Хтось із дітей вирощує мікрозелень, хтось у селі – гарбузи та овочі борщового набору. Потім самостійно продають вирощене. Тоді, у 2020 році, організатори «Розумного городу» - українська агропромислова компанія «Контінентал Фармерз Груп» – ставили перед собою амбітне завдання: зацікавити молодь агрономією, а відтак – навчати основам рослинництва і бізнесу.
І справа пішла: зараз школярі не лише вирощують рослини, а й знаходять покупців, реалізують продукцію, відкладають кошти на нове насіння і, як мінімум, 10% прибутку направляють на благодійність. Діти почали вирощувати мікрозелень, продавати її – і вже назбирали на декілька дронів. А з овочів, які вирощували учасники проєкту в селах, почали виготовляти сухі супи для військових.
Сьогодні в проєкті “Розумний город” – понад 300 школярів у селах, які вирощують овочі на відкритому ґрунті, 17 міських шкіл займаються мікрозеленню, а ще кілька десятків стоять у черзі на участь у проєкті. Шкільних команд може стати ще більше, але за підтримки партнерів.
Подробиці про бізнес-проєкт для дітей, основи підприємництва, зароблені кошти та витрати Коротко про розповів координатор проєкту Роман Комінярський.
“Головне - не лише навчитися вирощувати рослини, а займатися бізнесом”
- Романе, коли ви починали проєкт, яку саме мету перед собою ставили?
- Наша компанія "Контінентал Фармерз Груп" – це одна з найбільших компаній в Україні, яка займається сільським господарством, і ми намагаємось тісно співпрацювати з громадами, де орендуємо землю, у нас багато проєктів.
П’ять років тому ми вирішили зробити проєкт для молоді з сіл, де ми орендуємо землю. Вирішили їх навчати базових агрономічних знань. Спочатку хотіли продемонструвати, що навіть у селі, вирощуючи нішеві культури на кшталт мальв та нагідок, можна заробляти гідні гроші. У нас були досить цікаві випадки: наприклад, один із учасників проєкту у 2020 році насушив квітів на 20 тис. грн – пристойна сума для восьмикласника за 1,5 місяці.
Потім почалась війна, і лікувальні трави дещо вратили актуальність, тож ми вирішили відійти від ідеї заробляння коштів (хоча вона досі у нас є), а захопити дітей ідеєю соціальної відповідальності. Тоді ми вирішили замість лікарських трав звернути увагу на культури, з яких можна приготувати щось смачне та передати нашим військовим.
Зокрема, почали вирощувати овочі борщового набору та для виготовлення цукатів (гарбузи). Також вирощували такі непопулярні у нас культури, як арахіс, – з міксу горіхів робили солодощі для військових.
Цього року ми вже маємо 300 учасників, проєкт вийшов із 5 областей, з яких починався, і став всеукраїнським. Тепер у нас є учасники від Закарпатської області і аж до Харківської.
- А як з'явилася ідея займатися мікрозеленню?
- Це своєрідна адаптація проєкту у міські умови, де немає доступу до відкритого грунту, але є багато амбітної молоді. Пофантазували – і стали вирощувати у міських школах мікрозелень на спеціальному обладнанні.
Виходить, маємо тепер дві віхи проєкту – для села і для міста. Міському проєкту (мікрозелень) – неповний рік. Ми розпочинали з однієї школи, а сьогодні маємо 17 в різних містах України – Києв, Полтава, Умань, Тернопіль, Ужгород.
Цей проєкт ми розглядаємо як бізнес-конструктор. Основна його суть не стільки в тому, щоб навчити молодь вирощувати мікрозелень, скільки навчити їх займатися бізнесом.
І все виходить, бо ми створюємо бізнес-середовище. За всі процеси відповідають діти, починаючи від виробництва (а для цього треба налагодити закупівлю насіння, навчитися упаковувати, думати про маркетинг, продажі, облік коштів) і до реалізації.
За будь-які проблеми, які трапляються (а вони трапляються, тому що це бізнес), також відповідають діти. Наприклад, учасники бізнес-конструктора «Розумний город мікрозелень» зіткнулися з періодом відключення світла і, як справжні бізнесмени, мали знайти рішення, як налагодити свою роботу.
У проєкті теж є історія із соціальною складовою. За умовами проєкту, частину прибутку діти спрямовують на благодійність, ми не регламентуємо, куди саме, але все йде на ЗСУ. Деякі діти перераховують кошти на збори знайомим чи батькам, які служать. Є школи, які збирають гроші на спільну монобанку – вони нещодавно назбирали на два fpv-дрони та вже передали їх військовим.
