Наближається чергова річниця Майдану, який починався як Євромайдан і переріс в Революцію Гідності. Де зараз ці люди, які стали відомими завдяки тим подіям? Хто з них захищає країну?
Героїня і обвинувачена
Після Євромайдану військова льотчиця, старший лейтенант Надія Савченко пережила роки мучеництва, великої слави та глибокого осуду. Бої в складі “Айдару” - полон. Мордування у російський в’язниці - зірка Героя України. Крісло у Верховній Раді - кримінальна справа за планування її підриву та замаху на президента.
З широкого інформаційного поля ім’я Надії зникло з осені 2021 року, коли суд відмовився розглядати справу про підготовку теракту – підрив Верховної Ради, а поліція відкрила проти неї і її сестри Віри нову – за підробку ковід-сертифікатів. Лише в червні 2022-го промайнуло повідомлення, що суд призупинив кримінальне провадження через мобілізацію сестер.
І от стало відомо, що Надія і Віра Савченко досі на фронті - у складі 112-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Про це написав у коментарі до свого посту публіцист Володимир Бойко.
- Так, обидві Савченко служать, - підтвердили Коротко про в бригаді. – Вони прийшли до нас 24 лютого 2022 року. Надія певний час справді була командиром роти, перенесла поранення. Зараз вона на іншій посаді. Віра в інженерній роті. У нашій бригаді взагалі багато хороших дівчат. І не тільки на тилових посадах, а й на бойових.
На своїй сторінці у фейсбуці Надія Савченко не викладає подробиці бойових походів і фотографії у військовому спорядженні. Коли пише про війну, послуговується займенником “ми”, що створює враження як особистої участі, так і співпереживання.
У травні 2022 року Савченко розмістила своє мовчазне відео на фоні безперервної канонади. У грудні похвалилася погонами сестри, яка отримала звання молодшого сержанта. Останній пост датується 7 січня 2023 року. Савченко згадує загиблих і поранених друзів на Бахмутському напрямку. “Таких рубежів, як Бахмут, у нас за цю кляту багаторічну війну буде ще не один”, - пише військовослужбовиця.
Про 112-ту бригату ТрО відомо, що на початку повномасштабного російського вторгнення вона вела бої на Броварському, Гостомельському напрямках, у Бучі, Ірпені, Мощуні. Після виходу росіян з Київської області підрозділи були передислоковані на схід України.
Людина, яка прогнала Януковича
Відеооператор на святах, а згодом сотник Евромайдану Володимир Парасюк став відомим після виступу на віче увечері 21 лютого 2014 року. Перервавши промову Віталія Кличка, він категорично заявив: “...Я не вірю в ці важкі політичні процеси, про які вони говорять. 77 чоловік поклали голови, а вони домовляються. Я вас дуже прошу: підтримайте ту річ. Я вам кажу від своєї сотні, де є мій батько, який приїхав сюди: якщо ви завтра до 10-ї ранку не виступите із заявою, щоб Янукович ішов у відставку, ми йдемо на штурм зі зброєю. Я вам клянуся”. І цим увійшов в історію, як “людина, яка прогнала Януковича”.
Далі - участь в АТО, поранення під Іловайськом, російський полон, депутатство у Верховній Раді і купа кримінальних справ, де фігурувало прізвище Парасюка через його численні бійки з представниками влади і правоохоронних органів.
Зараз Володимир теж б’ється, але вже з прямим ворогом. На сторінці у фейсбуці він себе позиціонує як військовослужбовець ЗСУ, але в інтерв’ю Суспільному був представлений як боєць ССО (Сили спеціальних операцій). Розповідав, що обрав спецназ, коли проходив бойове хрещення під Києвом. У ЗСУ служить також сестра Парасюка – Ірина Голуб.
“Напрямок Часового Яру. Заїжджали до наших Володимир Парасюк та Iryna Holub. Це той приклад, коли брат з сестрою йдуть по житті разом. І на війні разом”, - написав 23 вересня голова Жовківської міської ради Олег Вольський.
Козак, катований морозом
У народні депутати уродженець села Ярівка Чернівецької області Михайло Гаврилюк прийшов, що називається, з морозу. В січні 2014 року суспільство було обурене і шоковане аматорським відео, на якому двоє поліцейських спецпідрозділу “Ягуар” знущалися на вулиці з повністю роздягнутого чоловіка. Температура повітря тоді була -10 градусів.
Політична кар’єра у козака 4-ї сотні Самооборони Майдану не дуже задалася. Зате склалося особисте життя. На Майдані Михайло познайомився зі студенткою Яриною і після розлучення з першою дружиною уклав з Яриною в 2016 році шлюб. Купив квартиру в Києві.
Вдруге ім’я козака гучно спливло в інформаційному просторі, коли з’ясувалося, що після складання депутатських повноважень він став таксистом. “Справжній таксист має вміти три речі: добре орієнтуватися на місцевості, акуратно водити авто і розумітися в політиці, тому я ідеально підходжу на цей пост”, - прокоментував сенсацію сам Гаврилюк.
На початку січня 2023 року поширилася звістка про загибель козака під Бахмутом, яка швидко була спростована. Загинув тезко, а колишній депутат в цей час перебував у Коломиї. Хрещений батько дружини Гаврилюка повідомив ЗМІ, що вони пили з Михайлом коньяк.
Втім, це не означає, що під час війни один із символів Майдану відпочивав. “Хто не знає, той самий "козак Гаврилюк" з перших днів вторгнення став оператором дронів в Ірпені, літав над Бучею в найжорстокіші дні окупації Бучі і боїв за Ірпінь. Коли мені потрібне було відео певної локації в Бучі у певну дату березня, порадили звернутися саме до Михайла”, - писав журналіст В’ячеслав Шрамович.
