В Абу-Дабі завершився черговий раунд переговорів між делегаціями України, США та РФ. Попри відсутність консенсусу з територіальних питань, сторони заявили про прогрес в обговоренні військового блоку, включаючи можливе розведення сил та моніторинг припинення вогню.
Військова підгрупа переговорників вирішила до наступної зустрічі (попередньо запланованої на 1 лютого знову в Абу-Дабі) підготувати нові пропозиції сторін. Журналіст Коротко про дізнавався у військового експерта Олександра Коваленка про доцільність таких зустрічей та про те, який варіант влаштував би Україну.
Спочатку потрібно обговорювати питання припинення вогню, а не розведення сил
- У військовій підгрупі переговорів обговорювалися питання розведення сил від лінії зіткнення. Чи потрібне воно зараз?
- Розведення сил є неприпустимим і несвоєчасним, оскільки Росія не буде його дотримуватися. Це так само неприйнятно, як і питання виведення українських військових з території Донецької області, підконтрольної на сьогодні Силам оборони України. Це неприпустимі варіанти, тому що Росія взагалі не має наміру припиняти війну, у неї немає планів щодо довгострокового перемир'я та миру. Хіба що вона може піти на тимчасову імітацію припинення активних бойових дій для накопичення сил і засобів, щоб розпочати новий етап повномасштабного наступу, скориставшись умовами, що виникли внаслідок цих домовленостей.
Тому я не вважаю це допустимим пунктом для обговорення. Росія не буде його дотримуватися. Чому тоді повинні дотримуватися ми? У якийсь момент ми просто залишимося відразу без кількох тисяч квадратних кілометрів своєї території.
- Але теоретично питання розведення сил все ж таки має передувати мирним переговорам?
- Спочатку треба обговорювати не розведення сил, а питання припинення вогню. Тобто спочатку - досягнення довготривалого припинення вогню, і якщо обидві сторони дотримуються цих вимог, тоді через певний період порушуються питання за іншими пунктами. А не як зараз, коли віз ставлять попереду коня.
Тому цей формат переговорів є некоректним за багатьма категоріями. Спочатку обговорюються не головні питання, що мають стати передумовою для розведення сил, а саме розведення.
Це все одно що обговорювати вибори під час війни. Дуже нагадує Мінські домовленості, коли першим пунктом було саме припинення вогню, а Росія постійно наполягала на проведенні виборів в ОРДЛО - тобто на тому, що йшло п'ятим чи шостим пунктом. Тут ми бачимо дуже схожу ситуацію.
Партнери не відправлять своїх представників для моніторингу на лінію зіткнення
- На переговорах в Абу-Дабі також ішлося про моніторинг припинення вогню. Чи потрібен він і як його проводити?
- В принципі, коли ми говоримо про будь-які мирні ініціативи, моніторинг третьої сторони має бути присутнім. Його можна здійснювати як дистанційно, так і безпосередньо на місцях. Я сумніваюся, що наші партнери погодяться на присутність своїх представників прямо на лінії зіткнення, але дистанційний моніторинг цілком імовірний. Це частина переговорного процесу, але явно не найголовніше на першому етапі.
- Також обговорювалося питання створення Центру з контролю та координації питань припинення вогню. Чи справді потрібен такий орган?
- Потрібен, якщо виникне компроміс. Такий центр необхідний, щоб фіксувати і домовленості, і їхні порушення. Як контролюючий орган він має існувати.
- Які країни мають туди увійти?
- Думаю, країни Європи: Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Польща та США. Безумовно, має бути Україна і, на жаль, представники Росії, оскільки ми говоримо про інструмент контролю зобов'язань. Якщо РФ порушуватиме зобов'язання, претензії мають висловлюватися безпосередньо її представникам.
Миротворчий контингент навіть із нейтральних країн - нереальний
- Обговорювалася тема розміщення на Донбасі миротворців із нейтральних країн (оскільки Росія категорично проти країн НАТО).
- Тут важливо розуміти, що мається на увазі під «нейтральними країнами». Китай, Білорусь чи Куба - це нейтральні країни чи ні? Думаю, цей термін не працюватиме. До того ж навряд чи нейтральні країни візьмуть на себе серйозні зобов'язання щодо проведення якісної місії. Це звучить як імітація процесу, а не як ефективне рішення.
- Який тоді сенс у переговорах щодо військового блоку, якщо вони не вирішують ключові питання?
- Щоб показати готовність України до миру при розумінні того, що до цього не готова Росія. Це демонстрація того, що переговори на такому високому рівні зриває саме Москва. Треба дивитися на речі реалістично: Росія не готова до миру і продовжуватиме воювати. Тому у 2026 році ці переговори ні до чого не призведуть.
Наше основне завдання - продемонструвати, що ми йдемо дипломатичним шляхом. Тобто мета - не стільки сам мир, скільки демонстрація неготовності РФ до нього та необхідність впливати на агресора силовими методами.
- Це якось вплине на Трампа? Чи вдасться його переконати, що саме Росія не готова до миру?
- Трамп- досить непередбачувана людина, але і його можуть розлютити дії Путіна. І він дійсно може перейти від толерантної дипломатії щодо російського диктатора до саме силової.