Діти працюють в команді, міняючись ролями, – а потім роблять те, що краще виходить
- А хтось із дорослих допомагає дітям? Адже і виростити рослину, щоб вона дала плоди, складно, та й реалізувати продукцію теж не просто.
– У нас одне з основних правил і для села, і для міста, – проєкт “Розумий город” для дітей, дорослі у ньому участі не беруть. У селі виділяється ділянка, на якій треба працювати дитині. Вона невелика, 2-3 сотки, але її треба підготувати: виорати, підготувати під посів – на цьому місія дорослого закінчується.
Дехто з учасників знаходиться близько до нас, у Тернопільській області, і туди ми можемо їздити часто. Якщо це Харківська область, туди привезти агронома, щоб він міг оглянути грядку дитини, досить складно. Такий учасник проєкту може розраховувати на агрономічний супровід онлайн. Але взагалі наш проєкт - мікс офлайн та онлайн комунікацій з дітьми.
У міських школах, де вирощують мікрозелень, ми маємо місцевого координатора. Зазвичай це вчитель трудового навчання чи біології, але він не вирішує проблеми дітей. Якщо команда виростила рослини, але не вміє їх продати, то це проблема команди, а не вчителя трудового навчання. Дорослі потрібні лише для того, щоб я плюс-мінус розумів, як справляється команда, якщо мова про мікрозелень.
Там, де відкритий ґрунт, дорослий потрібний для більш легкої комунікації. Наприклад, ми кажемо вчителю, що приїдемо провести тренінг, просимо зібрати учасників проєкту.
- Але діти можуть працювати лише у команді?
- З мікрозеленню - тільки так. Вони мають працювати у команді, у них навіть ролі розподілені. Спочатку кожен школяр пробує все – сіє, продає, рекламує, а потім закріплюються ролі. Хтось тільки сіятиме, ми називаємо їх агрономами, хтось займатиметься продажами, хтось – доставлятиме мікрозелень у ресторани, хтось займатиметься веденням соцмереж.
Така ж історія із селом. У нас є вимога – ми беремо школярів у проєкт, якщо вони зібрали до команди хоча б 5 осіб на базі однієї школи чи в одному селі. Вони можуть вирощувати врожай, борщові культури на спільній ділянці у когось із учасників або у школі, якщо така ділянка є. А можуть вирощувати овочі на своєму городі – тут ми вже не регламентуємо.
- А ще з приводу продажів, тієї ж мікрозелені. Це ж потрібно не просто виростити, а домовитись із якимось рестораном, щоб вони її купували. Діти самі домовляються з ресторанами без допомоги дорослих?
- Так, для багатьох це найскладніший момент. Можна навчитися вирощувати рослини, а ось запакувати свій продукт і запропонувати потенційному покупцеві – тут уже потрібно наважитися. Але так, цим теж займаються діти.
Іноді це виглядає так: ми запакували продукцію, щоб дати на пробу, знаємо, що біля нашої школи є кафе, піцерія, ресторан, і йдемо туди. Розповідаємо про себе, свій проєкт, пропонуємо співпрацю – чекаємо на відповідь.
Іноді це відбувається у телефонному форматі, часом клієнти самі приходять, побачивши дітей у соціальних мережах. Дуже допомагають ЗМІ. Наприклад, починає працювати проєкт у Хмельницькому – наступного дня про нього пишуть усі місцеві видання. Частина рестораторів їх читає та розуміє: о, класно, тепер можемо купувати мікрозелень не в якогось підприємця, а в рамках соціального проєкту. Буває по-різному.
Іноді із продажами складно. Тут, напевно, як у будь-якому бізнесі - складність не так у виробництві, як потім у продажу. Але діти вчаться справлятися з труднощами, що виникають, – так і народжуються підприємці.
- Чи правда, що деякі учасники команди “Розумного городу” проводять навіть майстер-класи для учнів молодших класів?
- Так, це річ, яку ми не передбачали, а раді, що діти готові ділитися знаннями. Потрібно розуміти, що вирощування мікрозелені гарно виглядає. Займатися цим у школі так, щоб решта учнів про це не дізналася, майже неможливо. Тому, звісно, молодші школярі, які не беруть участі у проєкті, цікавляться ним. І якщо команда має досвід, чому б не поділитися?
Нещодавно одна команда вигадала проводити тренінги. Оскільки ціль проєкту - навчитися заробляти гроші, робити це можна кількома шляхами. Можна просто вирощувати та продавати рослини, можна проводити тренінги для дорослих – такі курси також можна продавати. Це вже освітня історія та ще один спосіб заробітку. Також можна виготовляти супутні товари. Наприклад, формувати набори насіння та продавати їх. Кожна команда по-своєму креативить.
