Акубаротравма, мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова, але нам знайоміше - контузія. Її називають “автографом війни”. Скільки бійців його отримали, ніхто не рахує. Коли швидко опритомнів, можеш, хитаючись, стати на ноги, потер голову, проблювався, то вважай, що нічого й не було.
Якщо всіх “з автографом” відправляти по лікарях, на "нулі" нікого не залишиться, кажуть командири. Війна – вона без глушників. Максимум - дадуть відпустку на кілька днів, щоб відлежався у частині. У шпиталь – тільки за важких випадків. “Чоловіку сказали, що це просто травма, а не поранення. Дали знеболююче – і знову на завдання. Місяць нудило, у голові гуло. Коли зрештою відправили на КТ, вона показала сліди нелікованої акубаротравми”, - розповідає типову історію дружина одного з бійців.
Головна небезпека в тому, що час не завжди здатен стерти “автографи війни”. Які можуть бути їх наслідки - з’ясовувала журналістка Коротко про.
Що відбувається з мозком та тілом
Термін “контузія” досі фігурує у “формі 5” – довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яку видає командир. Однак медики вважають його некоректним. З латинської contusio перекладається як “забій”, але коли людина потрапляє в дію вибухової хвилі, в її голові та тілі відбуваються більш складні процеси, ніж при побутовому ударі.
Мозок струшується на молекулярному рівні, що може призвести до розривів відростків нейронів, які з’єднують його клітини. Також може різко сколихнутися і піти бульбашками ліквор – рідина, що омиває наш мозок, відбутися контрудар – це коли спершу б’є хвиля, а потім мозок вдаряється об власну черепну коробку. Травмуються барабанні перетинки, судини, від струсу і тиску можуть постраждати внутрішні органи, з’явитися тріщини в кістках.
- На війні людина перебуває в постійному стресі, через цей стан вона може не одразу відчути або применшити вплив на себе мінно-вибухової травми, - каже кандидат біологічних наук, нейрофізіолог Дмитро Ісаєв. – Але саме цей стрес у подальшому може ускладнити наслідки.
Мінно-вибухові травми поділяють на три ступені важкості:
- легкий – людина втрачає свідомість від кількох хвилин до пів години, після чого знижується, але потім відновлюється слух, може дзвеніти у вухах, з’явитися тимчасова дезорієнтація в просторі,
- середній – втрата свідомості більше ніж на 30 хвилин, потемніння в очах, втрата слуху,
- важкий – людина не приходить до тями кілька годин, є ознаки часткового паралічу, з рота і вух може витікати кров.
Невролог Борис Котляренко зазначає, що легка контузія не завжди краща.
- Недаремно кажуть, що легкі контузії можуть мати більш тяжкі наслідки, ніж важкі. Людина, яка під дією вибуху перебуває у важкому або середньої важкості стані, вочевидь травмована, її евакуюють і починають лікувати. Сліди легких контузій може не показати навіть комп’ютерна чи магнітно-резонансна томографія, - каже невролог. – Людина повертається у зону вибухів, і травми нашаровуються одна на одну.
Посткомоційний синдром
Наслідки контузії можуть з’явитися як одразу, так і з часом, але не пізніше ніж через місяць після отримання травми. Якщо перша допомога надана правильно і лікування розпочато вчасно, мозок цілком здатний відновитися. В іншому разі є ризик розвитку так званого посткомоційного синдрому. Він абсолютно індивідуальний, і у кожного може мати свої вираження.
Найчастіші фізичні розлади:
- головні болі,
- запаморочення, нудота,
- зниження слуху та зору,
- підвищений тиск або стрибки тиску,
- порушення координації рухів,
- підвищена чутливість до звуків або світла,
- розлади сну.
Так само широкий спектр когнітивних та поведінкових розладів:
- погіршення пам’яті, “залипання” – відвернення уваги, погана концентрація на певній дії,
- порушення мовлення або заїкання,
- підвищена тривожність, дратівливість,
- спалахи невмотивованої агресії,
- депресія, суїцидальні думки.
- Наш мозок можна порівняти з комп’ютером. В ньому так само закладені програми – що в якій ситуації треба робити, думати, говорити, діяти, як реагувати, - пояснює Дмитро Ісаєв. – Якщо в програмі відбувся злам, міняється поведінка. Багато що залежить від ступеня ушкодження, від віку постраждалого, від того, як людина пристосовується до змін у собі.
Чим довша війна, тим більше таких повертатиметься
"Невидима інвалідність" – так кажуть про людей, які перенесли контузію. У суспільстві є навіть певний острах перед тими, у кого “невідомо що сталося в голові”. Однак ми маємо розуміти, що чим довше триватиме війна, тим більше з неї повертатиметься людей, яким вона залишила “автограф”. Відкритої статистики немає, але за оцінками лікарів з військових госпіталів, до 80% поранених мають супутню мінно-вибухову черепно-мозкову травму.
- Найчастіший наслідок контузії – це зниження або втрата слуху, головні болі, когнітивні, але не психічні розлади. Щодо спалахів агресії, то треба дивитися, якою людиною постраждалий був до війни. Коли убивав і бачив, як убивають, певні риси характеру можуть загострюватися, а гальмівна система - відмовляти. Найбільша небезпека починається тоді, коли людина намагається шукати розради в алкоголі чи наркотиках, - каже невролог Борис Котляренко. – Тому тут дуже багато залежить від сім’ї, від оточення фронтовика, від лікування, яке він отримає. А воно має бути обов’язково комплексним, включаючи медикаментозну, фізіотерапевтичну і психологічну допомогу.
Не можна применшувати, але й перебільшувати не слід
Може бути зворотній ефект - людина, яка зазнала контузії, починає боятися сама себе, мовляв, я несу небезпеку, тому маю відгородитися від інших.
- Якщо є зміни в поведінці, вони не обов’язково пов’язані з контузією, вони можуть бути наслідком посттравматичного стресового розладу. Це по-перше. По-друге, людина просто може себе накручувати, - каже нейрофізіолог Дмитро Ісаєв. - Тому фаховий психолог їй необхідний. Саме фаховий, бо такий в разі потреби направить до психіатра.
Експерт зауважує, що наслідки контузії не можна применшувати, але перебільшувати – також не слід.
- Якщо зміни в поведінці заважають жити самій людині і оточуючим, треба йти лікуватися. Якщо не заважають, то це не хвороба. Ідеально психічно нормальних людей дуже мало, тим паче зараз, коли у стані стресу перебуває вся країна.
Треба пам’ятати, що один із проявів посткомоційного синдрому є втомлюваність.
- Таке траплялося після COVID-19. Деякі люди, які перенесли вірус, досі скаржаться, що відчувають втому, хоч і не напружувались. Це теж результат певних змін у мозку, до яких треба ставитися з розумінням як на роботі, так і в побуті.
Тому можуть виникати ситуації, коли після контузії доведеться змінити рід занять, відмовитися від видів спорту, які вимагають фізичних навантажень. Натомість займатися оздоровчою фізкультурою, плаванням, їздою на велосипеді, побільше ходити на свіжому повітрі.
Щодо оточення, то рецепти для рідних та друзів прості: не створювати конфліктних ситуацій, не робити зауваження, коли людина щось забула або зробила двічі, не відповідати різко на спалахи роздратованості, зайвий раз не нагадувати про перенесену травму. Уникати натовпів, місць, де можуть бути гучні звуки або різке світло. І побільше хороших емоцій... Наскільки це можливо під час війни.