Питна вода – одна із сходинок, якими Україна має увійти до ЄС. І на цій сходинці ми вже спіткнулися: вимога Євросоюзу привести стандарти питної води в Україні у відповідність до європейських банально нездійсненна. Просто за євростандартами наша питна вода – це їхня технічна. Коротко про – про те, наскільки різна вода тече з кранів в українських та зарубіжних будинках.
Випиваємо річки
Стару проблему підсвітила днями заступник міністра охорони здоров'я Марина Слободніченко. Вона натякнула, що непогано б не лише прописати стандарти ЄС щодо води, а й реалізувати їх.
- ЄС вимагає від нас прописати це на рівні законів, щоб урегулювати дотримання певних стандартів питної води. Якщо ми зараз це пропишемо, як того хоче ЄС, то це одразу по всій країні призведе до того, що ми не маємо питної води, а лише – технічну, – розповіла Слободніченко в інтерв'ю УН. І звідси справедливий висновок: якщо з крана тече технічна вода, то платити за неї треба як за технічну. Тобто менше, що для людей добре, а для бюджету не дуже.
Німці, французи та італійці сміливо п'ють воду з-під крана. В Україні такою розкішшю можуть похвалитися жителі заходу України, та й то не скрізь. За даними Держагентства водних ресурсів, найчистіша вода – у Волинській області, найбрудніша – у Дніпропетровській. Дані старі, за 2018 рік, тому можна припустити, що у 2024-му ситуація стала трохи гіршою: бойові дії, залишки снарядів та палива на ґрунті забруднюють поверхню, а продукти їхнього окислення потрапляють у ґрунтові води. Вода на Донбасі, наприклад, і без того була насичена важкими металами на кшталт кадмію і марганцю. А що з нею зараз - навіть уявляти не хочеться.
Усього 20% води у наших кранах надходить із підземних джерел. Решта 80% надходить із річок: 70% – з Дніпра, Південного Бугу, Бистриці, Ужа, Тетерева тощо. Дослідження, проведені у 2021 році Інститутом водних проблем та меліорації, свідчать, якщо Україна не змінить свою систему очищення та доставки води населенню, то до 2050 року вона може почати імпортувати питну воду через брак власної!
І той факт, що на Землі у 55% населення (3,8 млрд осіб) ті ж проблеми з доступом до чистої прісної води, українців заспокоює мало.
Перебір по стронцію та миш'яку
Улюблене виправдання останніх років – «в Україні діють санітарні норми доби CCCР» – уже не виправдання. Норми не раз переглядалися в десятих роках цього століття, коректувалися і навіть посилювалися, в порівнянні з радянськими. Наразі в Україні працюють Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для вживання людиною» (ГСанПіН 2.2.4-171-10), які востаннє коректувалися 2022 року, а діють із 2011-го.
Але навіть при цьому поновленні українські норми далекі від європейських та американських. Наприклад, у США регулюються частки 53 органічних речовин, які є у воді, а українськими правилами ГСанПіН 2.2.4-171-10 нормується вміст лише 5 органічних речовин.
Щодо Європи, то за даними «УкрХімАналізу», в ЄС допускається велика мінералізація води. За нормативами Всесвітньої організації охорони здоров'я цей показник становить 1000 мг/літр. В Україні – стільки ж, в ЄС – 1500. Нормативів жорсткості води ВООЗ не встановлює, але для інформації: в Україні рН (міра кислотності чи лужності розчину) становить 7 одиниць, а в Європі – 1,2.
Нормативів щодо нафтопродуктів, поверхнево-активних речовин (ПАР), фенольного індексу ВООЗ не встановлює – явно з тієї причини, що їх наявність у питній воді аж ніяк не допустима. В Україні ж питна вода може містити 0,1 мг/л нафтопродуктів, 0,5 мг/л ПАР та 0,25 мг/л фенольного індексу. Збільшено українськими нормативами, порівняно з нормативами ВООЗ, вміст у питній воді амонійного азоту, берилію, бору, кобальту, кремнію, молібдену, миш'яку, нікелю, ртуті, свинцю, срібла. Зашкалює допустимий вміст стронцію, сульфатів, хлоридів, хрому, цинку… За окремими елементами таблиці Менделєєва ми ще якось збігаємось із загальноєвропейським баченням якості питної води, але загалом картина жахлива.
Діло – труба
Той факт, що Україна здебільшого п'є воду з річок, важливий: Європа ж бере свою питну воду з підземних джерел, які якусь фільтрацію та проходять. Про стан наших річкових вод зараз – або добре, або нічого.
Крім того, перевірку на якість води Європа робить за більш ніж сотнею показників, тоді як у нашій країні використовуються близько 80, та й то не скрізь. Простіше кажучи, в європейських країнах перевіряють, чи смачна та корисна ця вода, а в Україні – чи можна її взагалі хоч якось пити.
Якщо в західних країнах для пиття беруть річкову воду, то її проганяють через системи зворотного осмосу, які забирають усі домішки – і небезпечні, і не особливо. На жаль, українська питна вода містить 90% домішок, що не видаляються. Але що цікаво: у великих містах вода, скажімо так, загалом нормальна. Її можна пити і не лікуватись після цього від болю у шлунку. Інша справа, що вона банально несмачна, до того ж не завжди прозора, зате частенько з ледь вловимим запахом болота.
Вся справа у трубах, у наших системах водопостачання. Залий туди хоч джерельну воду – на виході все одно вийде «технічна вода», за європейськими мірками. Ми ж маємо надходження у водопровід не найчистішої води. Яка, проходячи комунікаціями до кранів споживачів, забруднюється ще й вмістом 30-, 40-, 60-річних труб, що заросли і заіржавіли зсередини товстим шаром. Так що, як кажуть у старому анекдоті, міняти треба всю систему. А це дуже дорого.
Зате мало платимо
Звичайно, вже придуманий такий вид очищення води, як хлорування та промивання труб, у будинках хоча б раз на два роки водоканал це іноді робить (хоча потрібно двічі на рік). Але хлор – це не вчорашній, а позавчорашній день, йому на зміну давно вже прийшли низькоконцентрований натрій гіпохлорит, змішані оксиданти або діоксид хлору. Західні країни давно вже не застосовують хлор для очищення води через його високу шкідливість. І явно однією з вимог ЄС щодо нормативів питної води для України буде впровадження сучасних технологій, що очищають. Що також для нас зараз – нездійсненне завдання. Як і можлива вимога впровадити багатоступінчасту систему очищення води та стоків. Все це вимагає часу, що обчислюється у роках. І грошей, які обчислюються в мільярдах доларів або євро.
Єдиний плюсик, який поки що переважує всі інші доводи, - це вартість питної води. У Європі споживачі платять від 1 до 8 євро за 1000 літрів води з-під крана, українці платять до 1 євро – і за водопостачання, і водовідведення одночасно. Низька ціна збігається із низькою якістю води.