З 10 грудня в Австралії набув чинності новий закон: дітям до 16 років заборонено мати акаунт у соціальних мережах (тобто розміщувати інформацію та коментувати). Як заявляє влада, вони пішли на такий крок, бажаючи захистити підлітків від ментального навантаження, цифрових маніпуляцій та наростаючої ігрової залежності.
Оскільки Австралія - перша країна у світі, яка зважилася на таке масштабне обмеження, заборона викликала масштабну дискусію. Психологи, вчителі, батьки та й просто цікаві почали обговорювати, чим рішення австралійської влади може обернутися для суспільства, батьків і самих дітей, а також, звісно, розглядається питання, чи можливо повторити такий крок в інших країнах.
Своїми думками про те, наскільки гарна ідея забороняти дітям соцмережі, з Коротко про поділилася психолог, арттерапевт і спеціаліст міжнародної благодійної організації SOS Children's Villages Ольга Голубицька.
Через соцмережі діти фактично втрачають дитинство
- Ольго, з 10 грудня в Австралії заборонили соцмережі для підлітків. Мабуть, у цьому рішенні є свої плюси та мінуси. А що про це думають психологи?
- Якщо ми візьмемо весь обсяг шкоди, яку завдають соціальні мережі, та бонуси, які вони приносять, то гадаю, перевага буде за забороною. Справа в тому, що діти до 12, 13, 14 років дуже вразливі, їхнє критичне мислення не таке, як у дорослих. Вони інакше споживають інформацію, вони дуже відкриті до деструктивного впливу, а наслідки, які викликає такий вплив у всьому світі, потім дуже важко виправити. Шкода, яку завдають соціальні мережі дітям, особливо TikTok та Instagram, досить серйозна.
Треба розуміти, що заборона соцмереж – це не історія про те, що Австралія забороняє дітям спілкуватися. Вона мотивує до живої взаємодії, гуртків, контактів. Їм не забороняють розмовляти телефоном. Тобто соціальний контакт залишається, але тепер деструктивного впливу поменшає. Тому, вважаю, рішення австралійської влади принесе більше користі, ніж шкоди.
Сказати, що є ідеальне вирішення цієї проблеми, не можна: так, дітям потрібно спілкуватися, але через соцмережі вони втратили навичку живого спілкування.
- Ви кажете, що наслідки вже можна побачити у всьому світі. Що ви маєте на увазі?
– Я можу розповісти про наслідки, які бачу у наших підлітків, а також про те, що читала у світових новинах.
Є не тільки те, що ми бачимо, як люди, чи можемо прогнозувати, як психологи, є конкретні дані, які наводять різні організації. Наприклад, є скандал із компанією Metа. Вони проводили дослідження про шкоду соціальних мереж, а коли зрозуміли, якими будуть результати, припинили дослідження. На них подали до суду. Наразі йде розгляд з виявленими даними, особливо про шкоду соцмереж для підлітків, про те, як алгоритми підкидають їм шкідливий контент.
Можу заявити з власного досвіду: я 15 років працюю з дітьми та дорослими, і спостерігаю, як змінюється реальність дітей та підлітків, як вони спілкуються, які проблеми мають. Через пандемію та повномасштабне вторгнення діти менше контактують наживо і втрачають прагнення до цього, вони стають залежними.
- Але на тому ж YouTube багато та корисної інформації. До речі, він в Австралії, як я зрозуміла, під заборону не потрапив.
- Так, здавалося б, YouTube – досить корисна платформа. Але зараз я чую від багатьох дітей 10-12 років, що вони дивляться російських блогерів, і це неможливо зупинити. Вони проводять весь вільний час у мережі, вони не мають мотивації йти спілкуватися з іншими підлітками, досліджувати себе, вивчати світ, розвиватися. Вони мають лише реакції на відео, ігри, соцмережі.
Вони дуже сфокусовані на тому, який образ транслювати, як презентувати себе в Instagram і TikTok, як наслідувати YouTube-блогерів. Фактично вони втрачають дитинство, втрачають здатність вибудовувати фундамент своєї психіки, формують основу для залежної та агресивної поведінки, тому що не формують необхідних для життя навичок. Коли вони виходять у реальний світ, він викликає роздратування, образу, невдоволення.
- Але ж заборона може призвести до бунту, проблем з батьками, хто знає, може, навіть до втечі з дому.
- Що стосується втечі з дому - адже це не батьки забороняють соцмережі, це масштабна заборона, інша категорія ситуації: діти втратять доступ до соцмереж не з вини батьків. Чи викличе це бунт? Так, викличе. У багатьох сформувалася залежність, фактично йтиметься про “ломку”, коли не вистачає звичного впливу.
Але якщо Австралії вдасться грамотно все організувати - хороша комунікація з суспільством, пропозиції, чим можна зайнятися замість соцмереж, чітке пояснення причин свого рішення, оприлюднення даних досліджень, на які вони спираються, правильна взаємодія з батьками, - тоді суспільство зможе це пережити. Хоча без бунтів, опору та різних складних ситуацій не обійдеться: людям набагато легше піти у соцмережі, ніж будувати живу комунікацію.
