Балони, форсунки, редуктори є важливою частиною життя 24-річної Ілони Скоромної з Тернопільщини. Дівчина працює в автомайстерні. Про те, чим там займається, як ставиться до упередженості від чоловіків, а також про те, чому не фарбує нігті - Ілона розповіла Коротко про.
Після уроків - у гараж
«Дитино, ану швиденько поклич тата!» - такі слова Ілона Скоромна часто чує на роботі. Дівчина – автомеханікиня, встановлює газове обладнання на автомобілі та обслуговує його.
- Працюю в автомайстерні вже кілька років, але дотепер чоловіки, які вперше приїздять до нас, дивуються, - сміється Ілона.
І роблять великі очі, коли ця «дитина» вправно діагностує та ремонтує компоненти ГБО (газобалонного обладнання).
- Усьому цьому мене навчив мій тато Василь, з яким ми разом працюємо в автомайстерні, - розповідає Коротко про Ілона. – Розумітися на автівках він учив мене з дитинства. Згодом придбав гараж, переобладнав його під майстерню, вирішив розпочати встановлювати газове обладнання на автівки, бо це мало великий попит. Але виникли проблеми з комп’ютерною програмою. Тато попросив мене допомогти розібратися з комп’ютером, а коли все вдалося, запитав: «Доню, а може, спробуєш попрацювати в майстерні?». Я погодилася.
І тоді майже щодня після школи дев’ятикласниця Ілона поспішала в гараж. Батько самостійно навчав доньку всьому, що знав, про автомобілі. Показував, як правильно підключати ту чи іншу установку, що треба знати, ремонтуючи таку техніку, нагадував про правила безпеки та інше.
- Тато вже впевнений в мені, – говорить дівчина. - Я навіть маю суто своїх клієнтів, які записуються «до Ілони» (сміється. – Авт.). Найчастіше це жінки.
А чоловіки інколи і сьогодні крутять носом, мовляв, не жіноча це робота.
- З такими стереотипами часто стикаюся, але, чесно кажучи, вже не дивуюся, - говорить Ілона. – Хоча, зізнаюся, трохи виснажує те, що постійно треба доводити свою майстерність. Чоловіки особливо прискіпливі тоді, коли жінка виконує роботу, на їхню думку, чоловічу. От, до прикладу, буває таке: я працюю, а власник автівки стоїть за моєю спиною і пильно слідкує за моєю роботою. Тоді мені аж спина горить, руки дерев’яніють. А як ще ненароком впущу якийсь інструмент, то одразу чую смішок: «О, вже впало їй».
Був період, коли Ілона навіть вирішила залишити автомайстерню. Ненадовго, всього на тиждень-другий, щоб спробувати себе у чомусь новому. Якраз вчасно подруга попросила підмінити її на посаді операторки call-центру з доставки суші.
- Перші дні на новій роботі мені сподобалися, бо було цікаво: вивчити меню, правила прийому замовлень, - пригадує дівчина. – Але до кінця тижня зрозуміла, що це надто просто. І засумувала за автівками, майстернею, дротами і редукторами (усміхається. – Авт.). Тому повернулася. І з того часу залишати цю роботу не планую.
Навпаки, має багато планів. Наприклад, цього року запланувала пройти навчання саме з автомобільної електрики, бо ж на наших дорогах стає дедалі більше електромобілів.
Лак на нігтях зникає за два дні
Робота в автомайстерні не з легких. Працюють Скоромні щодня з понеділка до суботи. В майстерню приїздять з самого ранку, а завершують роботу інколи в 16:00, а буває і після 22:00.
Значну частину роботи доводиться виконувати на свіжому повітрі, бо ж мають справу з балонами, наповненими газом. Батько Ілони Василь намагається брати важку фізичну працю на себе, а донька більше працює з комп'ютером і електрикою.
- Мене так тішить результат моєї роботи в майстерні, - усміхається Ілона. - Коли встановила газову установку, заводжу авто, а мотор м’яко гуде, аж шепче…
Про машини Ілона може говорити годинами. Як і про мотоцикли, на яких обожнює ганяти. Зрештою, як і все сімейство Скоромних: в родині три мотоцикла на чотирьох.
Інше захоплення Ілони цілком дівоче. Це - тематичні фотосесії.
- О, я обожнюю фотографуватися, і всі свої образи придумую сама, - захоплено розповідає дівчина. – Макіяж і фотосесія – це моє натхнення. Після дня роботи в гаражі - у спецівці, із зібраним волоссям, в рукавицях, без манікюру (роблю тільки гігієнічний, а будь-яке покриття стирається за день-два) - так хочеться відчути себе жіночною, ніжною. Буває, знайомі навіть дивуються: хвилину тому я порпалася в машині, а тут вже нафарбована поспішаю на фотосесію.
Усі починання та захоплення Ілони підтримують її рідні. Більш того, коли дівчину запитують, чи не планує вона започаткувати власну справу, наприклад, відкрити свою автомайстерню, вона лише знизує плечами.
- Мій тато має більше 20 років досвіду, мені ще вчитися і вчитися у нього, - відповідає. – Нам комфортно працювати разом. Так, як і в кожній сім’ї, бувають непорозуміння, але ми одне за одного горою.
І додає з усмішкою:
- Коли я народилася, тато був дуже засмучений, бо ж чекав на сина. А через 5 років народилася моя сестричка Сніжана (сміється. – Авт.). І ми, буває, йому нагадуємо його смуток з приводу двох доньок, а не синів. На що він завжди відповідає: «Зате найкращі».