Смартсело Семисотка прийме перших постояльців вже у жовтні цього року, а на повну міць має запрацювати після Нового року. Ідея відродженого поселення, розташованого в Бессарабських степах, - дати можливість людям відпочити від міської суєти в максимально наближених до традиційних умов і з усіма сучасними принадами цивілізації.
Концепція схожа на « зелений туризм », але зі своїми особливостями. Журналістка Коротко про поспілкувалася з автором проєкту і дізналася все про унікальність Семисотки та її майбутнє.
Рідний степ
Олександр Паларієв із Одещини пам'ятає, як у дитинстві все літо проводив на хуторі у родичів – у маленькому селі Семисотка. Звідти – 100 км до моря та трохи більше до Одеси. Сам із батьками жив у сусідньому селі за 18 км.
Минали роки... померли родичі, виїхали сусіди… Олександр у підлітковому віці із сім'єю також переїхав до Одеси. Але про місце, де провів щасливе дитинство, не забував.
Спостерігаючи, як село, що було рідним, стає дедалі більш занедбаним і поступово "пожирається" природою, вирішив: це місце заслуговує шанс на нове життя. І чотири роки тому Олександр вирішив надати йому такий шанс. А досвід у "воскресінні" мертвих населених пунктів у нього вже був: багато хто чув, а хтось став частим гостем у Центрі зеленого туризму на Одещині - "Фрумушика-Нова". Своє дітище Олександр Паларієв збудував на місці відселених після Другої світової війни молдавських сіл Фрумушика-нова та Рошія.
– Семисотка – це місце теж пов'язане з нашою кров'ю, там жили рідна тітка, брати, і наша родина не могла залишити там такої розрухи, – пояснює Коротко про Олександр Паларієв. – І так народилася ідея відновити хутір. Її ми обговорили на сімейній раді та вирішили діяти.
Краще, ніж у навколишніх селах
Хутір зустрів Олександра чорними очницями порожніх будинків без дахів. Гілки, що тягнуться до мертвих вікон, через які десятиліттями не пробивалося світло, так і норовили подряпати очі. Та й щоб потрапити до села, перешкод чимало – суцільне бездоріжжя що на під'їздах, що на його стежках-«вулицях». Семисотка недовірливо принюхувалась до чужака, який посмів порушити її спокій.
Через чотири роки колись мертвий хутір не впізнати. Олександр перетворив зникаюче село на повноцінну точку на карті. Новенькі бруковані тротуарною плиткою вулички, пофарбовані будиночки із сучасними дахами та сонячними панелями, майданчики... Все яскраве та красиве, не село – а казка. Замилуєшся!
– У Семисотці вже працюють чотири музеї, які ми облаштували у покинутих будинках, і ще два зараз якраз обладнуються, – продовжує Олександр. - Думаю, до Нового року до будиночків вже зможуть заїжджати туристи. А приїзд перших постояльців у нас планується в середині жовтня: у два будинки заселяться шестеро людей.
Олександр Паларієв за освітою економіст, але за ці роки мимоволі став краєзнавцем і навіть трохи істориком.
- У будинку рідної тітки ми зробили Музей села, також є картинна галерея, Музей відомих земляків, Музей колодязів просто неба, - перераховує наш співрозмовник. – Це село у 1909 році заснували німці та назвали його «Божественною землею». У 1918 році ця територія відійшла до Румунії вже з іншою назвою. А Семисотками село стало 1946 року за радянської влади.
У Музеї села можна ознайомитись із предметами побуту місцевих мешканців. Багато привезли двоюрідні брат і сестра Олександра із Молдови – ці речі їм відійшли у спадок, але дізнавшись про плани брата відродити село, вирішили повернути їх туди, де вони прослужили все життя.
Батьківщина голлівудських акторів, оперних співачок та художників
Музей відомих земляків присвячений, зрозуміло, уродженцям краю, ім'я яких відоме усьому світу. А таких чимало. Взяли територію в радіусі 25 км навколо Семисотки.
- У селі за 12 км від нас народився відомий молдавський художник Міхай Греку (засновник молдавського пластичного модернізму. – Авт.). 20 його робіт представлено у Третьяківській галереї, - розповідає Олександр Паларієв. – Це більше, ніж у будь-кого з інших художників країн колишнього Радянського Союзу. Ми його вважаємо земляком. Оперна співачка Марія Бієшу, визнана найкращою виконавицею арії «Чіо-Чіо-Сан» з опери «Мадам Баттерфляй», також народилася неподалік.
Також, за словами Олександра Паларієва, у сусідньому селі народився відомий математик, засновник одного із напрямків прикладної математики, в іншому – майбутній керівник академії сільського господарства Молдови, який зробив чималий внесок у цю сферу. Ще одне село, колишня німецька колонія, що називалася «Долиною надій», – батьківщина батьків голлівудського актора Аарона Екхарта. Там народився Ян Мюррей, американський комік.
Пустир під відеоспостереженням
Сьогодні у смартселі є все необхідне для життя. Встановили навіть відеоспостереження, хоча спостерігати поки нема за ким – у Семисотках зараз живуть лише дві жінки. Одна – співробітниця сусіднього Центру зеленого туризму, друга – корінна мешканка, пенсіонерка.
Втім, новоселам тут будуть раді – Олександр готовий надати не лише безкоштовне проживання, а й роботу.
- Готовий поселити дві родини, нехай живуть, працюють, платитимемо зарплату, - зазначає Коротко про Олександр Паларієв. – Захочуть господарювати – корову чи козу, будь ласка, все куплю.
Чекають і на туристів, звичайно ж, а поки що тестують комфортність життя у селі на своїх співробітниках.
Семисотку Олександр Паларієв називає селом майбутнього. На дахах двох будинків встановлені сонячні станції: надлишок електрики продають, цими грошима оплачується робота співробітниць.
Якщо туристи приїдуть уночі, шукати ресепшен та адміністраторів, щоб оселитися, їм не доведеться – все продумано до дрібниць.
– Приїхали о третій годині ночі – вам скинуть пароль, наберете код на дверях, відчиниться комірка, візьмете ключ і самі оселитесь, – пояснює Олександр.
Головною перевагою залишеної людьми Семисотки Олександр вважає якраз можливість відпочити від шуму та суєти. Найближчі сусіди в смартселі при повному завантаженні будиночків – метрів 200-300. До ферми у "Фрумушика-Нова" – 20 км, а там і вівці, і виноградники.
– Що приваблює міського туриста: спокій та тиша, а це у наш час дорогого варте, – зазначає наш співрозмовник. - Вино, м'ясо, їжа - що ще треба відпочивальникам?