Нерухомість на окупованих територіях була і залишається недоступною для власників, що виїхали. Українці справедливо бояться, що в покинуті ще 2014 року квартири і будинки заселяться непрошені гості в камуфляжі або житло віддадуть «іноземним фахівцям» з таджицьким або чеченським корінням, які "понаїхали" до Донецька, Маріуполя та інших окупованих міст. Коротко про - про те, що робиться з нерухомим майном в окупації.
Цінник військового міста
З 2022 року, коли Росія оголосила Донбас «своїм» і почала запроваджувати відповідні закони, принагідно скасовуючи укази так званої «ДНР/ЛНР», жодні довіреності, виписані українськими нотаріусами (оформлені до цього часу), вже не діяли. Власникам житла пропонувалося: а) оформити російський паспорт та б) переоформити документи на нерухомість за російським законодавством (у Росреєстрі). Насамперед пункт «б» стосувався тих, хто планував купити-продати житло.
Про те, як власники нерухомості навесні дізнавалися в Росреєстрі про арешт своїх кровних «квадратів», видання Коротко про вже писало.
Сяк-так окупанти зам'яли ситуацію, проте все одно їм не вдається зробити все без ускладнень і по-людськи. Людей ганяють по інстанціях, до цього "полювання" підключилися ще й комунальні служби, які "малюють" тисячні заборгованості за воду, газ, світло тощо, що називається, «від балди» - загалом, якщо хтось був упевнений, що нічого доброго Росія Донбасу не принесе, то він зайвий раз у цьому переконався.
Водночас в окупованих містах нерухомість здається, продається та купується дуже активно. Як розповіли самі донеччани, є активний попит на оренду «однушок» (бойовики приїжджають на «СВО» заробляти на вбивствах гроші). Звісно, ціни на оренду одно- та двокімнатних квартир, м'яко кажучи, не відповідають положенню міста, яке нібито «вісім років бомбардували». Знайти навіть на околицях однокімнатну квартиру дешевше за 8000-10 000 грн (у перерахунку на рублі – помножити на 2) – нереально. Здаються «бабусині хороми» і «потрібний капітальний ремонт». Для багатьох приїжджих - це царські апартаменти після їх виселок десь у районі Арзамаса-16.
- Ціни на нерухомість у Донецьку та Маріуполі намагаються підтягнути до російських. Все просто: вояки добре заробляють, отже, якщо вони мають гроші – вони можуть дозволити собі купити житло або орендувати не задешево. Так, двокімнатні квартири в районі центра Донецька та в радіусі кількох кілометрів коштують від 2 млн грн (у перерахунку на російські рублі), трикімнатні - від 3-3,5 млн грн (у перерахунку). Але є один нюанс, який може як задерти ціну, так і опустити її до мінімуму. Це вода, - розповів Коротко про донеччанин Євген Л.
З водою в окупації все дуже погано: люди бачать її у своїх кранах добре якщо кілька годин на день. Однак так пощастило лише квартирантам перших трьох-чотирьох поверхів - усі, хто вище, можуть не бачити воду роками. Доводиться бігати з баклагами для води в сусідні будинки або підвали, куди комунальники милостиво вивели крани від системи водопостачання. При непрацюючих ліфтах у багатоповерхових будинках (а це трапляється досить часто й подовгу) – ще те «задоволення». Як виживають люди похилого віку в таких умовах – «влада» намагається не говорити.
Не бентежить нічого
Наявність води хоча б три години на день робить квартиру дорожчою на пару сотень тисяч. Нещасливчики з дев'ятих поверхів, крани яких пересохли ще два роки тому, можуть продавати своє житло роками. Або віддати за смішну ціну.
– Ми питали у покупців, чому вони хочуть квартиру саме у Донецьку. Кажуть: тут квартири дешевші, ніж у Росії, а війна колись скінчиться, і воду повернуть. У Маріуполі те саме говорять, а там ще й море. Людей не бентежить нічого, вони бачать для себе якийсь соціальний ліфт у військовому Донецьку чи можливість виїхати зі своїх сіл та жити «красиво», – міркує співрозмовник.
Щоправда, все частіше в оголошеннях власників квартир, які хочуть здати житло, зустрічається суворе "Не для військових". Про те, на що браві «захисники» перетворюють орендовані квартири, ходять цікаві, але сумні історії. Господарі щиро дивуються: навіщо вояки виламують унітази з підлоги, розводять багаття на кухні або в тріски ламають ліжка… Після чого зникають, заблокувавши власників у телефоні.
- У Донецьку та Маріуполі вже продаються квартири в іпотеку, тобто люди розраховують підзатриматись тут на кілька років. Недобудови стоять недобудованими, з нових квартир – лише ті, що в елітних ЖК, збудованих до 2014 року. Здебільшого все стареньке. За десять років капітальних ремонтів наші будинки не бачили, а тут ще й без води сидимо, часто – без світла та майже половину минулої зими – без тепла, – каже Євген.
Маріуполь б'є рекорди
У Маріуполі зараз засилля азіатських мігрантів («іноземних фахівців»). Також тягнуться до моря жителі Далекого Сходу та Сибіру – кажуть, клімат у Маріуполі хороший.
Тут не так відновлюються старі будинки, як будуються нові під продаж та іпотеку. Проте місцеві рієлтори кажуть, що у новобудовах покупці жити не надто прагнуть, у лідерах продажів – вторинне житло.
Як випливає з оголошень, ціни на однокімнатні квартири долітають до 3 млн рублів (1,5 млн грн за курсом), на двокімнатні - від 4 млн (2 млн грн) та вище. Що ближче до центру, то дорожче. У середньому квартира в Маріуполі коштує близько 5 млн рублів (2,5 млн грн). Водночас місто поступово стає дедалі «східнішим» через засилля мігрантів.
За словами легітимного секретаря міськради міста Петра Андрющенка, у Приморському районі Маріуполя окупанти виставили на продаж квартири у новобудовах, але місцевим жителям, чиє житло було зруйноване під час боїв, ці квартири не по кишені.
- Ціна двокімнатної квартири в 62 "квадрати" становить 9,8 мільйона рублів (майже 5 млн грн). Звісно, місцеві жителі таких коштів і близько не мають. Тож забудовники розраховують на росіян. Почали продавати квартири і в новобудові, яку звели на місці зруйнованого "Будинку з годинником". За однокімнатну квартиру доведеться викласти понад 8 млн рублів. І це без ремонту всередині – тобто покупець отримує голі стіни за таку вартість, – розповів Андрющенко.
Маріуполь вже викликає ненависть з боку Донецька, де за 10 років не з'явилося жодного нового будинку, натомість виникли проблеми з водою, світлом та теплом, чого до 2014 року не було. Любителі «російських весен» кажуть, що тепер Маріуполь вважається столицею регіону, і дивуються, як так сталося і хто ж це наробив.
Загальна тенденція така, що росіяни намагаються масово обжитися у захоплених містах, впевнені, що вони тут надовго. Думати про можливе повернення реальних господарів тих квартир, які просто «віджаті», «переоформлені» та перепродані, ніхто не збирається. Інакше як «грабуванням» ті, хто залишився без «кровних метрів», це не називають і все ще не втрачають надію повернутися.