Початок грудня ознаменувався сенсаційною новиною про поповнення фондів Національного музею історії України унікальною колекцією археологічних знахідок. Артефакти передав музею колишній голова Ради міністрів Криму, двічі народний депутат Валерій Горбатов, який з 2022 року фігурує в кримінальній справі про фінансування тероризму. Дарування оформили в рамках укладання угоди зі слідством про визнання винуватості.
«Це найбільше надходження пам’яток історії у музей за всю історію незалежної України, і не має чітких історичних аналогів, які б поєднували і обсяг, і тип, і юридично оформлений дарувальний процес», - підкреслює генеральний директор НМІУ Олена Земляна.
Що відомо про унікальну колекцію, як вона могла створитися і яка доля інших приватних археологічних зібрань - у матеріалі Коротко про.
У потаємних кімнатах, на горищі, в електрощитовій
У будинку на Старокиївській горі колекція Горбатова не новосел. На відповідальне зберігання до музею її передали влітку 2022 року, коли в столичному офісі експосадовця ДБР провело обшуки. Валерія Горбатова підозрюють у фінансуванні проросійських сил на окупованій частині Донецької області та бізнес-зв’язках з «гауляйтером» Криму Сергієм Аксьоновим.
Схованки для артефактів були облаштовані в одному з шести офісів, які "прочісували" правоохоронці. З потаємних кімнат, з горища і навіть з електрощитової були вилучені речі, значимість яких була очевидна навіть для дилетанта в археології. Серед іншого знайшли понад дві сотні акінаків – скіфських та візантійських мечів, яких не було в українських музеях, а також списи, мечі, древні сокири, безліч монет античного періоду, еллінські мечі, кольчуга ХІІ століття, шоломи еллінської епохи, посуд часів Трипільскої доби - всього понад 6 тисяч предметів, ринкова вартість яких сягала б кілька мільйонів доларів. І це ще були не всі скарби!
Про другий обшук у Горбатова стало відомо в травні 2025 року. На відповідальне зберігання до Національного музею історії України відправилися ще близько тисячі дорогоцінних речей. У Державному бюро розслідувань повідомляли, що серед знайденого були шоломи польських гусарів, іранські шоломи, монети періодів від античності до пізнього середньовіччя, античні та скіфські старожитності, холодна зброя XIV-XIX століть, Першої та Другої світових воєн, мечі епохи Великого переселення народів. Особливий інтерес у істориків викликали унікальний гунський меч із золотим оздобленням та золота візантійська ікона архангела Михаїла XI – XII століть.
З доброї волі
Вперше на широкий загал частина експонатів з колекції Горбатова була показана у серпні 2023 року, коли в Національному музеї історії України відкривалася виставка “День археолога: врятовані скарби”. Вона і зараз діє, а стародавню зброю та військове спорядження можна побачити в експозиції «През шаблі маєм права!».
За словами директорки музею, в межах угоди зі слідством Валерій Горбатов сам вирішив подарувати свою колекцією головному історичному музею України.
Чим закінчилась угода для Горбатова, не повідомляється. Документ, вочевидь, підписувався через представника його інтересів, бо з відкритих джерел відомо, що експрем’єр Криму втік з України на непідконтрольні території ще до початку повномасштабного російського вторгнення, а нині мешкає на Кіпрі. Має важку хворобу, через яку дарування артефактів нібито справді було актом його доброї волі. Згодився видати навіть те, що не було знайдено під час обшуків. Тому Олена Земляна наголосила, що спочатку йшлося про 7 тисяч експонатів, а після перемовин подароване зібрання становить вже майже 8 тисяч.
Багатії оптом купували знахідки у копачів
За версією слідства, яку неодноразово озвучували в Офісі генпрокурора, ДБР та Нацполіції, Валерій Горбатов поповнював свою колекцію частково знахідками «чорних археологів», частково - речами, викраденими з музеїв Криму. Як доказ останнього наводиться старовинна книга «Саркофаги Галії», яка була частиною бібліотеки Херсонеського музею. На думку головного редактора журналу «Музеї України» Віктора Тригуба, обидва припущення мають право на життя.
- Чим вищий статус музею, тим важче з нього щось винести. У національних музеях посилена охорона, є відеокамери, ведеться ретельний облік експонатів. Щодо маленьких музеїв, то там все простіше. Багато речей не обліковуються, лежать десь у запасниках. Щось зникне - ніхто і не помітить. Експонати легко підмінити, особливо, коли це археологія. Наприклад, був уламок глечика, замість нього підкладається щось схоже. По факту експонат на місці, але це вже інша епоха, інша історична значимість, - каже музеєзнавець.
Щодо «чорної археології», то Крим здавна вважався її «імперією».
- Півострів розритий вздовж і впоперек. До окупації саме з Криму йшов потік артефактів, частина з яких переправлялася за кордон, частина осідала в приватних руках. Копачі продавали свій «вилов» буквально за безцінь, заможні колекціонери купували знахідки оптом, не цікавлячись, чи це північний Крим, чи південний, чи стародавня Ольвія. Між археологічним дріб’язком були реально дорогоцінні речі. Розкопувалися цілі кургани, причому не кустарно, а за допомогою техніки, були люди, які керували цим бізнесом і покривали його.
Прикрашали кабінети, підміняли експонати на виставках
Про Валерія Горбатова багато писали в ЗМІ. Заслужений економіст України, кавалер двох орденів, отриманих за радянських часів і в роки незалежності, він вів активне політичне і підприємницьке життя, був фігурантом багатьох скандалів. Однак про його колекцію ми не знайшли жодної згадки. Хіба тільки в одному досьє навпроти розділу «хобі» значилася археологія. Отже, інтерес прем’єра Криму і двічі народного депутата до старожитностей не був аж таким дуже засекреченим секретом. Тому, напевне, знаходилися люди, охочі підлестити «босу» доречним подарунком, тим паче, що такі презенти були в моді.
