Днями відома в колах томатних селекціонерів та овочівників-аматорів і зовсім незнайома широкому загалу городниця з Харкова Ельміра Алмакаєва вперше ризикнула викласти фото своїх помідорів до групи фотографів-аматорів.
Не червоні, а білі та фіолетові
Мережа вибухнула компліментами та захопленими відгуками. Ще б пак: 54-річній швачці-закрійниці вдалося перетворити звичайні томати на витвір мистецтва. Гаразд, звичайні - це тільки для досвідчених овочівників, ми з вами фіолетових або білих помідорів, може, й у вічі не бачили.
Не всі відразу зрозуміли, що на фото - нарізані часточки овочів, а не результат роботи художника. Вже за лічені години пост із фото художнього розпису часточками томатів набрав майже п'ять тисяч лайків та сотні відгуків.
- Навіть не розраховувала на такий резонанс, - скромно посміхається у розмові з журналістом Коротко про Ельміра Алмакаєва, а у світі овочівників – Міра Том із Харкова. - Думала, скажуть, що дурницями займаюся... Сама в цьому нічого особливого не бачу - мені здається, будь-хто так зможе. Самі помідори підказують, що з них може вийти. Згодом у голові складаються образи, які потім виливаються у картини. Але це все само собою відбувається, без попередніх ескізів. Я намагалася робити ескізи, але жодного разу задумане не вдавалося втілити на «полотні». Не знаєш, куди «носик» помідора поверне, якого забарвлення вийде нарізка… Тому відштовхуватися завжди доводиться від форми та забарвлення плодів – тих, що є.
«Дурницями», а саме зйомкою своїх картин з томатів, Ельміра займається з 2015 року. До цього викладала їх лише у групах городників-аматорів. Ось так скромно називають себе фермери, які віддали вирощуванню та виведенню овочів неймовірних кольорів та форм десятиліття. Показати роботи широкій масі вирішила лише цієї осені.
- Це вам мої томати здаються незвичайними, насправді це давно відомі сорти, - пояснює Ельміра. – Є і біло-фіолетові, і фіолетово-зелені… Я їх не розфарбовую, як хтось може подумати, і це не ГМО – це взагалі дорога технологія. Це аматорські ґатунки. Усередині – червоні, смачні. Вони не зберігаються довго, тож на ринок не потрапляють. Загалом цього року хотіла зробити картини з білими візерунками з помідорів на чорному та синьому тлі, але потрібні для цього сорти не вродили. Багато залежить від урожаю.
Так поступово збиралася колекція різнокольорових томатів. Овочі не йшли на продаж – лише насіння. Але ця одноманітна робота після зміни у швейному цеху швидко набридла. Якось непомітно рутинні нарізки помідорів у дворі влітку перед їх переробкою почали перетворюватися на картини.
Овочева "петриківка"
Багато користувачів порівнюють її томатні картини з Петриківським розписом. Ельміра зазначає: її теж захоплює "петриківка", як і інші види художнього розпису, але намагатися повторити за допомогою нарізки візерунки, виведені пензлем, дуже самовпевнено: все одно «так» не вийде. Проте подібність є.
Звичні нам томати, як у магазинах, уже практично зникли з її ділянки: тепер Ельміра висаджує переважно ті, що підійдуть для «полотна». Сорти вибирає за кольором та формою, щоб був гарний розріз. Після фотосесії вся краса вирушає в соковитискач або сусідам.
- Салатів стільки не з'їси, - усміхається художниця-городниця. – А довго ці сорти не стоятимуть.
Городом жінка захопилася у 2000-х, коли з родичами, сестрою та племінницею переїхала з бетонних джунглів у приватний сектор. Велика ділянка, 120 соток, сама спонукала зайнятися вирощуванням чогось корисного. Раніше щовесни висаджувала дві тисячі кущів, сьогодні скоротила їх кількість до 400. А інтерес до образотворчого мистецтва, до якого вабило з дитинства, згодом вилився у картини та фотографії.
– У дитинстві малювала, але батьки після школи дали зрозуміти, що всім художниками не стати, – зітхає Ельміра Алмакаєва. – Тому відучилася на закрійницю, працюю швачкою.
Творчий період закінчується восени, коли світловий день скорочується. Ельміра творить під навісом у дворі: саме тут «нарізаються» картини та створюються фото. Потім - копітка робота за комп'ютером. Обробити виходить одне фото на день: треба ще за щось жити, картини з томатів і фото доходу не приносять. Поки що.
Мрія: курси фотографа та студія замість дворової зйомки
Ельміра обережно мріє: була б рада, якби її знімки потрапляли у фотобанки. Так, там за них платять копійки, але суть не в цьому: це хобі явно не заради грошей. Поки що відмовляють. Спочатку, десять років тому, якість була не така – знімала телефоном. Потім – звичайна "мильниця", результати роботи якої теж бажали кращого, тепер – «беушна» дзеркалка. Слід було б вивчити фотошоп: щоб самій прибирати сміття зі знімка, краплі води, що потрапили поруч, або зайве насіння. Сьогодні у планах у городниці-фотохудожниці – закінчити курси фотографа, зробити невелику студію, докупити освітлення… Взимку вдома знімати не виходить – мало світла.
- Хотіла б і сумки-шопери шити, на яких друкувала б фото своїх картин з томатів, - ділиться наша співрозмовниця.
Поки що хобі доходу не приносить, але активно вимагає вкладення коштів. Втім, схоже, фінанси – не найголовніше для людини мистецтва, яка, незважаючи на обставини, розвивається у представниці звичайної приземленої професії. Ельміра не приховує: життя в Харкові під час війни далеко не завжди сприяє творчості. Проте планів – маса. Окрім сумок-шоперів та своєї фотостудії, Ельміра сподівається, що вистачить часу також створювати картини з перців різних форм, цибулі та цитрусових. Віримо – все це ще попереду.