих жителів, навіть влада стикалася з невидимою стіною: поліцейських розвертали біля пристані, нагадуючи, що це приватна територія.
До середини 2000-х на Літтл-Сент-Джеймс працювало приблизно 70 осіб: садівники, покоївки, охорона, технічний персонал. Один із колишніх співробітників згадував у коментарях The Los Angeles Times, що існувало залізне правило, яке одразу озвучували при прийомі на роботу: «Епштейн ніколи не повинен вас бачити».
Зовні та всередині
Джеффрі Епштейн відвідував свій острів приблизно двічі-тричі на місяць, залишаючись там на три-чотири дні, як розповів колишній співробітник, який попросив не називати його імені. Коли господар з'являвся на острові, робітники буквально розбігалися, ховаючись за будівлями. Він ходив без сорочки, в капцях і шортах, під медитативну музику, що лунала навколо головного будинку, альтанок та басейнів.
На острові були жінки – багато жінок, переважно молодих. Вони ходили і лежали скрізь - засмагали, купалися, їздили на квадроциклах і явно раділи життю. А те, що все це вони робили топлес або повністю оголеними, то це їхня особиста справа, та й господар острова був не проти.
Зовні все виглядало більш ніж умиротворююче, тропічний дзен струмував щомиті. А те, що відбувалося в будинках, вже більш ніж докладно висвітлене у викладеному Держдепом США архіві Епштейна, нічого, крім жаху та огиди, викликати не може.
Як розповідали журналістам працівники Епштейна, він прилітав на острів Сент-Томас приватним літаком, а потім пересідав на вертоліт компанії Hyperion Air (в якій він володів часткою) і прибував на Літтл-Сент-Джеймс.
За словами однієї із жертв, яка подала судовий позов проти Епштейна, саме ці вертольоти використовувалися «для перевезення молодих жінок і неповнолітніх дівчаток між Сент-Томасом і Літтл-Сент-Джеймсом». Вантажі та персонал доставляли човном із літерами LSJ на борту, цю деталь у 2020 році підтвердив телеканалу CBS News співробітник порту.
Інші свідки – авіадиспетчери та працівники аеропорту – пізніше розповідали, що бачили Епштейна у компанії дівчаток, які виглядали явно неповнолітніми. Адвокати передбачуваних жертв стверджують, що саме на острові відбувалися найтяжчі злочини.
У судових документах фігурує ім'я Вірджинії Робертс (Джуффре), яка заявляла, що змушена була займатися сексом з принцом Ендрю, зокрема під час оргій на Літтл-Сент-Джеймс. Букінгемський палац це заперечував, адвокати Епштейна називали звинувачення «дискредитованими», але це місце вже назавжди вписалось в цю історію.
«Йому належав цілий острів, – казала одна із заявниць. – Це була не та ситуація, коли дитина чи молода жінка могли просто вирватися та побігти до найближчої поліцейської дільниці».
Дивна будівля у смужку
Особливе місце у міфології острова Літтл-Сент-Джеймс посідає дивна синьо-біла будівля на пагорбі, яку журналісти та місцеві жителі прозвали «храмом». Це кубічна споруда з геометричним візерунком, просторим павільйоном. Колись цю конструкцію вінчав золотий купол, але, за словами островитян, 2017 року його зірвав ураган «Марія».
Офіційно будівля проходила як музичний павільйон. Піаніно-технік, який налаштовував рояль усередині, описував його як «тьмяний, дивний будинок біля води зі статуями, схожими на горгулій».
Прибічники теорій змови впевнені, що це місце для таємних ритуалів чи насильства. Колишній IT-підрядник Епштейна стверджував, що це лише спортзал, щоправда, з величезною фотографією оголеної жінки в рамці.
Взагалі очевидці кажуть, що практично скрізь у резиденції Епштейна та інших будівлях «фотографії жінок без верхнього одягу були всюди – на столі, у спальні, кабінеті».
Також Епштейн мав два офіси з сейфами, куди нікого не пускали, крім хатньої робітниці. "За рівнем секретності було ясно, що там зберігалося щось більше, ніж гроші", - говорив колишній співробітник.
Продано!
Навіть після того, як Епштейн у 2008 році визнав провину у Флориді та був зареєстрований як сексуальний злочинець, місцеві жителі стверджували, що у 2019-му він продовжував привозити неповнолітніх дівчаток на острів. У серпні того ж року, після його смерті, ФБР провело обшук на Літтл-Сент-Джеймс. У 2020 році влада Віргінських островів США зробила фотографії та відеозаписи острова – порожні будівлі, басейни, вертолітний майданчик. Жодної людини. Лише декорації.
У заповіті, підписаному всього за два дні до його смерті, всі активи Епштейна були передані в «Траст 1953», названий на честь року його народження.
У березні 2022 року Літтл-Сент-Джеймс та сусідній Грейт-Сент-Джеймс були виставлені на продаж за 125 млн доларів. Адвокат спадкоємців Епштейна заявив, що гроші, одержані від продажу, будуть використані для врегулювання низки судових позовів. Агентство Bespoke Real Estate, що спільно курирує продаж, заявило, що повна інформація про виставлений на продаж об'єкт була доступна тільки потенційним покупцям.
У 2023 році мільярдер Стівен Декофф, засновник приватної інвестиційної компанії Black Diamond Capital Management, купив Літтл-Сент-Джеймс і сусідній Грейт-Сент-Джеймс за 60 мільйонів доларів - майже вдвічі дешевше за початкову ціну, незважаючи на збудовані там численні вілли, басейни та інше.
"Об'єкти з похмурою історією часто продаються зі значною знижкою", - сухо прокоментувало тоді цю угоду видання Forbes.
Декофф заявив, що ніколи не зустрічався з Епштейном і не бував на островах до угоди. Його план – побудувати п'ятизірковий курорт на 25 номерів. Курорт обіцяли відкрити у 2025 році, але навряд чи відкриють 2026-го або взагалі. Можна знести вілли, зафарбувати смуги на храмі, побудувати басейни та люксові номери, але стерти пам'ять про острів Епштейна буде набагато складніше. Райський краєвид та пекельна репутація тут сплелися назавжди.