Опублікування списків фігурантів найгучнішого секс-скандалу десятиліття справило ефект бомби, що розірвалася, зачепивши президентів, голлівудських зірок та членів королівських родин. Проте за фасадом моральної деградації ховається тонка політична гра. Поки світ затамував подих в очікуванні падіння монархій, політолог Олег Саакян в інтерв’ю Коротко про аналізує приховані механізми цього процесу.
Причина резонансу скандалу – у гучних прізвищах фігурантів
- Чому «справа Епштейна» розрослася до скандалу глобального масштабу? Тільки тому, що вона показала «обліко морале» багатьох представників світової еліти?
- Уся справа в гучності прізвищ, задіяних у цій справі. По-друге, все те, що потрапляє зараз на очі суспільству, з одного боку, є високоморальним, з іншого - важким злочином. І сам рівень нахабства та відчуття безкарності фігурантів справи, безумовно, привертає увагу.
Третє - це те, що навколо цієї справи було дуже багато міфів, багато років приховування інформації, і все це нагнітало пружину суспільних очікувань. Тому вона вийшла в публічний простір, будучи вже очікуваною та «прогрітою». Усе це разом і створило вау-ефект навколо неї.
- А чи може «справа Епштейна» бути якоюсь спецоперацією спецслужб для використання в розвідувальних цілях? Адже вона цілеспрямовано зачепила багатьох політиків у багатьох країнах?
- Думаю, що ні. Я вважаю, що спецслужби різних країн можуть стояти лише за окремими моментами. Ясно, що вони намагалися використовувати цю мережу і впровадити туди своїх людей. Але я не думаю, що ми маємо справу з однією великою спецоперацією з дискредитації світових еліт. Бо, по правді кажучи, ніякої ротації еліт від цього не відбудеться. І це не призведе до якогось ефекту землетрусу, який обнулить усі ці еліти.
- А може подібний компромат бути частиною «тіньової дипломатії» та негласних домовленостей між державами?
- Також ні. Бо природа цього скандалу насамперед внутрішньоамериканська. Частина електорату Трампа є прихильником конспірологічних версій. І навколо Епштейна було достатньо публічних даних для того, щоб усе це обросло не однією такою версією. Що, мовляв, це були не лише сексуальні оргії, а ледь не зустрічі якоїсь масонської ложі чи світового уряду.
Тому Трамп, який прийшов до влади і який обіцяв опублікувати ці плівки, став заручником цього порядку денного. І його швидко «осідлали» демократи і вирішили тиснути на Трампа цим питанням, розраховуючи на те, що він їх не опублікує або опублікує лише частково. І що все це в результаті створить для нього репутаційні ризики.
Але з певного моменту Трамп просто перехопив ініціативу і сказав: "Окей, тоді будемо плавати в цьому басейні лайна всі разом. І якщо ви думаєте, що це вдарить тільки по мені, то це не так". І він запустив контрольований поетапний злив цих даних для того, щоб тепер уже інші представники еліти, які до цього були нібито в білих пальтах, були змушені виправдовуватися і реагувати на це. А сам Трамп від початку не був у білому пальті, тому для нього репутаційні ризики особливо не змінилися.
Прямої провини Трампа немає, інакше ці плівки не публікувалися б взагалі
- Як "справа Епштейна" вплине на позиції Трампа, адже у файлах він згадується десятки тисяч разів? Чи може справа дійти до імпічменту?
- Я думаю, що якби там були прямі докази безпосереднього злочину Трампа, що він був учасником усіх цих процесів, то це б вплинуло. А оскільки їх немає, то він завжди може сказати: «Я був у сусідній кімнаті і не знав про все це». Крім того, якби були прямі докази провини Трампа, то ці плівки не публікувалися б взагалі.
Ясно, що такий довгий період паузи в публікації файлів Епштейна був обраний для того, щоб максимально проаналізувати дані на предмет репутаційних ризиків для самого Трампа. Тому те, що вони публікуються, показує, що загрози для нього немає, на відміну від інших представників політичної еліти США.
- Чи може "справа Епштейна" бути використана як інструмент політичного тиску на еліти різних країн?
- Не думаю, бо ті фігуранти, хто реально має дуже ризиковані репутаційні епізоди, швидше за все, самі підуть у відставку. Тому я не думаю, що це стане ефективним інструментом для шантажу представників еліт інших країн.
- Наскільки подібні скандали реально можуть впливати на ухвалення зовнішньополітичних рішень?
- Я думаю, що на зовнішньополітичні рішення він мало впливає, хоча багато хто може побачити зараз в активності Трампа намагання перебити цей скандал. Тому не думаю, що це якось вплине на зовнішню політику США. До речі, з приводу шантажу я думаю, що куди страшніша ситуація була б, якби ці дані не були опубліковані. Ми можемо собі лише уявити, як можна було ці дані використовувати для шантажу закордонних політиків.
Це буде довгограюча тема, що локально виникатиме у різних країнах
- Публікація нових імен зі "справи Епштейна" може призвести до політичних криз в інших країнах?
- Загалом ні, але під різні вибори, я думаю, ця тема буде використовуватися внутрішніми силами для протистояння між собою. Але, знову ж таки, я думаю, що вау-ефект уже досягнутий, і більшого резонансу від цієї справи вже не буде.
- А як участь принца Ендрю у скандалі навколо Епштейна позначилася на репутації британської монархії?
- Британська корона і не таке переживала. І вони заздалегідь відсторонилися і дистанціювалися від принца Ендрю. Очевидно, що британська розвідка вже мала певне розуміння того, чого варто очікувати в цій справі. І я впевнений, що антикризове реагування було відпрацьоване наперед.
- Як ця справа може відобразитися загалом на світовій геополітиці?
- Вона відобразиться, але в довготривалому вимірі. Усі очікують, що це зараз в один момент запустить ефект доміно, і все повалиться, створючи ефект ядерної бомби для світової політики. А я не поділяю ці думки. Я думаю, що це буде довгограюча тема, яка постійно мусуватиметься і локально виникатиме в різних країнах. Тобто цей скандал кардинальним чином вплине на світову політику, але цей вплив розтягнеться в часі.
- Виходить, що, як казали ще в СРСР, Західний світ справді загниває? Президенти, політики, зірки виявилися причетними до цієї справи.
- Будемо відвертими: ця справа зачепила малий відсоток світових еліт. Просто в ній опинилися гучні прізвища. До речі, тут є окрема цікавинка: єдине прізвище з усіх цих демонізованих осіб, яке там не зустрічається, - це прізвище Сороса. А в Росії ж кажуть: «ось він - загниваючий Захід і соросята». Так от Сорос - єдиний, кого там немає. Тому мова про загниваючий Захід - це дійсно породження радянської та російської заздрості, бо кожному з представників російської еліти хотілося б хоч трішки «позагнивати», як Захід.