Судячи з дописів у фейсбуці, зараз Михайло Гаврилюк та його сестра Анжела активно займаються волонтерством. “42-й бригаді потрібні мішки для укріплення позицій. Давайте допоможемо. Хлопці щомісяця скидаються по 10 тисяч, щоб закрити всі потреби...” - написав Михайло 6 жовтня.
Дружина козака Гаврилюка дописує роман про Майдан, над яким працює уже десять років.
Організатор Автомайдану
Окрему сторінку в історії 2013-2014 років займає Автомайдан. Колони автомобілістів перекривали рух, заважаючи загонам “Беркуту”, пікетували маєтки топових чиновників часів Януковича, влаштовували інші акції протесту. Одним з організаторів Автомайдану називають Дмитра Булатова – доволі успішного бізнесмена, засновника громадської організації «Соціально відповідальне суспільство». 30 листопада 2013-го він з Олексієм Гриценком, сином ексміністра оборони, організували перший автопробіг вулицями Києва, у якому взяли участь 300 автомобілістів.
За часів Майдану з Дмитром Булатовим пов’язана досить дивна історія його викрадення. За інформацію про зниклого лідера Автомайдан обіцяв 10, а потім і 25 тисяч доларів. Однак Булатов знайшовся сам, заявивши, що втік від катів, які били його і відрізали шматок вуха. Злочинців не знайшли, історія з часом забулася.
27 лютого 2014-го Булатов посів крісло очільника Міністерства молоді і спорту. У 2015-му несподівано для багатьох мобілізувався у ЗСУ, де був відомий під позивним “Міністр”. У боях за місто Щастя на Луганщині отримав поранення.
В АТО – ООС Булатов воював як офіцер піхоти. Зараз, згідно з інформацією на сторінці в фейсбуці, він перебуває в складі підрозділу повітряної розвідки та боротьби з безпілотниками. “Друзі, долучайтесь до допомоги нашому підрозділу. Ми виконуємо завдання на сході. Вдячні кожному небайдужому”, - написав Булатов 26 червня.
Олексій Гриценко також служить в ЗСУ командиром зенітно-ракетного батальону.
Ас безпілотників
Письменник, редактор та журналіст Ігор Луценко під час Євромайдану був заступником коменданта протестного табору в Києві. 21 січня 2014 року його викрали разом із сейсмологом Юрієм Вербицьким. Це сталося в офтальмологічному відділенні Олександрівської лікарні, куди Луценко привів Вербицького з пораненим оком.
Юрія знайшли мертвим наступного дня на околиці села Гнідин під Києвом. Активіст Майдану загинув від холоду, бо його кинули на сніг без куртки, а численні травми та переломи не дозволяли рухатися. Ігорю Луценко пощастило вижити, пізніше він розповів, що викрадачі випитували про фінансування Євромайдану.
У травні 2014 року Ігор Луценко вступив до батальйону “Азов”, а в листопаді був обраний до Верховної Ради. В липні 2016 року депутат показово запустив у сесійній залі Верховної Ради безпілотник, висловлюючи таким чином протест проти кнопкодавства колег.
Заснувавши в 2015 році Центр підтримки аеророзвідки, він зараз розвиває цей напрямок як військовослужбовець ЗСУ. Його пости про особливості цієї війни, потреби української армії, про необхідність реформ і нищення радянських рудиментів широко розлітаються інтернетом. Але мало бувають почутими там, куди їх адресовано.
“Відновіть нагляд за законністю у армії. Зараз солдату немає кому поскаржитися на свавілля командирів, окрім вищим начальникам (тобто тим, хто цих командирів і призначив). Тому - масове СЗЧ”, - написав Ігор Луценко в пості від 23 вересня.
Великий люстратор
З початком Євромайдану професійний журналіст Єгор Соболєв повністю занурився у політику. А після перемоги очолив Люстраційний комітет, який мав контролювати нові кадрові призначення. Повне очищення влади - і ніяких компромісів для фахівців або людей, які мусили виконувати певні фукції. Приблизно так він бачив панацею у боротьбі зі злом, за що отримав таємне прізвисько Торквемада – по аналогії з Великим інквізитором.
Коли в 2014-му став депутатом, Соболєв так само бурхливо поринув у боротьбу з корупцією. Публічно відмовився від пільг, обслуговування у "Феофанії", службового автомобіля, компенсації витрат на проїзд, використання дипломатичного паспорта. Правдами-силами він домігся прийняття низки законів, в тому числі і про декларування всього майна.
Через безкомпромісність і скандали його політичну фігуру сприймали дуже неоднозначно – фарбували у світлі або темні кольори. Але знімки з чарівною дружиною Марічкою Падалко, двома донечками та сином нагадували, що у житті цієї людини є і інші барви.
Відійшовши від політики, Соболєв успішно зайнявся програмуванням. Як батько трьох неповнолітніх дітей він мав відстрочку від мобілізації і міг вільно поїхати за кордон. Але на його сторінці у фейсбуці написана нова кар’єра: солдат, молодший сержант, молодший лейтенант, лейтенант Збройних сил України.
З відкритих джерел відомо, що Єгор Соболєв брав участь у захисті Києва, був на Запорізькому напрямку. Зараз його служба теж пов’язана з безпілотниками. “Зустріли День Незалежності успішним бомбардуванням ворожої бронемашини з коптера, який травмовані з дитинства росіяни називають «Бабою Ягою». Привітали один одного та вирішили: свято так свято - летімо ще бомбити зенітну самохідну установку...” - написав лейтенант ЗСУ 24 червня. І привітав такими подарунками кохану дружину.