- У радянські та пострадянські часи у чиновників була звичка прикрашати кабінети речами, взятими напрокат з музею. Назад вони або не поверталися, або поверталися копії. Те саме практикувалося на виїзних виставках. Свою частку у грабунок вносили і археологи. Це благородна професія, але в ній є теж різні люди, як і всюди. Під час офіційних розкопок далеко не всі речі беруться на облік. Більш-менш цінні приховуються і розходяться по колекціях, - зауважує Віктор Тригуб.
За словами експерта, нинішня ситуація не краща, ніж була. Через війну контроль за археологічними пам’яткими послаблений, як і в музеях на прифронтових територіях, в окупованих регіонах геть все розграбовано.
- Ще до великої війни був скандал, коли дорогоцінні старовинні срібники вільно продавалися на інтернет-аукціоні і спливли аж у Москві. Тоді ніхто не хотів цим перейматися. Велика наша проблема в тому, що в Україні немає єдиного органу, який би займався розшуком і поверненням культурних цінностей, - каже Тригуб.
Музейники закликають наслідувати приклад
Не менш гучно, ніж «колекція Горбатова», восени 2022 року прозвучало «золото Богуслаєва» - під час обшуків президента АТ «Мотор Січ» Служба безпеки України виявила коштовності родом зі Скіфії, колекцію предметів античних часів та Київської Русі. Як повідомили в спецслужбі, артефакти разом з іншими цінностями готували до вивезення за кордон. Подальша доля цієї знахідки невідома, але вона є підтвердженням того факту, що в приватних зібраннях може знаходитися вдвічі, втричі… та у скільки завгодно більше археологічних артефактів, ніж у державних сховищах.
Колекціонування археологічних знахідок без офіційного дозволу в Україні заборонене, оскільки все, що лежало в землі, має належати державі і науці. Однак таке явище існує і доволі активне, якщо поспостерігати хоча б за рухом лотів на аукціоні Violity.
Користуючись інтересом, який викликав подарунок Валерія Горбатова, очільниця історичного музею Олена Земляна закликала власників приватних колекцій передавати державі предмети, які є частиною культурної спадщини України. «Адже саме в музеях вони отримують належне дослідження, збереження та можливість служити суспільству у науковій, освітній та культурно-просвітницькій роботі».
От тільки відгук навряд чи буде. Офіційна археологічна спільнота давно у контрах з приватними колекціями. Навіть таким відкритим і визнаним, як «Платар» Сергія Тарути, Feldman Family Museum Олександра Фельдмана, колекція предметів Трипільської культури Віктора Ющенко. «Усі вони зібрані людьми забезпеченими та впливовими, які таким чином, завдяки своєму захопленню, фінансують незаконний пошук і лише підвищують попит на знахідки, що ще більше стимулює знищення археологічної спадщини», - йдеться на сайті Інституту археології НАН України.
Це один погляд на проблему, але є й протилежний.
Протиборство треба припиняти
Серед колекціонерів добре відомий, зокрема, безкоштовний музей історичної зброї та обладунків, який створив у Броварах підприємець Євген Гредунов. У 2023 році він звернувся до Національного музею історії України з пропозицією організувати спільну виставку археологічних предметів і отримав жорстку відмову.
- Я послідовно виступаю за співпрацю державних музеїв і колекціонерів, - коментує для Коротко про Євген Гредунов. - Держава не фінансує закупівлі на аукціонах, у антикварів, у приватних осіб. Вона тільки закликає здавати і дарувати. А приватники купують. Завдяки приватникам багато речей, які могли бути вивезені за кордон, залишаються в Україні. Ми маємо бути одним цілим, а не окремими групами, які весь час воюють замість того, щоб об’єднуватися. Мають право на життя різні власності. А у нас - як при більшовиках: хочуть все забрати і між своїми поділити.
Євген ставить в приклад досвід таких країн, як США, Британія, Бельгія, де археологічні знахідки розглядаються не як щось надзвичайне, а предмети матеріальної культури, які цілком можуть перебувати в приватних руках, виставлятися і продаватися.
- Ми не маємо права щось брати із землі, яка офіційно визнана пам’яткою археології. Але чому ніхто не подумав використати так званих «чорних копачів» як розвідників нових територій? Серед них дуже багато людей, які не ходять з металошукачем далі свого фермерського поля або лісу, що біля дому. З таких людей роблять ворогів, а є купа можливостей використати їх системно. Створити базу, де копачі могли б повідомляти про знайдене. А якщо тільки посилювати заборони, як цього хочуть археологи, то проблема просто буде глибше загнана в підпілля.
Підприємець наголошує, що особисто повернув з-за кордону багато предметів старовини, які свого часу були вивезені з України. Всі куплені офіційно і проведені на митниці через «червоний коридор», тобто з декларуванням.
- А потім слідчий питає у мене, чи не хочу я передати це державі. Ні, не хочу, бо держава не вступає зі мною у ділове партнерство, а воліє просто забрати. Мені навіть докоряють за те, що з 70 країн світу я привозив тамтешні етнографічні колекції. Знову ж таки законно придбані і привезені не кудись, а в Україну з просвітницькою метою, - наголошує Євген Гредунов.
На його переконання, війну між колекціонерами і музейниками треба припиняти, будувати стосунки так, щоб приватники могли вийти з підпілля, відкрити свої зібрання для публіки і, можливо, для науки. Але поки археологічна спільнота виступає за те, щоб зберігання викопних артефактів каралося на рівні з «чорною археологією».