Через чотири роки народні депутати таки дісталися законопроєкту про суд присяжних, що був внесений в Раду в липні 2020-го, і проголосували його в першому читанні. У пояснювальній записці йдеться, що документ базується на європейському досвіді і значна частина громадян України пов’язує з ним свої сподівання на справедливе вирішення своєї долі народними представниками, а не суддями, як носіями державної влади. На яких засадах ґрунтуються такі сподівання і наскільки вони реалістичні - дізнавалась журналіст Коротко про.
На кого випаде жереб
Інститут присяжних був задекларований в редакції Конституції України від 1996 року, а запроваджений 2012-го - з введенням в дію нового Кримінального процесуального кодексу. Однак відтоді він багато разів піддавався критиці, оскільки фактично підміняв собою інститут народних засідателів і фактично не мав впливу на вироки. Троє присяжних, як правило, погоджувалися з рішенням двох професійних суддів.
Ще одна проблема полягала в тому, що згодних стати присяжними доводиться шукати днем з вогнем, бо не приваблювали ні малі гроші, ні перспектива відлучатися з роботи. Присяжні засідають виключно у справах, де загрожує довічне позбавлення волі, а бажаючих вислуховувати моторошні подробиці подвійних убивств або вбивств у поєднанні зі зґвалтуваннями знаходилося небагато.
Законопроєкт № 3843 змінює систему відбору до складу присяжних. Керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані будуть надати інформацію про свої кадри до теруправлінь Державної судової адміністрації, яка складатиме списки кандидатів у присяжні. Відбір здійснюватиме автоматизована - «сліпа» - система з підтягуванням Реєстру виборців та інших реєстрів. Віддалено це можна порівняти з мобілізацією: на кого випав жереб, той зобов’язаний виконати конституційний обов’язок.
Звільнити від нього можуть тільки поважні обставини, наприклад декретна відпустка або судимість. Безпідставна відмова бути присяжним каратиметься штрафом, так само як і відмова роботодавця вивільнити людину для участі в судових засіданнях (в іншому законопроєкті, що влітку був прийнятий за основу, йдеться про суми від 3 400 до 2 112 грн). При цьому обов’язок не знімається.
- Така сама система діє і за кордоном, - каже кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права НАН України Микола Сірий. – Участь представників народу у правосудді – це не бажання, а саме обов’язок. Присяжних обирають шляхом автоматичного жеребкування з мешканців судового округу. Це значно ширша територія, ніж, припустимо, один район Києва. Такі округи мають бути визначені і в Україні.
Як розподілятимуться повноваження
Як за нинішніми, так і за майбутніми правилами, присяжними не можуть бути чиновники, депутати всіх рівнів, військові, поліцейські, прокурори, спецслужбовці, юристи, адвокати, нотаріуси. Це також світова практика – вершителі доль не повинні представляти державу або силові структури. Зараз в Україні пошук кандидата звужує ще й віковий ценз: від 30 до 65 років. У законопроєкті, принаймні першому його читанні, верхня планка знята, а нижню опущена до 21 року.
Радикально змінилася формула складу суду присяжних. Замість 3+2 (троє від народу і двоє професійних суддів) має бути 8+1: Лава присяжних з восьми чоловік і один професійний суддя.
Роль присяжних:
- після закінчення судового розгляду присяжні отримують і заповнюють опитувальний листок,
- на кожне запитання мають відповісти лише «так» чи «ні»,
- підсумок відповідей є вердиктом (ухвалою) щодо долі підсудного,
- вердикт про винуватість вважається чинним, якщо 7 або всі 8 присяжних відповіли «так»,
- якщо голосів «так» не вистачає для вердикту про винуватість, це трактується як вердикт про невинуватість особи,
- якщо голоси розподілилися порівну, 4 на 4, це також трактується на користь обвинуваченого.
Роль професійного судді:
- суддя не має права впливати на вердикт присяжних, а тільки постановляє його, складає і оголошує вирок суду,
- в разі вердикту про невинуватість постановляє виправдувальний вирок і звільняє підсудного від запобіжного заходу,
- в разі вердикту про винуватість постановляє обвинувальний вирок, призначає термін покарання, відшкодування матеріальної чи моральної шкоди.
Важливо! Обвинувальний вирок може бути оскаржений в апеляційну та касаційну інстанціє з трьох причин: порушення процедури формування Лави присяжних, порушення процесуальних норм, суворості призначеної міри покарання. Виправдувальний вирок можна оскаржувати тільки на підставі порушень у формуванні Лави присяжних. Тобто прокуратура позбавляється права захищати «честь мундиру», пишучи апеляції на кожне виправдання.
- Виправдана судом присяжних людина насправді може бути і винною. Але про це знатимемо, наприклад, ви і я. Якщо обвинувачення з точки зору присяжних не було переконливим, то всі питання до прокурора можуть бути тільки за місцем його служби: чи відповідає він своїй посаді, якщо передав до суду справу, яка не містить беззаперечних доказів вини. У європейському судочинстві взагалі не приймаються такі поняття, як «невстановлена особа», «у невстановлений час», «невстановленим предметом» тощо, - зазначає Микола Сірий.
