Рік, що минув, увійде в історію не лише через війну, кризу й виклики. Він запам’ятається конкретними іменами — тими, хто діяв тоді, коли система хиталася, а держава трималася на відповідальності окремих людей. Як пише видання «Інформатор» серед імен, які стали визначальними у спорті, економіці, волонтерстві та культурі, особливе місце посідають Григорій Козловський та Олександр Свіщов — два приклади сучасного українського меценатства, яке працює не на імідж, а на результат.
Григорій Козловський: футбол, який став елементом національної стійкості
Одна з ключових фігур року — засновник ФК та Академії «Рух» Григорій Козловський. Його діяльність вийшла далеко за межі спорту.
Григорій Козловський — український бізнесмен, меценат, волонтер, засновник та ідейний натхненник ФК і Академії «Рух» Львів. Його головний проєкт давно переріс рамки футбольного клубу й став національним соціально-спортивним явищем.
У 2025 році «Рух» остаточно закріпився як унікальна для України модель футбольної екосистеми. Григорій Козловський зробив ставку на молодь, системну робота з дітьми, включно з переселенцями, сучасну інфраструктуру та довгострокове бачення розвитку українського футболу.
За останні роки Григорій Козловський створив унікальну для України футбольну Академію, яка:
- працює 24/7;
- навчає понад 250 дітей з усієї України — від Львова й Луцька до Херсона, Маріуполя та Миколаєва;
- прийняла сотні дітей-переселенців після початку повномасштабної війни.
Паралельно Григорій Петрович Козловський став одним із найбільш послідовних меценатів ЗСУ — десятки мільйонів гривень допомоги, техніка, дрони, підтримка артилерійських підрозділів і реабілітаційних програм для військових.
Григорій Козловський поєднав спорт, соціальну відповідальність та реальну підтримку армії. Своїми справами він довів, що футбол перестає бути розвагою і стає інструментом майбутнього.
Олександр Свіщов: системний меценат нового типу
Ще одна визначальна постать року — Олександр Свіщов, бізнесмен, президент Федерації водного поло України, інвестор і меценат.
Упродовж року Олександр Юрійович Свіщов поєднав кілька ключових напрямів:
- розвиток спорту (водне поло, теніс, дитячі школи та спортивні комплекси);
- інвестиції в економіку й виробництво, що створюють робочі місця та податкові надходження;
- підтримку культури, історичних і музейних проєктів;
- системну допомогу українським військовим, за що отримав відзнаки від бойових бригад ЗСУ.
Олександр Свіщов відзначився інституційним підходом до меценатства, де спорт, культура й економіка не існують окремо, а підсилюють одне одного. Він став прикладом того, як приватна ініціатива може працювати на державу стратегічно, а не ситуативно.
Інші імена гучних справ року:
- Рінат Ахметов — масштабні гуманітарні програми, підземні госпіталі, підтримка енергетики та ЗСУ;
- Кирило Буданов — резонансні операції української розвідки та інформаційна протидія ворогу;
- Василь Малюк — спецоперації, що змінили уявлення про безпеку російського тилу;
- Борис Тодуров — медицина без паузи, розвиток трансплантології в умовах війни;
- Олександр Усик — спортивні перемоги як інструмент міжнародної підтримки України;
- Вікторія Амеліна — посмертне світове визнання і культура як свідчення війни;
- Артем Пивоваров — масова культура, що працює з ідентичністю та стійкістю суспільства.
Українську реальність формують конкретні люди та їхні дії
Топ гучних справ року показав головне: українську реальність формують не абстрактні інституції й не гучні гасла, а конкретні люди та їхні дії.
Досягнення Григорія Козловського й Олександра Свіщова стали показовими — обидва довели, що спорт і меценатство можуть бути елементами національної безпеки, соціальної стабільності та довгострокового розвитку.
Гучні справи цього року — це не лише резонанс, а й фундамент. Саме з таких досягнень, рішень і відповідальності складається країна, яка вистояла і продовжує боротися за своє майбутнє.