Військовий інститут телекомунікації та інформатизації у Полтаві, більш відомий під своєю старою назвою Полтавський інститут зв'язку, або за абревіатурою ВІТІ, що потрапив під обстріл російськими балістичними ракетами, знаходиться у статусі військового вишу з 1968 року. Хоча історія його набагато давніша і цікава. Про деякі знакові її епізоди - у матеріалі Коротко про.
Від юнкерського училища – до Героїв Крут
Історія ВІТІ сягає корінням на початок XIX століття, коли на місці нинішнього корпусу інституту з'явилися оборонні казарми на два батальйони. Все разом це називалося Печерською фортецею. Незабаром тут було відкрито школу кантоністів (дітей нижніх військових чинів, від народження приписаних до військового відомства і зобов'язаних до військової служби), потім – Київське піхотне юнкерське училище.
Ще за 30 років це було вже повноцінне військове училище. За роки свого існування воно підготувало тисячі офіцерів, у тому числі тих, хто служив у військах УНР, Української держави та діючої армії УНР. Зокрема, випускниками училища були Володимир Сікевич (генерал-хорунжий армії УНР), Валентин Трутенко (генерал-хорунжий армії УНР), Лев Дроздовський (український військовий та політичний діяч, генерал-хорунжий армії УНР, військовий аташе УНР у Швейцарії та Італії), Микола Ніколич (генеральний хорунжий армії Української держави), Сергій Ізотов (полковник армії УНР).
1917 року на території училища (тоді воно називалося Київське Костянтинівське військове училище) за наказом Генсекретаря у військових справах Симона Петлюри було розгорнуто Першу українську військову юнацьку школу, якій присвоїли ім'я гетьмана Богдана Хмельницького. 29 січня 1918 року майже пів тисячі юнкерів цієї школи були учасниками бою під Крутами, обороняючи Київ від багаторазово переважаючих сил червоноармійців. Майже всі були вбиті, поранені, потрапили в полон і були страчені ворогами.
«Перед розстрілом 28 юнкерів, серед яких були юнкери Божко-Божинський, Тарнавський, Соколовський, Лізогуб, Попович, Шульгін, Ганкевич, співали гімн «Ще не вмерла Україна», – розповідається в історичній довідці на сайті Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут. Через 90 років, 28 січня 2008 року, на будівлі ВІТІ було встановлено меморіальну дошку на згадку про героїв Крут. А до 100-ї річниці історичних подій під Крутами ВНЗ було присвоєно почесне найменування - Героїв Крут. А 29 січня 1918 року стало днем створення вишу.
Вчили таджиків та китайців
У радянський період на місці майбутнього інституту зв'язку були військово-інженерні курси, потім – інженерна школа для військових, а з 1968 по 1992 рік функціонувало Київське вище військове інженерне двічі Червонопрапорне училище зв'язку ім. Калініна.
У 1992-му у Полтаві на базі цього військового училища та Київського вищого інженерного радіотехнічного училища ППО ім. Покришкіна було створено Київський військовий інститут управління та зв'язку.
Після цього назва вишу змінювалася кілька разів, він навіть був структурним підрозділом Київського політехнічного інституту та Державного університету телекомунікацій, поки в 2015-му не отримав свою звичну назву – Військовий інститут телекомунікації та інформатизації.
Ще у статусі Полтавської філії Київського військового інституту заклад почав готувати офіцерів-зв'язківців для всіх видів та родів військ ЗСУ, СБУ, Прикордонних військ, Нацгвардії, МВС України. У 90-х – на початку 2000-х тут йшла підготовка зв'язківців для збройних сил Туркменістану та Таджикистану, були навіть курсанти з Китаю. Тут же готували підрозділи зв'язку для миротворчих контингентів ЗСУ у Республіці Ірак та інших військових місіях. За роки незалежності України в інституті було підготовлено близько 5000 висококласних спеціалістів для Збройних Сил України та інших військових формувань.
Випускники брали участь у АТО
З 2014 року десятки випускників ВІТІ брали участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України проти проросійських сепаратистів, яких підтримувала російська армія. На Алеї героїв інституту у 2016 році було відкрито меморіал загиблим випускникам у зоні АТО – це 14 офіцерів-зв'язківців, серед яких три полковники, два підполковники, чотири майори та п'ять капітанів. У 2017 році було відкрито пам'ятник випускнику 2000 року, учаснику АТО, Герою України генерал-майору Максиму Шаповалу, який загинув внаслідок теракту у Києві.
Також серед відомих випускників цього вишу – полковник Артур Музика, який служив у відділі організації зв'язку Головного управління Генерального штабу ЗСУ. У лютому 2015 року разом із товаришами по службі Артем Музика потрапив під обстріл на ділянці між Артемівськом (Бахмутом) та Дебальцевим. Місяць він вважався зниклим безвісти, доки було знайдено тіло військовослужбовця і офіційно підтверджено його загибель.