Верховна Рада ухвалила новий закон - про наставництво. Він присвячений дітям та молодим людям, які опинилися в скрутних життєвих обставинах і гостро потребують підтримки з боку сильнішої і мудрішої людини. Яка роль наставника, хто на нього може розраховувати і хто стати - в огляді сайту Коротко про.
Вчити відрізняти добро від зла
Інституція наставництва для України не нова. Така форма соціальної підтримки у 2016 році була вписана в Закон «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Відмінність нинішнього закону в тому, що він розширює коло осіб, які отримають доступ до наставництва, і ретельніше регулює його засади.
Наставництво може бути індивідуальним або корпоративним. Воно розглядається як соціальна послуга і визначається як «добровільна діяльність фізичних осіб, суб’єктів господарювання, громадських об’єднань, благодійних організацій, спрямована на розвиток особистісного потенціалу особи, щодо якої може здійснюватися наставництво, з урахуванням її індивідуальних потреб і особливостей, яка здійснюється на регулярній та безоплатній основі».
Простіше кажучи, у дитини, яка потребує підтримки, з’являється старший друг або коло друзів, які допомагають їй вчитися, відрізняти добро від зла, розвиватися духовно і фізично, розкривати свої таланти, будувати правильні плани на майбутнє, обирати професійний шлях. І все це - під контролем державних соціальних служб.
У пояснювальній записці ініціатори закону наголосили, що очікуваним наслідком його прийняття є соціальна інтеграція вразливих осіб, зниження рівня девіантної поведінки і маргіналізації, зменшення соціального сирітства і навантаження на державу щодо витрат на соціальне утримання, реінтеграцію та соціальну адаптацію.
Хто може отримати наставника
Як розповіла заступниця голови Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, в остаточній редакції законопроєкту отримувачами послуги прописані діти, яким вже виповнилося 10 років і при цьому вони:
- діти-сироти,
- позбавлені батьківського піклування,
- мають батьків, але перебувають у закладах різного типу,
- перебувають у складних життєвих обставинах,
- постраждали внаслідок воєнних дій,
- були депортовані.
Наставництво передбачене і для двох категорій дорослих. Це можуть бути:
- випускники інтернатних закладів віком до 23 років,
- одинока мама або тато, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Довідка з наркодиспансеру та спеціальні курси
Основні вимоги для потенційного наставника - громадянство України, вік, не молодший за 21 рік, відсутність судимості, психічних розладів та шкідливих залежностей. Три останні позиції, зрозуміло, треба буде підтверджувати довідками.
Щоб стати кандидатом до друзів дитини, належить подати заяву і пакет документів до організації наставництва. Це може бути центр надання соціальних послуг, служба у справах дітей або уповноважена державою громадська організація. Рішення ухвалюється протягом 30 днів. Якщо воно позитивне, претендента на наставництво скеровують на спеціальні курси, по закінченні яких має бути висновок про придатність.
Як відбуватиметься знайомство з дитиною, в законі не прописано, але Кабінет міністрів уповноважений розробити підзаконні акти, де буде більше деталізації.
Із суттєвих моментів відомо, що свої зобов’язання наставник має скріпити договором з дитиною, відповідальними за дитину особами або її батьками. Розірвати договір можна як за спільною згодою, так і за бажанням однієї зі сторін.
Законом також передбачено, що один наставник може опікуватися двома і більше особами, якщо матиме для цього час і сили, щоб забезпечити кожній дитині однаково уваги та індивідуального підходу.
- Маю багато тривог і багато засторог щодо запровадження цього закону, - прокоментувала експертка з прав дитини Людмила Волинець. - По-перше, він складний у застосуванні, а по-друге, занадто часто Нацсоцслужба вважає, що закон має працювати сам по собі, без її наполегливого супроводу. А так не буває, так працюють лише закони про виплати. Закони про соціальні практики, послуги і добровільні види діяльності в інтересах дітей запроваджувати важко. Якщо і цього разу Нацсоцслужба передоручить організацію наставництва комусь іншому, а собі залишить лише задушливий контроль, перспективи не дуже обнадійливі. Та все ж будемо сподіватися на ефективність.
Основні завдання наставництва:
- сприяння особистісному розвитку та самореалізації;
- сприяння розвитку професійних навичок;
- підтримка в освітньому процесі, розвитку навичок самоосвіти та у професійній орієнтації;
- сприяння формуванню ключових життєвих компетентностей;
- сприяння формуванню відповідальності та здатності до самостійного життя;
- сприяння професійному становленню, працевлаштуванню чи підприємницькій діяльності;
- сприяння попередженню ризикованої поведінки;
- сприяння розвитку безпечного та здорового способу життя;
- сприяння розвитку батьківських компетенцій;
- сприяння соціальній адаптації та інтеграції в суспільство.