Недешева реформа
Крім покарань за нехтування обов’язками присяжні матимуть і мотивацію до їх виконання. За ними зберігатиметься основне робоче місце, їм нараховуватиметься стаж, на них поширюватимуться гарантії недоторканності, які мають судді. Виплачуватиметься винагорода, що розраховуватиметься з посадового окладу судді місцевого суду (наразі це трохи більше 63 000 гривень). Але платитимуть не за повний місяць, а тільки за дні, коли проводяться судові зсідання. Також передбачені кошти на проїзд до суду і назад, компенсація винайму житла в разу такої потреби і добові на час відрядження в суд.
Перехідні положення передбачають, що коли закон набуде чинності (а пройшло, нагадаємо, тільки перше голосування), в перші два роки присяжні засідатимуть лише по справах, де передбачене довічне ув’язнення. Потім їх повноваження перейдуть і на інші види злочинів. Оскільки кількість учасників процесів розшириться, передбачається необхідність будувати нові, перебудовувати, добудовувати діючі суди.
В пояснювальний записці фігурують десятки мільйонів і мільярдів гривень, які мають закладатися в державний бюджет. Звідки візьмуться ці гроші і чи вистачить їх на повноцінну реформу, питання відкрите.
Але основна проблема навіть не в грошах. А в тому, що економна, сконцентрована, зважена європейська модель суду присяжних не налазить на нашу роздуту, розмиту, неквапну систему.
Як глядачі на виставі
- Чи бажано для України запроваджувати повноцінний суд присяжних? Категорично так. Правильно побудована система правосуддя передбачає розподіл відповідальності між суспільством і офіційною владою. Ця конструкція перевірена віками. Чи готовий український народ брати на себе таку відповідальність? Якщо у 1996 році, коли приймалась нова Конституція, ще могли бути сумніви, то тепер їх немає. Але чи все так просто: прийняли закон, набрали людей, збудували кілька судів, і готово? Не буде готово. Щоб народ міг повноцінно себе зреалізувати, мають діяти правильні процедури, - каже Микола Сірий.
Справжній суд присяжних, за поясненням експерта, не може працювати в режимі, коли справа розглядається 5 років.
- За кордоном це відбувається максимум за місяць. Навіть, коли у справі кілька фігурантів і епізодів. Англійська, американська модель ділить суд присяжних на дві частини - Велике журі і Мале журі. Велике попередньо оцінює справу, чи є в ній предмет для розгляду. На цьому етапі дається рафінований вижим події. Тобто прокурори не приносять 100 томів і кажуть: читайте. Ні. Прокурор виходить і за годину-дві викладає суть і головні неспростовні докази. Сторона захисту саме ці докази має спростувати до нуля. Якщо у прокурора не буде контраргументів, справа не має допуску до суду. Так з п’яти справ дві можуть бути закриті вже на цьому етапі.
Наступний етап – це розгляд по суті
- Суть полягає в тому, що все оцінюється з режимі безпосередності і безперервності, - пояснює наш консультант. - Не можна так, що послухали справу тиждень, а потім усі їдуть у відпустку і все забувають. Присяжні як глядачі на виставі – вони бачать дію за дією, маючи перерви тільки на прийом їжі та перепочинок, і формують для себе враження. Не буває так, що сьогодні слухаємо одного свідка, а через тиждень чи місяць викликаємо другого. Всі свідки знаходяться в сусідній з судом кімнаті і допитуються один за одним, перехресно в компактному режимі. Якщо у слідства і сторони захисту є 40 чи 50 свідків, визначається розумна кількість тих, хто може дати найбільш точну інформацію. Зміст у тому, що присяжний, який не є професійним юристом, сприймає подію в суді як в звичайному житті і гадає, правильно це чи не правильно. Більшого від нього не вимагається.
Щоб побудувати таку модель, яка буде насправді ефективною, нам треба якщо не геть ламати, то принаймні ґрунтовно перебирати нашу судову систему і витискати з неї воду.
Не тільки для довічників, але й і не для всіх
Український законопроєкт не передбачає фільтру у вигляді Великого журі. Однак прибирається нинішня норма, коли списки присяжних затверджуються на три роки і ті мають час подружитися з суддями. Передбачається, що нова Лава формуватиметься під кожну окрему справу. Звідси побоювання: чи вистачить «мобілізаційного ресурсу» присяжних, особливо, коли вони братимуться за справи не тільки довічників.
- Суд присяжних не може бути судом тільки довічників, бо тоді систему оцінки по шкалі ми переводимо в чорний сегмент, і вона не буде працювати з посиленням на обвинувачення. Система оцінки має бути сфокусована на середньому сегменті. Суди присяжних не розглядають усі справи. Вони збираються тільки по тяжких злочинах, якщо казати про строк покарання, то це 8-10 років. Встановлено, що саме такий термін ламає людину невідворотно. Про суд присяжних просить сам обвинувачений, сподіваючись, що його краще почує народ, ніж суддя, який уособлює державу, - пояснює Микола Сірий.
Правник відмічає, що не в усіх випадках варто звертатися до суду присяжних.
- Життєві ситуації часто дуже заплутані. Пояснити деякі можна тільки складною юридичною мовою, яку зрозуміє професійний суддя, але не зрозуміє сантехнік чи лікар в складі присяжних. Підозрюваному про це, як правило, повідомляє адвокат. Крім того, адвокати, які виступають у суді присяжних, правлять найвищі гонорари. Бо одна справа виступити перед професійним суддею з паперами, які фахово написав помічник, а інша – викладати факти перед присяжними точною, всім зрозумілою мовою, зачіпаючи іще й суто людські емоції.
В правильно сформованій моделі, каже правник, не може бути багато суду присяжних. Це не окремий суд, а складова судової системи.