Лідер політичної партії «Сила нації» Андрій Пелюховський вважає, що після війни на Україну чекає капітальне перезавантаження, і більшість нинішніх політиків і політичних партій перестануть бути актуальними. Війна розставить усе на свої місця, залишивши Порошенка, Тимошенко, Бойка та інших частиною української історії, а не частиною українського політичного процесу.
«Війна з Росією, хочеться вірити, поставила крапку в хибній практиці створення партій-одноденок. Ті, хто ще вчора були героями політичних баталій, не виявили себе в тій війні або ж виявили як антигерої. Згадайте рейтингові таблиці початку 2022 року. Той самий набір політичних сил: «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Батьківщина», ОПЗЖ. На горизонті з'явилася «Розумна сила». Набір політиків – Зеленський, Порошенко, Тимошенко, Бойко з Медведчуком, рейтинг Розумкова, що старанно натягується. Нашому народу пропонували обирати не майбутнє. Нашому виборцеві пропонували обирати найменше із зол - з оглядкою насамперед на минуле», - пише політик.
Пелюхівський риторично запитує: Що ми отримали сьогодні? Зеленський – так, він президент, його авторитет не заперечується. Хоча показаєте вдруге той самий результат, що й у 2019 році, він навряд чи зможе. Порошенка? Він сам заплутався у своїх інтригах та брехні. До того ж Зеленський за час війни перехопив практично всі гасла Петра Олексійовича. Тимошенко? Вона втратила свій електорат і сьогодні виглядає досить шкода. Звичайно, можна вдатися до практики «гальванізації політичного трупа» з метою забезпечити її політичній силі проповзання до Ради. Але навіщо? Що цінного несе у собі Юлія Володимирівна? Далі: ОПЗЖ. Очевидно, що ця політична сила доживає свого віку у вигляді депутатської групи «Платформа за життя та мир». Як показує досвід деяких членів колись другої за чисельністю фракції, за багатьма депутатами плачуть кримінальні справи та в'язниця. Вони перетворилися на жалюгідне видовище, голосуючи за будь-який законопроект та будь-яку постанову – аби не викликати гнів Офісу президента. Розумків? Немає Разумкова – як політичної постаті. "Майбах"? - Ні «Майбаха». Хто ще? На короткий час як метеор промчав генерал Залужний – і зійшов із політичної орбіти, обравши собі дипломатичну службу замість політичної кар'єри. Та й партія «Слуга народу», якщо чесно, доживає свого віку».
Далі Пелюхоський міркує: «І ось виходить, що ми не маємо на горизонті видимих політичних сил, здатних трансформувати країну. Хтось говорить про «партію військових» чи про «партію волонтерів». Обидві ці теми перестануть бути актуальними відразу після закінчення війни. Військові не можуть брати участь у політичному житті – це конституційна норма. Для того, щоб брати участь у виборах, військовий має зняти погони – чи то він рядовий, чи то генерал. А в ході нинішньої війни за найвищого подвигу та самопожертви народу та ЗСУ наша пропаганда не створила галерею відомих образів, які могли б у майбутньому стати особами політичних проектів. Якимись політичними проектами традиційно опікуватиметься Томаш Фіала – але Україні не потрібні чергові партії-клієнтели США чи Заходу. Якісь проекти, очевидно, просуватиме Рінат Ахметов. Але Україні не потрібні й олігархічні проекти.
Причину деактуалізації більшості політиків та політичних сил Андрій Пелюховський бачить у тому, що політичний клас в Україні не відчуває атмосфери у суспільстві. Їм здається, що закінчиться війна і все буде по-старому, і вони повернуться до старих коритів. «Ні, так не буде», - каже політик, і передбачає абсолютно нову дійсність, нову країну з новими економічними та суспільними відносинами. Не ідеальну, але таку, що враховує помилки «старої» України. І закликає всіх політиків та громадських діячів спільно починати думати про те, якою буде післявоєнна Україна – без романтики та фантазій, без окультизму та заумі, без філософствувань та демагогії. Цілком здоровий підхід і здорова думка.