Діти йдуть з дому в тих сім'ях, де немає контакту, де порушено комунікацію між батьками та дітьми, де батьки не пояснюють позицію суспільства, не встановлюють зв'язку.
Підуть ті діти, які й так живуть на самоті. Буде дуже тяжко, якщо австралійська система не запропонує альтернативи, тоді це може стати проблемою. Діти втратять зв'язок з тими, хто в них онлайн, але не знатимуть, куди піти і з ким спілкуватись наживо.
При заборонах важливо пропонувати альтернативу
- Навіть дорослим було б складно, якби запровадили таку заборону для них.
- У дорослих теж є залежності та втрата навичок спілкування, що вже говорити про дітей із незрілим мозком. Лімбічна система, відповідальна за регулювання емоцій, у них ще не сформована. У дітей та підлітків немає стоп-сигналів, які є у дорослих, не розвинена зона контролю, вони фізично не можуть зупинитися, потрапляючи під вплив соцмереж. Це не лише емоційний вплив, в організмі відбуваються інші процеси.
Адже соцмережі - головний інструмент тих, хто займається торгівлею людьми, торгівлею дітьми, робить сексуальне насильство. Атаки російських спецслужбх на наших дітей також відбуваються через соцмережі. Тому це справді дуже специфічна сфера.
- Чи є розумні способи обмежити соцмережі, наприклад, у нас, щоб дитина не сиділа там цілими днями, але при цьому мала спілкування?
– Це дуже непросте завдання для всього світу, немає ідеальної стратегії контролю дітей. Ймовірно, Австралія дійшла до радикального кроку, спочатку вони намагалися використати батьківський контроль та інші заходи.
Що може бути профілактикою небезпек, які можуть нести у собі соцмережі? Це створення контакту батьків з дітьми вдома, навчання батьків, організація часу без телефона, сімейне спілкування без гаджетів. Дуже часто увечері вся сім'я сидить ражзом, але кожен – у своєму телефоні, контакту немає. Тоді діти йдуть до соцмереж та комп'ютера, які стають для них об'єктами довіри, майже як живі істоти. Діти починають ставитися до гаджета як до людини, відчувають до нього емоції, тому що немає участі дорослого, який поділився б з ними почуттями.
Підлітки та діти, які розповідали мені про залежність від YouTube-блогерів, казали, що дивляться їх, бо блогери викликають у них емоцію довіри. Вони відчувають, ніби з кимось спілкуються, присутні у житті іншої людини. Фактично вони говорять про відсутність контакту з безпечним дорослим.
Соцмережі тимчасово закривають цю порожнечу, але наслідки потім виправити дуже складно. Перемогти дитячу залежність тяжко: мозок ще нестабільний, мало опор. Це тривала та складна робота з реабілітації та формування нових навичок спілкування.
- Але ж може бути так, що соцмережі заборонили, дитини там більше не буде, але вона піде в ігри чи компенсуватиме це іншими розвагами в інтернеті?
- Так, але як я зрозуміла, Австралія намагається охопити всю сферу шахрайських втручань у життя дітей, маніпуляцій та торгівлі людьми. А залежність - ігрова зокрема - виникає від відсутності контакту, коли дитина не знає, чим зайнятися, як отримувати позитивні емоції без гаджета, без комп'ютера.
До мене сьогодні приходив хлопчик 11 років. Я його запитала: про що мрієш? Він відповів: про великий комп'ютер та безліч ігор. Я сказала йому, що в моєму дитинстві не було комп'ютерів та соцмереж. Він був шокований: як ви жили? У дитини немає уявлення, що можна піти пограти, почитати, помалювати, щось зробити руками. Мозок не генерує альтернативних сценаріїв.
Тому я вважаю, що Австралія разом із забороною має запропонувати щось натомість. Якщо соцмережі заборонені, як дитина може реалізувати потребу у комунікації? Потрібно надавати варіанти. Тоді це не позбавлення волі, а вилучення з токсичного середовища та пропозиція інших можливостей. У цьому разі процес відмови від соцмереж пройде легше.
- Мабуть, нова реальність стане завданням із зірочкою не лише для дітей, а й для батьків. Їм теж доведеться щось міняти.
- Так, до заборони дорослим теж було зручно: дитина сидить у телефоні, їм не заважає. Багато батьків будуть опиратися, адже тепер доведеться займати дітей, проводити з ними час, пропонувати варіанти дозвілля. Наприклад, завантажувати безпечні відео з YouTube, не даючи доступу до всього контенту. Тобто робити те, що робили батьки до появи комп'ютерів.
Для батьків це теж буде стрес: деякі з раннього віку давали малюкові телефон, щоб дитина їла під мультик або не вередувала. Замість вибудовування контакту та формування нормальної харчової поведінки дитині ставили гаджет, щоб вона навіть не відчувала, що з нею відбувається.
А тепер перед дорослими стоїть нове завдання – батькам доведеться бути батьками.