Нещодавно ми досліджували причини, які змушують вчителів кидати свій фах. За кадром залишилося, що наші спікери посилалися на лікарів, мовляв, тим держава дала якісь гарантії заробітку, педагогам – ні. Що ж це за гарантії й чи здатні вони втримати лікарів у стінах державних та комунальних закладів, цікавилася журналістка Коротко про.
Хтось іде, а хтось і повертається
У червні 2021 року з нагоди Дня медичного працівника Володимир Зеленський підписав указ, який встановлює орієнтири мінімального рівня оплати праці медиків: не менше 13 500 гривень для середнього персоналу і не менше 20 000 гривень для лікарського складу. Як кажуть, можна жити, проте це поняття у кожного своє.
Інститут клінічної радіології ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України» - установа багатопрофільна. За винятком неврології і травматології, тут є всі напрямки - пульманологія, кардіологія, три відділення онкології, великий пул гематологів. Клініка при інституті завжди мала високе реноме і не втрачає його понині.
- Я так скажу: у медицині гарних фахівців завжди бракує. З початком цієї війни хтось виїхав за кордон і не повернувся, хтось пішов, бо не влаштовують зарплати, - розповідає директор інституту, доктор медичних наук професор Анатолій Чумак. – Останнє особливо стосується лікарів-науковців. На них "мінімалка" у 20 000 гривень не поширюється. Молодший науковий співробітник має трохи більше 6000 гривень, а професор із 40-річним стажем може по зарплаті недотягувати до звичайного лікаря-практика. А без науки практична медицина не може рухатися вперед.
Втім, професор відзначає, що останнім часом відтоку сталих кадрів в інституті немає. Є дефіцит з відносно новими вакансіями.
- Ми відкрили відділення для воїнів ЗСУ, і зараз суттєво бракує психіатрів. Кожний четвертий, а то й третій учасник бойових дій потребує такої допомоги, попри діагноз, з яким був госпіталізований.
Про дефіцит психіатрів, а також клінічних психологів, фізіо-, ерготерапевтів говорив цього літа міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Однак у КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» (відома в народі як лікарня Павлова) нас запевнили, що про брак профільних спеціалістів у них наразі не йдеться.
- Психіатрів вистачає, хіба що вони на невисокі зарплати скаржаться, - зазначає начальник медичної частини Михайло Ігнатов. – Основні питання завжди в грошах, тому хтось шукає кращої долі у приватному секторі. Але хтось іде, а хтось і повертається. На вільних хлібах не всі можуть прожити. По-перше, конкуренція на ринку надання психолого-психіатричних послуг досить висока, по-друге, платоспроможність клієнтів низька.
Принципово ніщо не змінилося
Скаржаться на брак грошей зазвичай всі, але київські медики, будьмо справедливими, знаходяться не в гіршому становищі. До гарантованого мінімального рівня вони отримують регулярну фінансову допомогу зі столичного бюджету. І це пристойний стимул.
- У великих колективах текучість кадрів є завжди, але принципово у нас ніщо не змінилося. По жодній спеціалізації немає просідань, - запевняє головний лікар Київської міської клінічної лікарні №1 Олександр Іванько.
У медичних колах розповідають, що були певні побоювання через мобілізацію – раптом заберуть геть усіх вузькопрофільних спеціалістів з-поміж чоловіків. Але зараз діє розумно розподілена бронь.
- У нас є лікарі, які добровольцями пішли у ЗСУ, є мобілізовані – як в усіх лікарнях Києва. Але на можливості надавати людям медичну допомогу це жодним чином не позначилося. Зважте, що ми постійно готуємо молоду зміну з числа інтернів.
Не скаржиться на брак спеціалістів й первинна ланка медиків столиці. Про дефіцит сімейних лікарів, що був до початку великої війни, зараз і не згадують.
- У нас чотири дівчини пішли в декретну відпустку, більше втрат по кадрах не маємо, - усміхається директор Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району столиці Надія Біличук. – У сімейних лікарів є вільні місця, хто бажає – може заповнити декларацію.
Не можна прожити без медсестер
У інших регіонах, як вдалося з’ясувати, “президентського мінімуму” вдається дотримувати не завжди.
- Буває, 16 000 гривень, буває трохи більше чи менше, - поділилася Вікторія, яка працює анестезіологом в одній із лікарень Львова. – Нараховується оклад 7000, а решта - доплати і премії. Але лікарі з роботи здебільшого не йдуть, хіба що у приватні клініки. Лікарів вистачає. Не вистачає медсестер – оце реальна наша проблема.
Недотягують до 20 000 гривень і у сільських лабораторіях. Там своя біда – працювати охочих в “глибинці” мало.
- Ми про зарплати не думаємо. Пенсія є, а там - скільки дадуть, і за те спасибі. Все залежить від кількості укладених декларацій, - поділився з нами сімейний лікар з села Нові Млини на Чернігівщині Микола Лисюк. – Біда, що молодь не хоче в село. От у Високому рік тому відкрили на вимогу жителів амбулаторію – хорошу, сучасну, а лікаря досі немає. Якщо спеціаліст потрібен, то до Ніжина треба добиратися, а це дорога ледь не на цілий день. Добре, що хоч швидка виїжджає, якщо комусь припече.
На думку ветерана терапевтичної справи, молоді лікарі швидше б їхали у села, якби разом із амбулаторіями для них будували хороше житло.
- Без лікарів прожити якось можна, - іронізує президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк. І переходить на серйозний тон: – Не можна прожити без медсестер. Їх зараз звільняється найбільше з державного сектору, і цю проблему треба виправляти. Бо медсестра призначення не тільки може виконати, а й цілком професійно їх робити. Наприклад, у Фінляндії на медсестрах базується вся система охорони здоров’я.
Щодо лікарів, то експерт також відмічає перетік кадрів із комунальних клінік у приватні, але говорить і про зворотний процес.
- У приватних клініках великі обіцянки, а насправді – потогінна система. Наскільки “роздяг” (тобто призначив дорогих аналізів, процедур, уколів і так далі) пацієнта, стільки й заробив. А не “роздяг” – нічого не заробив. Тож люди при нагоді в державний сектор повертаються.
Головне, що відтоку в інші професії, як це відбувається з учителями, серед медиків немає. І це вже добра тенденція.