Рейтинги нового французького пригодницького фільму «Граф Монте Крісто» - зашкалюють: на агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes - 100% (!) «свіжості» і 95% «видовищності», на IMBd – 8/10.
Екранізацій «Графа Монте-Крісто» існує величезна кількість, тож чим саме ця зачепила за душу глядачів та критиків, спробував розібратись кореспондент Коротко про.
Дюма був би в шоці
Якщо ви прихильник того, щоб екранізація відбувалась чітко за першоджерелом, то одразу попереджаємо: місцями буде дуже боляче від того, як творці фільму вчинили з романом Александра Дюма-батька: не просто урізали чи перекроїли, а навіть додали нові сюжетні лінії, що геть розходяться з оригіналом. Тож одразу пропонуємо оцінювати картину як - «за мотивами» відомого твору. І так, сучасний гуманізм теж наклав сильний відбиток на мораль картини. Якщо лейтмотив у Дюма – «зло має бути покаране», то головна думка режисерів цього фільму – «чи дасть помста справжню полегкість?».
До речі. Якщо ви не читали роман, то ось коротко, про що фільм.
Молодий моряк Едмонт Дантес став жертвою підступної змови. Арештований прямо в день свого весілля, він потрапляє до суворої в’язниці за злочин, якого не скоював. 14 років він просидів за ґратами, доки не зміг втекти. За роки ув’язнення його підтримував інший ув’язнений – абат Фаріа. Він навчив юнака всьому, що знав, а також розповів про місце, де сховані величезні скарби. Та перед цим поставив його перед важливим вибором: «Як ви з ним поступите? Творитимете добро? Чи ненависть охопить ваше серце?».
Едмон вибрав шлях помсти, хоча сам його вважає поверненням справедливості.
На свободі все життя Едмонта Дантеса, тепер уже графа Монте-Крісто, буде присвячене одній меті: помститися тим, хто забрав у нього молодість і щастя. І не просто вбити, а зруйнувати їхнє життя, як вони зруйнували його.
Наймасштабніша екранізація
Розмах, з яким знято цей фільм, просто епічний: тут і розкішні декорації, і неймовірно продумана та копітка робота над костюмами, і майже три години хронометражу. Дует сценаристів та режисерів Мат’є Делапорта та Александра де ла Патель’єра (які, до речі, були авторами нещодавньої, не менш сміливої адаптації «Трьох мушкетерів» з Венсаном Касселем та Євою Ґрін) створив неймовірно красиву історію про зраду, інтриги, палке кохання та помсту з усіма необхідними атрибутами історичного пригодницького кіно.
Хочете шторм на морі? Будь ласка – вражаюча сцена морської пожежі. Хочете неймовірні пейзажі Середземномор’я – ось вам види: від смарагдового моря і до старовинної архітектури. Хотіли на власні очі побачити найсуворішу в’язницю? Закапелки замку Іф до ваших послуг. Вам цікаве життя французьких аристократів середини ХІХ сторіччя? У подробицях – аж хочеться робити стоп-кадри та розглядати в деталях. Фехтування, вигадливі маски, бандити, скачки на конях, бійки – все це є, хоча могло бути й більше (але, пардон! І так три години в кріслі сидиш).
Кажуть, що це найдорожчий французький фільм року (43 млн євро) – і кожна деталь на екрані це доводить. З іншого боку, коли головний персонаж бере на себе функцію Бога – віддавати кожному по заслугам, то й розмах має бути божественний, чи не так?
Краса рятує навіть помсту
Все зараз у нашому житті схиляється більш до інстаграмної красивої картинки, і фільм «Граф Монте-Крісто» - не виняток. Глянцевий візуал тут переважає над суттю, і замість глибокої драми у Дюма ми отримуємо казку з обнадійливою (ну бо не можна сказати, що геть прямо щасливою) кінцівкою.
Спроби режисерів показати, як граф Монте-Крісто повністю занурюється в руйнівну силу помсти і це прагнення знищити ворогів зрештою руйнує і його душу, вийшли не дуже чіткими. Можна навіть сказати, що глядача полишають з думкою – «а потім все буде добре». Бо це - пригодницьке кіно, де праведники мають перемогти негідників, кохання - безнадію, віра - відчай, а все хороше – все погане.
«Граф Монте-Крісто» повертає нас до кіно, яке розважає, а не грузить якоюсь дидактикою. І завдяки цьому 3 години в кріслі пролітають непомітно. Окрім того, нам всім зараз потрібна віра в перемогу добра, нехай навіть такою великою ціною. І ми, як і Едмон Дантес віримо, що тоді зможемо зцілитись.
Декілька слів про кастинг. Актори теж підібрані так, що важко відвести очі, наскільки вони гарні. Виконавець головної ролі П’єр Ніне зумів передати, як наївний, закоханий та добрий Едмон Дантес перетворюється на суворого графа Монте-Крісто, який живе лише заради помсти, але водночас щиро вірить, що лише так він зможе залишити позаду всі страждання.
Від інших акторів хотілось би більш правдивої гри, бо дехто перегравав, а дехто й не дотягував, та красива картинка змушує забути навіть про це.
Та й взагалі – навіщо критикувати, прискіпуватись до якихось дрібниць, якщо навіть вибагливі французи високо оцінили екранізацію улюбленої класики і вважають вихід «Графа Монте-Крісто» культурною подією.
І навіть після прем’єри фільму на позаконкурсній програмі Каннського кінофестивалю глядачі влаштували майже 12-хвилинну овацію.
У головних ролях: П’єр Ніне («Ів Сен-Лоран», «Маскарад»), Анаїс Демуст’є («Великі люди», «Вони»), Бастен Бульон («Джамбо»), Лоран Лафіт («Вона», «Мій кумир»).
P.S. А дублював Едмона Дантеса – Володимир Дантес. Теж красиво вийшло, правда?