Написав три книги, побував у Карпатах, катається на переобладнаному мотоциклі свого діда, працює радником міського голови Чортківської міської ради. І усе це - маючи на 85% паралізоване тіло.
Історія громадського діяча Івана Космини, який веде таку активну діяльність, попри серйозні виклики долі, зворушує і надихає. Про фатальний стрибок у воду, боротьбу за право бути почутим, а ще про те, хто повернув Іванові жагу до життя – у матеріалі Коротко про.
Перевіряє пандуси і пониження тротуарів
Нещодавно громадський діяч і радник голови Чорткова з питань безбар’єрності Іван Космина став героєм відвертої та нестандартної фотосесії фотографа Назара Гуменюка. Десятки світлин показують звичайний день людини з інвалідністю. На знімках Космина приймає душ, чистить зуби, одягається. Але не самостійно, а з допомогою мами Галини Іванівни. Такі буденні для багатьох дії як, наприклад, причесатися чи одягнути сорочку, для людини, в якої паралізовано 85% тіла, – за гранню можливого.
- Ця фотосесія не про героїзм і не для того, аби викликати жалість, - каже головний герой фотографій. – Це реальність без прикрас. Це про бажання жити і працювати, щоб залишити після себе щось хороше у цьому світі.
На власному прикладі Іван Космина доводить: навіть пересуваючись на кріслі колісному, можна працювати, приносити користь власній державі, мандрувати, зустрічатися з друзями, знімати відео, писати книги.
Більше року Космина працює радником міського голови Чорткова з питань безбар’єрності. І результати вже помітні. У рейтингу громад України щодо впровадження безбар’єрності Чортківська громада посіла третє місце серед територіальних громад із населенням від 10 до 100 тисяч осіб.
У самому ж містечку облаштовують правильні пандуси, які перевіряє Іван Космина на власному кріслі колісному. Також роблять пониження на тротуарах (за минулий рік - 105), збільшують кількість автобусів, в яких можуть їздити люди на кріслах колісних та батьки з дитячими візочками. А ще влада намагається усунути жовті тактильні смуги, які зазвичай є імітацією безбар’єрності.
- Роботи в цьому напрямку ще багато, не все одразу, - каже Іван Космина. – Чортківська міська влада хоче, щоб люди з інвалідністю були почутими, були залучені до активного життя. Люди з інвалідністю можуть працювати, сплачувати податки, і це важливо як самій людині, її родичам, так і державі.
Понад 15 років у кріслі колісному
Вже понад 15 років Космина у кріслі колісному через нещасний випадок. До 22 років був здоровим активним юнаком: вчився, здобув фах вчителя фізкультури, працював спочатку водолазом, згодом - на будівництві. Одного літнього дня в обідню перерву вирішив скупатися в найближчому ставку. Пірнув униз головою і вдарився у підводний виступ між ямами. В одну мить відмовили руки й ноги. Виявилося, в Івана зламана шия. А далі - лікарняні палати, операції, невтішні прогнози лікарів.
Після лікарні повернувся додому у рідне село Вільхівчик (Тернопільська обл.), де не було ні пандусів, ні понижень тротуарів - нічого для людей з інвалідністю. Навіть власна домівка була неприступною. Додалася хіба мізерна пенсія по інвалідності. Юнак вимушено сидів у чотирьох стінах. Так, поруч була мама, щодня його навідували друзі, але депресія накривала Івана дедалі сильніше.
- Як вам вдалося вибратися з тієї емоційної прірви?
- Тут можна було б говорити про силу духу і все таке, але це була б відверта брехня, - усміхається Іван Космина. – В той час я та моя мама переживали дуже важкі моменти в житті. Але в 2011 році в Тернопільській лікарні я зустрів людину, яка повернула мені жагу до життя. Тоді вона була студенткою-медиком, а її ім’я асоціюється з іменем перемоги. Часто приходила до мене, навідувала, ми багато розмовляли. А ще ця дівчина щиро підтримувала мою маму. Разом вони молилися за мене. Я вважаю, що Бог нам допомагає через інших людей. І вже від нас залежить, чи приймати цю допомогу. Такою людиною для мене стала ця дівчина. Вона відіграла величезну роль в моєму творенні як особистості.
- Ця дівчина зараз біля вас?
- Вона давно виїхала за кордон, - відповідає.
Зауважую, з якою теплотою в голосі Іван розповідає про свою подругу.
- Очевидно, ви були закохані.
- Та чому був… - посміхається чоловік.
Підтримка мами
А жінка, яка завжди поруч з Іваном, – це його мама Галина Іванівна. Вона підтримувала його у співпраці з благодійними фондами, у роботі помічником депутата ВР, депутатом Гусятинської ОТГ, у боротьбі з владою за доступність для людей з інвалідністю Гусятинської лікарні, селищної ради, стадіону, тротуарів.
Коли Космині запропонували посаду радника міського голови Чорткова з питань безбар’єрності, вирішальне слово було саме за мамою. Галина Іванівна підтримала сина і погодилася переїхати з рідного села Вільхівчик до Чорткова.
- У Чорткові мешкаємо у будинку, де все облаштовано для людей на кріслах колісних, - пояснює Іван Космина. – Тут проживає 4 родини. У нас є своя кімната, а кухня, душова та вбиральня одні на всіх. Умови досить комфортні.
Біля Івана завжди багато товаришів, знайомих, колег. Саме вони допомогли чоловіку переробити 45-річний мотоцикл МТ-10, який належав дідові Івана - Ярославу Космині. Проєкт тривав два роки, долучилися майстри з усієї України. У жовтні 2023 року Іван Космина на оновленому мотоциклі, при підтримці друзів, виїхав на полонину Стеришора у карпатських горах.
Чоловік так захопився мотоциклами, що тепер має 8 старезних, які мали стати металобрухтом. Хоче їх відремонтувати і зробити мінімузей техніки, якої вже немає на українських дорогах. Також бере участь у байкерських злетах і навіть організував закриття мотосезону в Чорткові.
- А ще я написав три книги, самостійно - говорить Космина. – Руки в мене працюють на 15%, пишу фалангою мізинця і досить швидко.
- Як ви все це встигаєте? – дивуюся.
- Я просто хочу жити це життя, - усміхається Іван. - І я вірю, що люди з інвалідністю теж житимуть повноцінно, та прикладаю максимум зусиль до цього. Може, хтось побачить такого Івана і подумає: «Якщо він може, то чому я не можу?!». Якщо моя історія допоможе хоча б одній людині, значить, я живу недаремно.