“Команда та школа повинні бути готові до труднощів”
- Окрім аграрних навичок, діти набувають і волонтерський досвід. Розкажіть про це. Що вони роблять, що вирощують?
– Вони вирощують у селах культури борщового набору – це все овочі, необхідні для приготування борщу: буряк, морква, квасоля, капуста, картопля… Частину свого врожаю діти передають нам, ми передаємо підряднику, який їх правильно готує: висушує, формує набори – у таких спеціальних пакетах їх передають військовим. Такі борщі та супи дуже легко готувати – відкриваєте пакетик, заливаєте туди окріп, закриваєте пакет – і через 10 хвилин можна смакувати.
Цього року у нас також будуть фріпси з червоного буряка (діти вже передали частину овочів) та гарбузові цукати. Діти вирощують гарбузи – підрядник робить із них цукати – солодощі ми передаємо військовим. Це робота на відкритому ґрунті.
Якщо говорити про міську версію проєкту, там соціальний аспект інший: діти заробили гроші, направили певну суму на якийсь благодійний збір або зібрали кошти і придбали дрон для військових.
– 10% заробітку діти віддають на благодійність?
- Насправді більше. 10% від заробітку – це офіційна вимога та мінімальна сума. Але більшість команд спрямовують більше коштів. Є команди, які 10% спрямовують, є ті, хто понад 50%, а є такі, що віддають 100% (мінус собівартість, частину заробітку потрібно витратити на закупівлю насіння та витратних матеріалів).
З січня, коли стартував міський проєкт, ми починали працювати з однією школою, а зараз вже працюємо з 17 школами. Якщо зважати на те, що це не відразу 17 шкіл, то наш загальний оборот з 1 січня по 1 жовтня становив 250 000 грн. Щонайменше 25 000 було спрямовано на благодійність, але насправді набагато більше. До речі, рекордний місячний заробіток команди на мікрозелені – 12 000 грн, середній – 6000+ грн.
- А діти якого віку можуть брати участь у проєкті?
– Зазвичай, з 7-го до 11-го класу.
- Хто фінансує участь шкіл у проєкті - адже обладнання, усі матеріали, мабуть, дороговартісні?
- У нас є правило: для шкіл проєкт має бути безкоштовним, тим більше для державних. Але обладнання коштує грошей. Нас добре підтримує останні два роки Посольство Королівства Нідерландів. Частково завдяки їхній підтримці нам вдається масштабувати і один, і другий проєкт. Звісно, фінансує проєкт компанія “Контінентал Фармерз Груп”. Проте ми масштабуємось, залучаємо нових партнерів. Це може бути український бізнес, необов’язково аграрний.
- Багато хто бажає приєднатися до вашого проєкту сьогодні?
– Реєструється дуже багато шкіл, у черзі на проєкт – кілька десятків. Хтось не підходить через неможливість дотримуватися умов, хтось з інших причин. Але ми надсилаємо кожному, хто реєструється на проєкт, невеликий експериментальний набір. Завдяки йому можна виростити зелень на підвіконні. Це не те саме, що участь у проєкті, але частково свій інтерес до вирощування рослин можна задовольнити.
Проєкт виглядає красиво, але він досить складний. Потрібно, щоб школа та команда були готові до труднощів. Якщо школа твердо вирішила, що хоче брати участь у проєкті, ми її ставимо у список і намагаємося знайти партнера, який її профінансує. Зараз працюємо у цьому форматі.
Конкретно
- Як взяти участь у проєкті "Розумний город"?
- Потрібно зареєструватись на сайті, там зазначені необхідні критерії. Потрібна команда, яка готова за це взятися. У школі важливо мати приміщення, яке плюс-мінус відповідає певним критеріям.
Зараз у нас готується третій етап "Розумного городу" – це будуть освітні курси в онлайн-форматі та офлайн. Онлайн проходитимуть невеликі лекції з різних напрямків – курс "Продажі", курс "Маркетинг", курс "Від ідеї до стартапу". Крім того, що діти набувають практичних навичок, хочемо сформувати теоретичний фундамент, щоб діти могли застосувати нові знання на практиці та покращити свій результат. Наша ідея – навчати молодь бути успішними підприємцями.
Офлайн – це тренінги у форматі подорожуючих вчителів. Офлайн-історія більше орієнтована на села, це будуть просвітницькі лекції, тренінги. Вчитель приїжджає до конкретного села, де є наші учасники, проводить тренінг та їде до іншого села.
А недавно ми провели перший тренінг щодо фінансової грамотності.